Ухвала суду № 57759217, 18.05.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/11739/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М. Провадження № 22-ц/773/839/16 Категорія: 27 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Свистун О.В.,

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Грушицького А.І.,

за участі: - секретаря Перебойчука Р.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2- ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 15 лютого 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Акцент-Банк» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивує тим, що 18.08.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. 24.02.2014 року відповідачу було видано іншу картку та збільшено кредитний ліміт до 20700 грн. із кінця 2014 року відповідач свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитом почала не виконувати і станом на 24.06.2015 року загальна сума її боргу за кредитним договором становить 34128,89 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 20754,65 грн.; заборгованості по процентах за користування кредитом - 10808,49 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 464,37 грн.; штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1601,38 грн. Просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 34128,89 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 341,29 грн.

Просили стягнути всю суму боргу.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 лютого 2016 року позов ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18.08.2011 року в розмірі 34128,89 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акцент-Банк» 341,29 грн. судового збору.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову покликаючись на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані всі обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені в ній.

Представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечила, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір, який відповідачем не виконувався відповідно до умов даного договору в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2011 року між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі ліміту 500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 6-11).

Підписавши анкету-заяву, відповідач ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на укладення кредитного договору. Разом погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, та що саме ці документи складають між нею та банком Договір кредиту (а.с. 6-7, 9-11).

Судом встановлено, що відповідачу 18.08.2011 року було видано кредитну картку за НОМЕР_1 з лімітом 500 грн., який у жовтні 2011 року було збільшено до 8000 грн. та зменшено відсоток з 30 % до 27.6 %. У 2013 році відповідачу було видано кредитну карту за НОМЕР_3 «Універсальна». У 2014 році на прохання відповідача було замінено кредитну картку на НОМЕР_4 «ГОЛД» і 24.02.2014 року переведено остаток фінансів з картки на картку у зв'язку із зміною договору та відповідно змінено ліміт кредитних коштів, так як на дану картку встановлено інший ліміт, і встановлено 20700 грн. Також було видано цього ж числа ще й додаткову кредитну картку з НОМЕР_2, так як це були умови договору встановлені в Умовах та Правилах надання банківських послуг. В жовтні 2014 року відповідачу збільшена відсоткова ставка, оскільки нею не виконувалися умови договору про повернення коштів у встановлені строки.

Із наданих рахунків по руху коштів вбачається, що відповідач постійно користувалася даними кредитними картками протягом усього часу і станом на кінець 2014 року перестала проводити оплату взятих коштів в зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 24.06.2015 року, яка становить 34128,89 грн., з яких: 20754,65 грн. - заборгованість за кредитом, 10808,49 грн. - по процентам за користування кредитом, 464,37 - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 - грн. штраф (фіксована частина), 1601,38 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 4-5).

Отже із наданих суду доказів встановлено, що відповідач отримавши кредитні кошти використовувала їх, чого не заперечила в судовому засіданні, однак не проводила оплати чим порушила взяті на себе зобов'язання про повернення коштів у встановлені строки.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладено лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Таким чином на час укладення кредитного договору, позичальник була ознайомлена з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним. Відповідач особисто підписавши кредитний договір, засвідчила отримання зазначеної інформації про те, що погодилась з умовами кредитного договору, та використовувала кредитні кошти, частково їх повертаючи.

Отже, на момент вчинення правочину, тобто укладення кредитного договору, волевиявлення відповідача було вільним і відповідало внутрішній волі, укладений кредитний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені, тобто позивач надав, а відповідач прийняла кредит і зобов'язалась повернути його позивачу у встановлені кредитним договором розміри і строки.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже суд першої інстанції повно дослідив обставини справи, правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, дав юридичну оцінку наданим доказам і прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що відповідачу необґрунтовано нараховувалась процентна ставка в розмірі 27,6 % на рік, оскільки відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право проводити зміну тарифів, та інших умов обслуговування рахунків. Крім того, така відсоткова ставка не більша, ніж визначено умовами договору, а тому жодних прав відповідача в такому випадку не порушено.

За правилами ст. 60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 60 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 15 лютого 2016 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: