Рішення № 57765472, 20.04.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7241/15-ц

Провадження №2/761/533/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 квітня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарі - Данилевській Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и в :

У березні 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним.

Позивач зазначила, що 29 липня 2011 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО», та ОСОБА_1, укладено Угоду № 3611685, предметом якої є надання їй, як Учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. Угода укладена шляхом підписання сторонами Угоди та Додатку №1 та Додатку №2, які є невід'ємними частинами Угоди. За змістом угоди, відповідач надає Учаснику послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників через систему «АвтоТак», Відповідач забезпечує придбання автомобіля за рахунок об'єднаних грошових коштів на умовах договору та за умови виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених договором. Система придбання автомобіля за програмою «АвтоТак», що передбачена Угодою, полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати автомобіль, та які стають Учасниками такої системи.

Угодою передбачено, що Учасник оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Крім того, сплачені чисті внески перерахунку (у зв'язку зі зміною ціни автомобіля) не підлягають. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім'я Учасник зобов'язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати - 100% від ціни автомобіля.

На виконання умов Угоди Позивачем було сплачено 64.670, 40 гривень, що підтверджується відповідними квитанціями.

Відповідно до п.п. 8.2.1.6 Додаткової угоди №2, Позивач має право на одержання автомобіля лише після підписання Додатку №3, в якому мав відображатися стан розрахунків за Угодою.

Однак, під час підписання оскаржуваної Угоди, а також Додатку №1 та Додатку № 2 до нього Позивач не був ознайомлений з текстом Додаткової угоди № 3, наслідком чого стало неправомірна зміна Відповідачем суми грошового зобов'язання ОСОБА_1

Так, 30 серпня 2011 року Позивачу було запропоновано внести зміни до існуючої Угоди, шляхом підписання Додатку № 3, згідно до якої мала бути збільшена сума грошового зобов'язання Учасника системи до 163 474, 40 гривень.

Не погоджуючись із запропонованими новими умовами Угоди, а також у зв'язку із хворобою чоловіка Позивача, та матері Позивача, присвоєнням їй третьої групи інвалідності 14 вересня 2011 року Позивачем на ім'я керівництва було подано заяву із проханням розірвати Угоду, а також повернути вже сплачені грошові кошти.

Листом від 06 жовтня 2011 року Відповідач повідомив Позивача про розірвання Угоди, та зазначив, що сума коштів, що підлягає поверненню, становить 35 119. 97 грн.. У поверненні решти грошових коштів Позивачу було відмовлено. Станом на 01 лютого 2015 року Відповідачем Позивачу було повернуто 34 793, 68 гривень.

Позивач, вважаючи Угоду № 3611685 від 29 липня 2011 року, а також додатки до неї такими, що не відповідають вимогам цивільного законодавства та приймаючи до уваги правовідносини, які склалися між сторонами, умови Угоди з додатками, позивач просив:

- Визнати недійсними Додаткову угоду №361685 від 29 липня 2011 року разом з Додатком №1 та Додатком №2 до неї, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_1;

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», код ЄДРПОУ - 35509011 (м. Київ, вул. Воровського, 24, корпус 1), на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, грошові кошти в розмірі 28 378 (двадцять вісім тисяч триста сімдесят вісім) гривень, 66 копійок.

У додаткових поясненнях, посилаючись, що для повного відшкодування внесених коштів з підстав недійсності договору на підставі ч.1 ст.216 ЦК України та виходячи що із суми внесених позивачем 64.670,40 грн. повернуто 34.793, 72 грн. позивач просила:

- стягнути з відповідача решту суми у розмірі 28.378,66 грн.

У заяві від 22.12.2015 року позивач уточнила позовні вимоги, посилаючись на описку щодо суми коштів та просила стягнути з відповідача замість 28.378,66 грн. суму 29.876,72 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та поясненнях у судовому засіданні, посилаючись на викладені у поясненнях обставини.

Представник відповідача, надавши на вимогу суду належно завірені документи у судові засідання не з"явився, про час та місце судового розгляду був належно повідомлений.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи 29 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_1, як Учасником системи, було укладено Угоду №361685 та Додаток №1 та Додаток №2, які є невід'ємними частинами Угоди. Відповідно до статті 1 вказаної Угоди, предметом цієї Угоди є надання Учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. Укладена Угода підписана сторонами Угоди: Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» у особі представника за довіреністю продавця-консультанта Богатирьової Ю.Ю., та ОСОБА_1. Учасником системи, особисто (а.с. 36).

