Ухвала суду № 57765783, 19.05.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/4901/15-ц Номер провадження 22-ц/775/711/2016

Головуючий у 1 інстанції Наумик О.О. Єдиний унікальний номер 233/4901/15-ц

Доповідач Халаджи О.В. Номер провадження 22-ц/775/711/2016

Категорія 24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Халаджи О.В.

суддів Жданової В.С., Канурної О.Д.

секретар Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2016 року у справі за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за послугу з теплопостачання,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 9573 грн. 56 коп., суму інфляційного нарахування в розмірі 175 грн. 57 коп., суму 3% річних в розмірі 75 грн. 30 коп., пославшись на неналежне виконання відповідачем обов'язку по сплаті наданих позивачем послуг з теплопостачання в період 10.2012 р. - 04.2015 р.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2016 року позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період 10.2012 р. - 04.2015 р. в сумі 9573 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 56 коп., суму інфляційного нарахування в розмірі 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 57 коп., суму 3% річних в розмірі 75 (сімдесят п'ять) грн. 30 коп., а також судові витрати по оплаті судового збору в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до апеляційного суду Донецької області із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що згідно Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення відповідних обставин. Тому, нею була написана заява до міжвідомчої комісії з питань відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при виконавчому комітеті міської ради, на що була отримана позитивна відповідь. 12 серпня 2015 року Костянтинівський міськрайонний суд скасував судовий наказ щодо виплати боргу. Неодноразові звернення до ПЄ Костянтинівська тепломережа не розглядались, проводилися необґрунтовані нарахування на її квартиру, знаючи що квартира обігрівається побутовими електричними конвекторами. Просить рішення суду скасувати.

Сторони до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, з'явившихся сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду є, в тому числі: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач надає відповідачці послугу з опалення квартириАДРЕСА_1 за особовим рахунком НОМЕР_1.

Відповідач в порушення встановленого законодавства, без відповідного дозволу постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, здійснив самовільне відключення вказаної вище квартири від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення, шляхом відключення нагрівальних приладі, що підтверджується актом від 10 вересня 2010 року (а.с.35).

Відповідно до актів від 15.10.2012 р., 05.10.2013 р. та 23.10.2014 р. житловий будинок АДРЕСА_1 в якому розташована квартира відповідача НОМЕР_2, підключено до системи централізованого опалення (а.с.9).

Згідно відомостей виконавчого комітету Костянтинівської міської ради, лист №285/12 вх., 12-421/1 від 10.02.2016 р., відповідач в період 2010-2011 р.р. с заявою щодо відключення квартири від мережі централізованого опалення та влаштування системи автономного опалення до комісії по вирішенню питання відключення споживачів від центрального опалення та переведення приміщень на індивідуальне (автономне) опалення не зверталася.

Згідно з розрахунками позивача (а.с. 2), за період з жовтня 2012 року по квітень 2015 року у відповідачки ОСОБА_1, яка є власницею квартири на підставі договору дарування, утворився борг за послуги з теплопостачання за зазначеною вище квартирою у розмірі 9573,56 грн., які відповідачем не оплачені.

Відповідно до ст. 625 ч.2 ЦК України за порушення виконання грошового зобов'язання зі сплати послуг з теплопостачання позивачем нараховане відповідачу 3 % річних у сумі 75 гривень 30 копійок та інфляційні нарахування в сумі 175 гривні 57 копійок.

Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 319 ч.4, 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу , якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» споживач житлово- комунальних послуг зобов'язаний оплачувати їх вартість у строки встановлені договором або законом, при цьому має право на несплату вартості житлово - комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Згідно з п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дія вказаних положень поширюється і на правовідносини сторін, які за юридичною природою є грошовими зобов'язаннями.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, саме обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання. Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги. Крім того, згідно ч.І ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Питання відключення мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулюється Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно з вимогами п. п. 25, 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Після прийняття спеціальною комісією рішення про відключення від теплопостачання складається відповідний акт про відключення від мереж централізованого опалення, який є підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань.

Згідно п. 24 вказаних Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Як вбачається з п. 25 Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Згідно Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.12.2005 р. №1478/1738 (далі Порядок), при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, для реалізації права споживачів на відмову від отримання таких послуг орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісії для розгляду таких питань. При цьому, згідно розділу 2 вищевказаного Порядку, не передбачено відключення від централізованого опалення окремої квартири в багатоквартирному будинку.

У відповідності до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.

Посилання відповідача на наявність акту від 10.09.2010 р., який складено КП «СЕЗ» про відсутність розводки системи опалення в належній її квартирі, не може бути підставою для звільнення від обов'язків по сплаті наданих комунальних послуг, оскільки наданий акт не є підтвердженням дотримання правил по відключенню квартири відповідачки від мережі централізованого опалення.

Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду у суді першої інстанції, правильних висновків суду вони не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: