Рішення № 57764943, 25.04.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1091/16-ц

Категорія 42

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Зарицької Ю. Л. ,

при секретарі - Демченко Л. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенергоремонт» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, розірвання договору та виселення з гуртожитку,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом, мотивуючи тим, що 04.05.2011 між сторонами було укладено договір на проживання у гуртожитку строком дії до 31.12.2011. Позивач зазначив, що станом на дату подання позовної заяви відповідач фактично продовжує проживати та користуватись, наданим йому ліжко-місцем (кімнатою). Крім того, позивач вказав, що відповідач постійно порушував термін оплати за проживання у гуртожитку, а згодом взагалі припинив здійснення оплати, в результаті чого заборгованість відповідача становить 9 243,40 грн. Тому позивач і звернувся до суду та просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 9243 грн. 40 коп., 3 % річних - 362 грн. 22 коп., збитки від інфляції - 2935 грн. 42 коп., пеню - 8 617 грн. 47 коп., розірвати договір на проживання у гуртожитку № 22Г-11 від 04.05.2011, укладений між ПАТ «Київенергоремонт» та ОСОБА_1 та виселити відповідача з займаного приміщення, а саме кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Також, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2756 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задоволити, відповідач заперечував проти задоволення позову, однак визнав наявність заборгованості.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, між сторонами було укладено договір на проживання в гуртожитку № 22Г-11 від 04.05.2011, відповідно до умов якого власник надає наймачу ліжко/місце (кімнату) у гуртожитку для проживання за адресою: АДРЕСА_1, площею 12,1 кв.м., номер кімнати 23 (а.с.а.с. 9-11).

Умовами договору визначено строк його дії до 31.12.2011.

Вартість плати за проживання, відповідно до додатку № 1 до договору № 22Г-11 від 04.05.2011, становить 360 грн. 10 коп. (а.с. 12).

Сторонами складено Акт приймання - передачі приміщень від 04.05.2011, відповідно до якого власник передає, а наймач приймає кімнату АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Наявність заборгованості відповідача за оплату послуг за проживання з березня 2013 по грудень 2013, з вересня 2014 по грудень 2014, з січня 2015 по грудень 2015, підтверджується рахунками - фактури та актами про надання послуг по оренді, що становить 9 243,40 грн. (а.с.а.с. 14-65).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований (прописаний) в гуртожитку по АДРЕСА_1 з 1998 року, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України.

Статтею 310 ЦК України визначено право фізичної особи на місце проживання.

Відповідно до п. 6 Положення про паспортну систему в СРСР, що діяло на момент реєстрації ОСОБА_1, громадяни підлягають в установленому порядку прописці за місцем проживання, а також прописці або реєстрації за місцем тимчасового проживання та виписці при виїзді з місця проживання.

Статтею 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Оскільки в паспорті громадянина України ОСОБА_1 не зазначено відомостей про його тимчасове проживання, відповідач був зареєстрований в установленому порядку за місцем його проживання в гуртожитку за адресою: м. АДРЕСА_1 без встановлення строку.

Таким чином, строк користування відповідачем спірним жилим приміщенням встановлений не був.

Відповідно до ст. 27 ЦК України, правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.

Укладанням договору на проживання в гуртожитку № 22Г-11 від 04.05.2011 право відповідача було обмежено, оскільки в договорі встановлено строк користування жилим приміщенням, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що зазначений договір в частині визначення строку його дії є нікчемним, оскільки звужує права відповідача.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572, обов'язком споживача є оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 826 ЦК України, у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.

Відповідно до ст. 815 ЦК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або закону.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сума трьох відсотків річних від простроченої суми станом на 22.01.2015 становить 362,22 грн. та сума збитків від інфляції станом на 22.01.2015 становить 2935,42 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.2. договору на проживання в гуртожитку, у випадку несвоєчасної сплати платежів, передбачених цим договором, наймач сплачує на користь власника пеню у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Так, пеня станом на 22.01.2015 становить 8617,47 грн.

Частинами 1 та 2 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позовні вимоги позивача спростовані не були.

З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку, що підстави для розірвання договору на проживання у гуртожитку, що укладений між сторонами 04.05.2011 відсутні, оскільки договір в частині встановлення строку його дії є нікчемним, відтак і підстав для виселення позивача суд не вбачає.

Вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з відповідача підтверджуються наданими позивачем доказами, ґрунтуються на чинному законодавстві та знайшли свого доведення в судовому засіданні.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за оплату послуг за проживання в сумі 9234 грн. 40 коп., 3 проценти річних - 362 грн. 22 коп., збитки від інфляції (інфляційні) - 2938 грн. 42 коп., пеню - 8617 грн. 47 коп.

На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2067 грн.

На підставі п. 6 Положення про паспортну систему в СРСР, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, ст.ст. 27, 29, 310, 526, 549, 610, 611, 625, 815 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Київенергоремонт» на р/р 26004184764900 в АКІБ УкрСиббанк МФО 351005, код ЄДРПОУ 00131328 борг в сумі 9234 грн. 40 коп., 3 проценти річних - 362 грн. 22 коп., збитки від інфляції (інфляційні) - 2938 грн. 42 коп., пеню - 8617 грн. 47 коп., судовий збір в сумі 2067 грн., а всього стягнути 23225 (двадцять три тисячі двісті двадцять п'ять) гривень 51 (п'ятдесят одну) копійку.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь держави з Публічного акціонерного товариства «Київенергоремонт» р/р 26004184764900 в АКІБ УкрСиббанк МФО 351005, код ЄДРПОУ 00131328 судовий збір в сумі 413 (чотириста тринадцять) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Ю. Л. Зарицька