Як зазначено у додатку №1 до Угоди було передбачено про сплату з боку Учасника Угоди:

- плату за послуги пов'язані із вступом до системи у сумі 3237,12 грн.

- щомісячний Цілий Чистий внесок у розмірі 0,8333 % ,

- щомісячний внесок в оплату послуг у процентах + ПДВ (0,5 %),

- щомісячний внесок в оплату Страховогоплатежу у процентах 0,065,

- плата за послуги пов'язані із видачею автомобіля за Стстемою + ПДВ 3%

У додатку №2 до Угоди містяться Правила функціонування системи придбання у групах авто так.

Зазначені документи підписані обома сторонами, у тому числі ОСОБА_1 особисто.

У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача (а.с. 15) про розірвання угоди, посилаючись на погіршення матеріального стану сім'ї у зв'язку із важкими захворюванням її чоловіка та матері.

Листом від 06 жовтня 2011 року відповідач повідомив позивача про розірвання Угоди, а також зазначив, що сума коштів, яка підлягає поверненню, становить 35 119. 97 гривень. У поверненні решти грошових коштів Позивачу було відмовлено. Станом на 01 лютого 2015 року Відповідачем Позивачу було повернуто 34 793, 68 гривень. Решта вимог Позивача щодо повернення грошових коштів, сплачених на виконання Угоди, Відповідачем задоволена не була.

Відповідачем було зазначено при задоволенні заяви, що розірвано Угоду №361685 з Додатком №1 та Додатком №2, які є невід'ємними частинами Угоди, (а.с. 17) з підстав ст.4 та ст.ст. 13, п.13.1 відповідно до ст.13, п.13.3 Додатку № 2 до Угоди №361685 як невід'ємних частин Угоди Додатку №1 та Додатку №2.

Звертаючись із позовом про визнання угоди недійсною, позивач посилається на те, що відповідно до Додатку №1 вона мала придбати автомобіль марки Шевроле АВЕО ціною 89 920, грн., щомісячний цілий чистий внесок становить 0,8333%, становив 749, 03 гривень, як зазначено у додатку №1.

На виконання умов Угоди Позивачем було сплачено 64.670, 40 гривень, що підтверджується квитанціями (а.с. 13, 14)

Відповідно до п.п. 8.2.1.6 Додаткової угоди №2, Позивач має право на одержання автомобіля лише після підписання Додатку №3, в якому мав відображатися стан розрахунків за Угодою. Однак, під час підписання оскаржуваної Угоди, а також Додатку №1 та Додатку №2 до нього з текстом Додаткової угоди №3 Позивач ознайомлений не був, наслідком чого стало неправомірна зміна Відповідачем суми грошового зобов'язання ОСОБА_1

Позивач заначила, що Угода не містить чітких строків та (або) термінів отримання клієнтом автомобіля та не передбачає будь-якої відповідальності Відповідача за невиконання умов договору та будь- яких гарантій отримання Учасником системи автомобіля навіть у разі повної оплати його вартості.

Листом від 06 жовтня 2011 року відповідач повідомив позивача про розірвання Угоди, а також зазначив, що сума коштів, яка підлягає поверненню, становить 35 119. 97 гривень.

Станом на 01 лютого 2015 року Відповідачем Позивачу було повернуто 34 793, 68 гривень. Вимога Позивача щодо повернення решти грошових коштів, сплачених на виконання Угоди позивачу було відмовлено.

Посилаючись на підстави визнання Угоди недійсною недотриманням відповідачем ч.1 ст.203 ЦК стосовно викладених у ч.6 Закону України «Прозахист прав споживачів» положень зборони використання нечесної підприємницької практики.

Підстави недійсності правочинів передбачені ст.215 ЦК України, яка відсилає до положень ст.203 Кодексу про загальні умови, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Положеннями ч.1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Водночас як слідує із змісту копії заяви позивач, зокрема пояснила обставинами щодо заміни обумовленого у автомобіля марки Шевроле АВЕО ціною 89 920, грн.

Позивач зазначила про заміну обумовленої марки автомобіля Шевроле АВЕО ціною 89 920, грн., вказуючи при цьому, що відповідачем не дотримано ч.6 Закону України «Прозахист прав споживачів» щодо заборони використання нечесної підприємницької практики, зокрема зазначила, що ТОВ «Авто Просто» відповідно до статті 7 Додатка №2 до Угоди залишає за собою право прийняти або відхилити запит учасника про надання марки моделі автомобіля, що відрізняється від тієї, що вказана у додатку № 1 до Договору. Вона стверджує про заміну обумовленого у автомобіля марки Шевроле АВЕО ціною 89 920, грн. що не відповідає п.п. 1, 2, 4 ч. Закону України «Про захист прав споживачів» про заборону дій щодо введення споживача в оману, пропонуванням з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем підписані як угода так і додатки до неї, у тому числі додаток № 2, у ст.ст. 7, 8, 9 якого чітко визначено вибір моделі автомобіля, правила та умови його передачі, зокрема, обов'язково у разі здійснення виплати необхідних платежів у строк 5-ти днів з дня отримання повідомлення та випадки заміни автомобіля, збільшенням його ціни на поточну, зміни або припинення випуску такої маки автомобіля, що була замовлена.

Зазначені у ст.7 додатку №2 положення стосуються Учасника системи, якому надано право на придбання автомобіля.

За змістом викладених позивачем обставин у позовній заяві йдеться про отримання у серпні 2011 року пропозиції, за якою Позивача було запрошено внести зміни до існуючої Угоди, шляхом підписання Додатку №3, згідно до якої мала бути збільшена сума грошового зобов'язання Учасника системи до 163 474, 40 гривень (а.с. 12).

Однак, за змістом проекту йдеться про борг позивача у сумі 98.804, грн. із зазначенням суми 163.474, 40 грн. на день підписання додатку № 3, який позивач відмовилась підписати, оскільки нею були подані 11.09.2011 року заяви про розірвання договору, на підставі якої прийнято відповідачем рішення про розірвання договору, про що вона була проінформова на 06 жовтня 2011 року (а.с. 17). У заяві чітко вказано, що сума коштів, що підлягає поверненню становить 35.119, 97 грн. та як визнала позивач вона отримала 34.794,68 грн.

У листі від 06.10.2011 року їй роз'яснено обставини щодо можливості отримання автомобіля як третьої за чергою. Проте, вона відмовилась підписати додаток № 3, вимагаючи розірвання договору за відсутності коштів для його виконання.

Згідно з положеннями ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору.

Як встановлено судом, укладений з позивачем договір складається з основного тексту угоди, додатків №/№ 1, 2, які були невід'ємні від договору і кожен з них підписано відповідачем. При цьому описання послуг та умови були виписані детально, тому підписуючи угоду, позивач ознайомилася з умовами та видами послуг і мала можливість з'ясувати всі питання у разі незгоди щодо розірвання договору у встановленому умовами договору порядку.

Між тим, як встановлено судом із заяви позивача від 14.09.2011 року підставою розірвання договору стало матеріальне становище її сім'ї, про що безпосереьо вказано у заявах. (а.с. 16, 17)

Оскільки Угода № 3611685 від 29 липня 2011 року додатками №/№ 1, 2 укладена між ТОВ «АВТО ПРОСТО», та ОСОБА_1, була розірвана, про що позивач була повідомлена 06.10.2011 року, позивач мала зазначити правові обґрунтування для визнання недійсною розірваної угоди та дату отримання всіх повернутих сум, розмір яких був також визначений відовідачем у листі від 06.10.2011 року.

Враховуючі встановлені обставини, суд, видячи із матеріалів справи дійшов висновку про недоведеність доводів позивача на порушення закону «Про фінасові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, щодо захисту інтересів споживачів фінансових послуг та рівних можливостей доступа до ринків фінансових послуг та ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Досліджуючи зібрані у процесі розгляду справи докази, яким дана оцінка у їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо невідповідності угоди діючому законодавству недоведені.

З огляду на викладене суд вважає, що при укладенні угоди та додатків до неї були дотримані вимоги ст.ст. 628, 638, 638, 639, 651, 652, 653 ЦК України.

Підстави недійсності правочинів передбачені ст.215 ЦК України, яка відсилає до положень ст. 203 Кодексу про загальні умови, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Позивачем не наведено обставин та не надано доказів для визнання укладеної угоди недійсною.

Враховуючи зазначені обставини суд дійшов висновку, що підписуючи угоду позивач визнавав розуміння змісту як договору так і додатків, що підтверджено його наступними діями: сплатою внесків, оскільки його влаштовували умови та види послуг. За таких обставин, у задоволенні позовних вимог позивача має бути відмовлено.

З огляду на наведене, та на підставі ст.ст. 203, 215, 628, 638, 638, 639, 651, 652, 653 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване рішення.

Суддя: Малинников О.Ф.