Рішення № 57759380, 18.05.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19171/15-ц Провадження № 22-ц/773/560/16 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б Категорія: 34 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Свистун О.В.,

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Федонюк С.Ю.,

за участі: секретаря - Перебойчука Р.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватне акціонерне товариство «Просто-Страхування» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 29 лютого 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди покликаючись на те, що 27.12.2013 року внаслідок недотримання Правил Дорожнього руху (ПДР) відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2, який знаходиться у його володінні, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Позивач зазначає, що йому надано право володіння, користування та розпорядження даним транспортним засобом з 2003 року, оскільки він придбав цей автомобіль у ОСОБА_5

Вина відповідача в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, встановлена постановою Луцького мськораойсуду у справі про адміністративне правопорушення (а.с. 3,4).

Згідно висновку експерта вартість відновлювальних робіт та інших витрат по проведенню ремонту складає 7325,82 грн. Відповідач в добровільному порядку не відшкодовує завдані збитки. Крім того, внаслідок ДТП позивачу було завдано душевних хвилювань, порушено звичний стан життя у зв'язку із відсутністю автомобіля, а тому просить стягнути з відповідача компенсацію в розмірі 5000,00 грн. за завдану моральну шкоду.

Вважає, що діями відповідача йому, як володільцю та користувачу транспортного засобу було спричинено шкоду, а тому просить стягнути з відповідача суму збитків та моральну шкоду.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 лютого 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватне акціонерне товариство «Просто-Страхування» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про задоволення позову. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені в ній.

Представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, однак належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду справи, причин неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав документів, які підтверджують його право власності на пошкоджений автомобіль та не надав доказів, що поніс витрати на ремонт пошкодженого автомобіля.

Однак колегія суддів з таким висновком не погоджується з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2013 року о 18 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 в с. Підгайці Луцького району Волинської області, не вибрав безпечну швидкість для руху, не справився з керуванням, скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.12.1 ПДР України (а.с. 4).

Постановою Луцького міськрайонного суду від 24.01.2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Судом встановлено, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля ЗАЗ-968М д.н.з. НОМЕР_2 вказано ОСОБА_5 (а.с. 16). Згідно довіреності від 03.06.2003 року (а.с. 8) ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_3, ОСОБА_6, кожного зокрема керувати, зняти з обліку в органах ДАІ і продати належний їй на підставі технічного паспорта НОМЕР_3 автомобіль марки ЗАЗ-968М д.н.з. НОМЕР_2. Довіреність видана терміном на 3 роки. Також судом встановлено, що технічний паспорт на автомобіль знаходиться у позивача, що не заперечив представник відповідача. Крім того, позивач як володілець автомобіля ЗАЗ-968М д.н.з. НОМЕР_2 провів обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 04.01.2013 року за полісом страхування № АЕ/0742305 (а.с. 38).

Отже судом встановлено, що позивач є володільцем, користувачем даного транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Пунктом 13 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року зазначається, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху України, які діяли на момент ДТП, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Отже, позивач ОСОБА_3 володів та мав право керування автомобілем марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2, а тому має право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Висновком №16 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля ЗАЗ-968М д.н.з. НОМЕР_1 від 22.03.2014 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 6875,81 грн., тоді як його ринкова вартість на момент пошкодження становить 2566,32 грн., отже такий транспортний засіб відновлювати економічно недоцільно (а.с. 10-13).

Позивач не надав суду доказів щодо різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, хоча судом було роз'яснено представнику про необхідність встановлення такої вартості автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи встановлені обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути ринкову вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, яка становить 2566,32 грн. (а.с. 10-13).

Як слідує з роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», п.14 - суд при стягненні на користь потерпілого відшкодування вартості майна одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків, особі відповідальній за шкоду.

Під час розгляду справи апеляційним судом представник відповідача заявив, що відповідач згідний відшкодувати ринкову вартість автомобіля відповідно до висновку експерта, однак просив передати пошкоджений транспортний засіб йому. На таких же підставах мав намір укласти мирову угоду.

Таким чином колегія суддів вважає, що після відшкодування спричиненої шкоди відповідачем, пошкоджений автомобіль позивач зобов'язаний передати особі, яка відшкодувала збитки.

Стягненню в користь позивача також підлягають витрати за проведення експертного автотоварознавчого дослідження згідно квитанції № 16 в сумі 450,00 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з перенесеною втратою сина. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення і з врахуванням обставин пошкодження транспортного засобу, моральних страждань слід в користь позивача із відповідача стягнути 500 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи встановлені обставини по справі, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, із-за порушення судом першої інстанції норм матеріального права, не відповідності висновків суду встановленим обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 88ЦПК України, на підставі ст. 23, 386, 395, 396, 1166, 1167, 1188 ЦК України, Правил дорожнього руху, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 29 лютого 2016 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватне акціонерне товариство «Просто-Страхування» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 2566,32 грн. у відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 500 грн. моральної шкоди, 450 грн. витрат за проведення експертного висновку.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави535,92 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: