Ухвала суду № 57765807, 19.05.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/1940/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1038/2016

Єдиний унікальний номер 235/1940/16-ц

Номер провадження 22-ц/775/1038/2016

Категорія 40

Головуючий у 1 інстанції Данилів С.В.

Доповідач Корчиста О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

18 травня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Корчистої О.І.

суддів: Будулуци М.С., Дундар І.О.

за участі секретаря Чуряєва В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 квітня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красноармійську Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 32500,00 гривень, а також на користь держави судовий збір в розмірі 1378,00 гривень.

В апеляційній скарзі ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» просить скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано розрахунок моральної шкоди, не представлено медичні документи, які б підтверджували перенесення позивачем стресових, агресивних і других негативних проявів стану його здоров'я. Крім того, вказує, що позивач не звертався до лікаря-психіатра, отже психічний стан його здоров'я не має відхилень від норми і не потребує психічної корекції лікаря. Зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди не врахував вимоги розумності та справедливості, а також практику судів з аналогічних справ.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача ОСОБА_2 подав заяву з проханням розглянути справу без його участі, апеляційну скаргу просив відхилити. Представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красноармійську Донецької області також подав заяву, в якій просив справу розглянути без участі представника, ухвалити рішення на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, згідно записів у трудовій книжці, позивач ОСОБА_1 в період з 20 березня 2006 року по 29 грудня 2014 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, та був звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров'я. (а. с. 6-10).

Також, судом першої інстанції встановлено, що перебуваючи з відповідачем у трудових відносинах, позивач працював з повним підземним робочим днем у шахті. За час роботи в шахті ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 20 січня 2016 року, в пунктах 16, 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовленим впливом промислового фактора - пил, важкість праці. Причина професійного захворювання: потужність зовнішньої праці при роботі за участю м'язів нижніх кінцівок і тулуба 194,4Вт (ПДР-90Вт), теж саме, при роботі з переважною участю м'язів плечового поясу 89,0 Вт (ПДР 45Вт), маса підйомного вантажу сягала 40 кг при ПДР 30 кг, запиленість повітря робочої зони сягала 196,8мг/куб.м при ПДР 2мг/куб.м. (а. с. 12-13).

Через вказані пошкодження здоров'я позивачу встановлено діагноз: «Хронічний бронхіт 11 ст. фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН 1-11 (один-два) ст. Хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії загострення зі значними статико-динамічними порушеннями та стійким больовим синдромом». Позивачу було встановлено професійне захворювання вперше.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, згідно довідки МСЕК від 09 лютого 2016 року, було встановлено втрату професійної працездатності 65% за професійним захворюванням та визнано інвалідом ІІІ групи з 09 лютого 2016 року безстроково.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що в зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 65% працездатності в зв'язку з роботою на виробництві, визнаний інвалідом ІІІ групи. Після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про те, що позивачеві заподіяно моральну шкоду, обов'язок по відшкодуванню якої необхідно покласти на відповідача та визначив її розмір в грошовому еквіваленті в розмірі 32 500 гривень.

Такий висновок суду відповідає вимогам ч. 2 ст. 153, ст. 2371 КЗпП України, відповідно з якими забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки професійне захворювання позивача, у даному випадку, пов'язане з незабезпеченням безпечних і нешкідливих умов праці з боку роботодавця, то відповідальність по відшкодуванню такої шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Факт ушкодження здоров'я позивача підтверджений висновками МСЕК.

Відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 № 1105-XIV, не встановлено критерії визначення моральної шкоди в грошовому еквіваленті, не встановлено як мінімального, так і максимального розміру морального відшкодування.

Згідно до роз'яснень, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь втрати працездатності, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, погіршення стану здоров'я позивача, а також те, що професійна працездатність позивача в зв'язку з професійним захворюванням втрачена на 65%, інвалідність встановлена безстроково, засад розумності і справедливості, вірно визначив його у розмірі 32 500 гривень.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права і тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, прийняв правильне рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді