Постанова № 57758120, 12.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2016р. Справа №904/9395/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача

суддів: Кузнецова В.О., Євстигнеєва О.С.

секретар судового засідання: Петровська А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №14-138 від 13.05.14р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №1804 від 04.11.14р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2016р. у справі №904/9395/15

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі",

м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості,

та за зустрічним позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

м. Київ

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2016р. (суддя Петрова В.І.) у справі №904/9395/15 в задоволенні заяви Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2015р. відмовлено повністю.

Мотивуючи зазначене вище рішення, господарський суд першої інстанції виходив з відсутності належних доказів наявності обєктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення.

Не погодившись з зазначеною вище ухвалою, Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає останню неправомірною та такою, що винесена за умов порушення норм матеріального та процесуального права, неповного зясування важливих для розгляду даної заяви обставин, зокрема, факту знаходження відповідача у скрутному фінансовому становищі, наявну загрозу банкрутства; не враховано ступінь вини відповідача.

З огляду на викладене вище, скаржник просить оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу задовольнити та прийняти постанову про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2015р.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 04.01.2016р. господарським судом Дніпропетровської області у даній справі №904/9395/15 виданий наказ про примусове виконання судового рішення від 26.11.2015р., що набрало законної сили 24.12.2015р., про стягнення з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 735 266,52 грн. пені, 2 348 758,73 грн. 3% річних, 26 125 700,97 грн. інфляційних та 163 784,74 грн. судового збору.

02.03.2016р. до місцевого господарського суду надійшла заява Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" №б/н від 02.03.2016р. про розстрочку виконання зазначеного вище судового рішення на півроку за наступним графіком: до 01.04.2016р. 5 034 954,37 грн.; до 01.05.2016р. 5 034 954,37 грн.; до 01.06.2016р. 5 034 954,37 грн.; до 01.07.2016р. 5 034 954,37 грн.; до 01.08.2016р. 5 034 954,37 грн. та до 01.09.2016р. 5 034 954,37 грн.

В свою чергу, позивач (ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") у відповідь на заяву про розстрочку судового рішення надало свої заперечення, в яких наполягає на тому, що належні докази наявності виключних обставин, які унеможливлюють виконання відповідачем судового рішення, останнім суду не надано; докази загрози банкрутства відповідача, відсутності коштів на рахунках та майна, на яке можливо звернути стягнення, выдповыдачем суду також не представлено.

Натомість, позивач є державним підприємством постачальником природного газу, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, відтак, єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників заборгованості. Більш того, матеріали даної справи свідчать, що розмір заявленої позивачем до стягнення з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" пені рішенням господарського суду від 26.11.2015р. (саме яке є предметом розстрочки) було дуже суттєво зменшено аж на 50%. Однак, не дивлячись на наведене, відповідач станом на 17.03.2016р. заборгованість за даним рішенням ані повністю, ані частково не погашає (докази зворотного відсутні). Таким чином, на думку позивача, задоволення заяви відповідача про розстрочку судового рішення лише подовжить період відновлення порушених прав ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що суперечить чинному законодавству України та не відповідає засадам ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Саме за результатами розгляду даної заяви господарським судом Дніпропетровської області було прийнято ухвалу від 17.03.2016р., яка і переглядається в апеляційному порядку.

Вирішуючи питання щодо відповідності оскаржуваної ухвали вимогам чинного законодавства України та нормам міжнародного права, зокрема, Конвенції про захист прав людини та основних свобод, колегія суддів виходила з наступного:

Дійсно, відповідно до вимог ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Також, відповідно до п.7.1., 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарський суд на підставі ст.121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. (абзац перший підпункту 7.1 пункту 7 із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013р. N2)

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

В той же час, застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В свою чергу, згідно засадам ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення.

Отже, звертаючись з заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду від 26.11.2015р. у справі №904/9395/15, Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" зазначає, що є соціально значущим підприємством в життєдіяльності м.Дніпропетровська.

Зокрема, згідно п.2.1 Статуту відповідача, метою його діяльності є забезпечення безперебійного постачання споживачів тепловою енергією для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання. Враховуючи ж неналежне виконання споживачами теплової енергії зобов'язань перед відповідачем, останній з порушенням встановлених договором строків здійснює сплату заборгованості на користь позивача. В свою чергу, виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2008р. по справі №28/83-08, яким стягнуто з виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 76 751 400,00 грн. різниці у тарифах на теплову енергію, внаслідок чого у відповідача виникли значні невиконання зобов'язання щодо оплати природного газу, ухвалою суду від 30.10.2012р. відстрочено до 30.10.2017р.

Окрім того, як стверджує відповідач, на виконанні у державних виконавчих службах перебуває значна кількість виконавчих документів щодо стягнення грошових коштів на користь позивача, виконавче провадження за якими з вересня 2015р. поновлене, оскільки сплинула процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу згідно положень Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

У зв'язку з цим, відповідач не має змоги одночасно виконати всі виконавчі документи, у тому числі наказ суду по даній справі. Негайне ж виконання рішення суду може призвести до блокування роботи підприємства, адже згідно звіту про фінансові результати за 2015 рік, підприємство є збитковим, збиток складає 63 909 000,00 грн. Відповідач наполягає на тому, що триває опалювальний сезон, і, відповідно, споживачі сплачують більше грошових коштів за теплову енергію, аніж в інші періоди. Поступове ж щомісячне надходження від споживачів плати за теплову енергію дасть йому можливість здійснювати щомісячно сплату заборгованості перед позивачем.

Проте, в результаті апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що належних і достатніх доказів, які б підтверджували наявність обставин фінансової неспроможності відповідача для виконання судового рішення від 26.11.2015р. ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду выдповыдачем надано не було. Більш того, в заяві про розстрочку виконання судового рішення відповідач наполягав на тому, що поступове щомісячне надходження від споживачів плати за теплову енергію дасть йому можливість здійснювати щомісячне погашення заборгованості перед позивачем.

Однак, не дивлячись на те, що оскаржувана ухвала про відмову в задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення прийнята 17.03.2016р., тобто, наприкінці опалювального сезону, станом на 17.03.2016р. жодних доказів хоча б часткового погашення відповідачем заборгованості суду першої інстанції не представлено.

Слід зазначити також, що, згідно складеному відповідачем графіку розстрочки, перший платіж в розмірі 5 034 954,37 грн. мав бути здійснений останнім до 01.04.2016р. Разом з цим, протягом апеляційного провадження, що розпочалось 30.03.2016р., до дати прийняття постанови 12.05.2016р., жодних доказів дотримання відповідачем визначеного ним же графіку погашення заборгованості з метою підтвердження його бажання виконати судове рішення також не надано. З огляду на наведене, спробу розстрочити виконання зазначеного вище рішення суду колегія суддів розцінює не інакше, як бажання відповідача уникнути взятої на себе відповідальності.

При цьому, колегія суддів враховує стратегічне значення підприємства-позивача, як субєкта господарювання державного сектору економіки України, вчасне виконання зобовязань перед яким в свою чергу мінімізує ризик несвоєчасних розрахунків ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за поставлений за зовнішньоекономічними контрактами імпортований газ та, відповідно, мінімізує ризик застосування до позивача відповідних санкцій та припинення постачання природного газу на територію України.

На думку судової колегії, довготривале невиконання відповідачем судового рішення може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, право на повагу до власності позивача та вільне володіння позивачем своєю власністю, що, в свою чергу, за конкретних обставин справи виправдано бути не може. Таким чином, висновок господарського суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2015р. слід визнати обґрунтованим, а, відповідно, оскаржувану ухвалу від 17.03.2016р. такою, що вимогам чинного законодавства України та засадам ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод не суперечить.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2016р. у справі №904/9395/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.05.2016р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя О.С. Євстигнеєв