Постанова № 57757989, 10.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2016 р. Справа№ 911/5051/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Танцюра Л.О. - за дов.; Семеняка В.В. - за дов.

Степанченко А.В. - за дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Котік О.С. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2016

у справі №911/5051/15 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом Колективного підприємства Санаторій «Перемога»

до Ворзельської селищної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство Санаторій «Перемога» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Ворзельської селищної ради (далі, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі, третя особа або ПрАТ «Укрпрофоздоровниця») про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорюваний Державний акт серії І-КВ № 000144 від 20.11.2001 на право постійного користування землею площею 5,1468 га виданий Приватному акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» без відповідних правових підстав, оскільки рішенням Ворзельської селищної ради від 12.09.2001 №174, на яке йде посилання в спірному Державному акті, вирішено надати земельну ділянку позивачу, а не третій особі, а тому такий Державний акт не може вважатись дійсним і посвідчувати право третьої особи на постійне користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.02.2016 у справі №911/5051/15 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним Державний акт серії І-КВ №000144 від 20.11.2001 на право постійного користування землею площею 5,1468 га для обслуговування санаторія, виданий Закритому акціонерному товариству «Укрпрофоздоровниця» на підставі рішення Ворзельської селищної Ради народних депутатів від 12.09.2001 №174 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 52.

Присуджено до стягнення з Ворзельської селищної ради на користь Колективного підприємства Санаторій «Перемога» 1 218,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,1468 га від 20.11.2001 серії І-КВ №000144 підлягає визнанню недійсним як такий, що виданий без належних правових підстав.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2016 у справі №911/5051/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 апеляційну скаргу третьої особи прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 12.04.2016.

Представник третьої особи заявив у судовому засіданні, призначеному на 12.04.2016, усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача подав у судовому засіданні копію апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області у справі №5/067-11/9 та копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду про зупинення провадження у справі №5/067-11/9, які колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, а також враховуючи усне клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 26.04.2016.

26.04.2016 представник третьої особи подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

За клопотанням представника третьої особи здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою, починаючи з 26.04.2016.

26.04.2016 представник третьої особи подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання, у якому просив суд зобов'язати Ворзельську селищну раду Київської області надати:

1) всі наявні документи, що стосуються прийняття рішення №174 від 12.09.2001 (тобто заява-клопотання про надання дозволу на користування земельною ділянкою, додатки до заяви, протоколи засідання сесії Ворзельської селищної ради та інші);

2) надати пояснення чому рішення №174 прийнято стосовно Орендного підприємства «Перемога», а Державний Акт про постійне користування земельною ділянкою виданий на ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

Дане клопотання мотивоване тим, що вказані документи необхідні для з'ясування обставин:

- чи дійсно Орендне підприємство «Перемога» зверталося до Ворзельської селищної ради на виготовлення акту про постійне користування землею;

- чи правомірно виготовлене рішення №174 від 12.09.2001 на Орендне підприємство «Перемога».

Також, 26.04.2016 представник третьої особи подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання, у якому просив суд зобов'язати Колективне підприємство Санаторій «Перемога», АБ «Київська Русь» та УДК в Київській області надати оригінали документів, які підтверджують сплату податку на землю, починаючи з 2001 року по 2015 рік.

Зазначене клопотання мотивоване тим, що ці документи необхідні для з'ясування, згідно якого документу Колективним підприємством Санаторій «Перемога» проводилася оплата за землю, на якій воно здійснювало господарську діяльність.

Представники позивача проти задоволення заявлених представником третьої особи клопотань заперечували.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 10.05.2016, також, з посиланням на норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України у задоволенні клопотання третьої особи про витребування документів у Ворзельської селищної ради колегією суддів відмовлено з огляду на те, що представником третьої особи не надано належних обґрунтувань неможливості самостійно надати суду ці документи; у задоволенні клопотання представника третьої особи про витребування у Колективного підприємства Санаторій «Перемога», АБ «Київська Русь» та УДК в Київській області оригіналів документів (копії яких додано до клопотання), які підтверджують сплату податку на землю починаючи з 2001 року по 2015 рік, колегією суддів відмовлено з огляду на те, що достовірність зазначених копій не ставилась під сумнів представниками позивача.

06.05.2016 відповідач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи у відсутності його представника за наявними матеріалами справи.

06.05.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення по справі, до яких додав отримані ним за адвокатським запитом в архівному відділі виконкому Ірпінської міської ради копії протоколу та рішення Ворзельської селищної ради від 14.04.1998, протоколу засідання Виконкому Ворзельської селищної ради та рішення Виконкому Ворзельської селищної ради від 12.09.2001 №174.

10.05.2016 від представника третьої особи через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких скаржник наголосив на тому, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення також мав керуватись нормами статей Земельного кодексу УРСР та всебічно дослідити докази і об'єктивно розглянути справу №911/5051/15, встановивши, чи дійсно правомірно видано рішення селищною радою орендному підприємству «Перемога», згідно земельного законодавства УРСР та відповідних документів, та встановити, чи є у матеріалах справи відмова попереднього землекористувача земельної ділянки.

10.05.2016 представник третьої особи подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заяву про відвід суддів судової колегії у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів Отрюха Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 заяву Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про відвід суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В., Тищенко А.І. у справі №911/5051/15 залишено без задоволення.

Також, 10.05.2016 представник третьої особи подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що у зв'язку з відмовою колегії суддів у задоволенні клопотань третьої особи від 26.04.2016 про витребування доказів, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» самостійно звернулось із запитами до Ворзельської селищної ради, Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради та Архівного відділу Ірпінської ради Київської області для отримання вказаних документів.

Колегія суддів, розглянувши у судовому засіданні вказане клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Зокрема, господарський суд відкладає розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідності витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміни неналежного відповідача тощо.

Згідно з частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що документи, за отриманням яких третя особа звернулась із запитами до Ворзельської селищної ради, Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради та Архівного відділу Ірпінської ради Київської області не відносяться до предмету доказування з точки зору належності та допустимості доказів з огляду на предмет спору у справі №911/5051/15.

Водночас, третьою особою у відповідності до вимог частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтовано неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, клопотання третьої особи з цього приводу задоволенню не підлягає.

Заявлене третьою особою у судовому засіданні 10.05.2016 усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з поданням позивачем 06.05.2016 до суду документів відхилено судом з огляду на те, що надані позивачем документи стосуються надання повноважень щодо передачі земельних ділянок та протоколу засідання виконавчого комітету Ворзельської селищної ради з порядком денним, зокрема, про надання в постійне користування земельної ділянки орендному підприємству санаторій «Перемога», яке передувало прийняттю Рішення № 174 від 12.09.2011. Зазначені документи були надані представнику третьої особи для огляду та ознайомлення у судовому засіданні 10.05.2016.

Також, у судовому засіданні представником третьої особи було заявлене усне клопотання про припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У задоволенні клопотання третьої особи про припинення провадження у справі колегією суддів відмовлено з підстав, які будуть викладені у мотивувальній частині постанови.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 10.05.2016, не з'явився.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, а також з огляду на заяву про розгляд справи у відсутності його представника, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Представник позивача у судових засіданнях проти доводів, викладених третьою особою у апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи у судових засіданнях підтримував доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та доповнень до не, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2001 Ворзельською селищною Радою народних депутатів було видано Закритому акціонерному товариству «Укрпрофоздоровниця», правонаступником якого є третя особа у справі, державний акт серії І-КВ № 000144 на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,1468 га для обслуговування санаторія в межах згідно з планом землекористування, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 52.

Як вбачається з тексту вказаного Державного акту, правовою підставою для надання землі в постійне користування зазначено рішення Ворзельської селищної Ради народних депутатів від 12.09.2001 № 174 «Про надання в постійне користування земельної ділянки орендному підприємству санаторій «Перемога» за адресою: смт. Ворзель, вул. Пролетарська, 36 для обслуговування санаторію» (далі, Рішення №174 від 12.09.2001).

Водночас, з наданої копії Рішення №174 від 12.09.2001 вбачається, що органом місцевого самоврядування вирішено: надати в постійне користування земельну ділянку орендному підприємству санаторій «Перемога», правонаступником якого є Позивач - Колективне підприємство Санаторій «Перемога», загальною площею 5,1468 га в т.ч. 3,2418 га - забудованих земель та 1,9050 га - лісовкритих площ для обслуговування санаторію в смт. Ворзель, вул. Пролетарська, 36; доручити госпрозрахунковому кадастровому бюро виготовити державний акт на право постійного користування землею.

На час прийняття рішення Ворзельської селищної ради народних депутатів №174 від 12.09.2001 щодо видачі державного акту на право постійного користування землею, земельні правовідносини регулювалися Земельним кодексом України від 18.12.1990.

Відповідно до частини 5 статті 7 Земельного кодексу України у відповідній редакції землі надаються у постійне користування Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям.

За приписами статті 9 Земельного кодексу України надання земельних ділянок у користування здійснюється селищними радами у порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу, якою передбачено, що селищна рада надає земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель селища, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

У відповідності до статті 23 Земельного кодексу України право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Саме державним актом на право постійного користування земельною ділянкою посвідчується право постійного користування землею, що визначено пунктом 1.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі, на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43, в редакції, чинній на момент видачі державного акта (далі, Інструкція).

Водночас, пунктом 1.4. вказаної Інструкції було передбачено, що державний акт на право постійного користування землею видається на підставі рішення селищної ради.

Отже, державний акт на право постійного користування землею є документом, що посвідчує відповідне право і видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах його повноважень. Зазначена правова природа державного акта підтверджується положеннями пункту 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин». Відтак, правомірність видачі державного акта перебуває у прямому зв'язку із законністю рішення, на підставі якого виданий такий акт, а також з дотриманням вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 7, 23 Земельного кодексу України та пунктом 1.4. Інструкції.

Зі змісту рішення виконавчого комітету Ворзельської селищної Ради народних депутатів від 12.09.2001 №174, який значиться підставою видачі спірного державного акта, вбачається, що у постійне користування спірна земельна ділянка площею 5 1468 га для обслуговування санаторію в смт. Ворзель, вул. Пролетарська, 36, була надана орендному підприємству санаторій «Перемога», правонаступником якого є позивач.

Отже, Рішенням №174 від 12.09.2001 спірна земельна ділянка у постійне користування ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» не надавалась.

Рішення №174 від 12.09.2001 є чинним, у судовому порядку не оскаржувалось, недійсним не визнавалось.

Крім того, із наданої позивачем до суду першої інстанції технічної документації по складанню державного акта на право постійного користування землею площею 5,1468 га в смт. Ворзель, вул. Пролетарська, 36 (том 1, а.с. 26-42), вбачається, що технічна документація виготовлялася саме Орендному підприємству санаторій «Перемога», а не ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, видавши ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» Державний акт серії І-КВ № 000144 від 20.11.2001 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 5 1468 га, Ворзельська селищна рада народних депутатів діяла всупереч вимог частини 2 статті 19 Конституції України, не в межах наданих їй повноважень, з порушенням вимог статті 9, 19 Земельного кодексу України та п.п. 1.4. Інструкції, оскільки необхідні правові підстави для складання та видання спірного державного акта були відсутні, враховуючи те, що Ворзельська селищна Рада народних депутатів не приймала рішення про надання зазначеної земельної ділянки в постійне користування ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», правонаступником якого є третя особа.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги третя особа посилається на те, що майновий комплекс та спірна земельна ділянка постійно перебували у власності профспілкових органів, а пізніше Акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», тому товариство, як власник майнового комплексу, було повноцінним землекористувачем земельної ділянки на законних підставах, не порушуючи прав та законних інтересів третіх осіб, в тому числі КП Санаторій «Перемога».

Також, третя особа зауважує, що майновий комплекс, який розташований на спірній земельній ділянці, з 1983 року належав правопопередникам третьої особи та в установленому порядку був переданий у власність третій особі, а позивач був лише орендарем майнового комплексу. При цьому, третя особа зазначає, що у 1991 році було видано державний акт про постійне користування земельною ділянкою на Будинок відпочинку «Перемога», який на той момент як структурний підрозділ входив до Київського відділення АТ «Укрпрофоздоровниця» та не є правопопередником позивача.

Зазначені твердження скаржника не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки правові підстави переходу права власності чи користування майновим комплексом у 80х-90х роках, на яких наголошує апелянт, не є предметом розгляду у даній справі, а всі надані третьою особою пояснення та заперечення не спростовують наведених вище висновків про безпідставність видачі у 2001 році оспорюваного державного акту серії І-КВ № 000144 від 20.11.2001 на право постійного користування землею на підставі рішення від 12.09.2001 №174, яке є чинним.

Посилання третьої особи на те, що Ворзельською селищною радою під час розгляду справи №5/067-11/9 було визнано той факт, що у рішенні від 12.09.2001 №174 радою було допущено помилку в назві особи, на користь якої прийнято рішення, та, зокрема, зазначено орендне підприємство Санаторій «Перемога», замість ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», також не приймаються судом до уваги, оскільки ні відповідачем, ні третьою особою не надано суду належних та допустимих доказів вжиття заходів для внесення змін до рішення Ворзельської селищної ради від 12.09.2001 № 174 з метою виправлення допущених помилок, у разі їх наявності.

Також, апелянт наголосив на тому, що права позивача у даному випадку не порушені, оскільки у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували звернення КП «Санаторій «Перемога» до Ворзельської селищної ради про виготовлення державного акту та наявності відмови відповідача у його видачі.

Вказані твердження апелянта не приймаються судом до уваги з огляду на те, що позивач, який є правонаступником орендного підприємства санаторій «Перемога», та відносно якого прийнято рішення Ворзельської селищної ради №174 від 12.09.2001, фактично позбавлений прав на набуття визначеної земельної ділянки в користування, оскільки вона в незаконний спосіб оформлена в користування ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» згідно з оспорюваним державним актом, що безумовно свідчить про порушення прав позивача останнім.

З приводу посилань скаржника у додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 10.05.2016 на те, що суд, розглядаючи справу, повинен встановити, чи дійсно правомірно та у відповідності до вимог земельного законодавства видано Рішення №174 від 12.09.2001 та чи є у матеріалах справи відмова попереднього землекористувача земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного права та відносно якої суд повинен постановити рішення.

Так, предметом позову у справі №911/5051/15 є визнання недійсним Державного акту серії І-КВ №000144 від 20.11.2001 на право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Відтак, правомірність прийняття відповідачем Рішення №174 від 12.09.2001 не є предметом спору та не входить до предмету доказування у даній справі, у зв'язку з чим зазначені посилання скаржника є безпідставними.

Під час розгляду справи у апеляційній інстанції скаржником, з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, було заявлено усне клопотання про припинення провадження у справі.

Зазначене клопотання апелянт мотивував тим, що даний спір підлягає вирішенню в адміністративному суді. На підтвердження своєї правової позиції апелянт послався на практику Верховного Суду України (постанова ВСУ від 19.01.2016 у справі №824/167/15-а), у якій суд дійшов висновку, що вирішення спорів, предметом яких рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у правовідносинах з надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, оскільки відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у даному випадку реалізує свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності.

Клопотання третьої особи про припинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки, як уже зазначалося вище, предметом спору у даній справі є визнання недійсним Державного акту серії І-КВ №000144 від 20.11.2001 на право постійного користування спірною земельною ділянкою, а не спір щодо правомірності прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Водночас, колегія суддів наголошує, що у відповідності до пункту 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин» у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Таким чином, беручи до уваги все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,1468 га від 20.11.2001 серії І-КВ № 000144 підлягає визнанню недійсним як такий, що виданий без належних на те правових підстав.

З приводу клопотання третьої особи про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України визначено правове становище третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору під час розгляду справ.

Згідно статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначено в пункті 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною 4 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

За таких обставин у задоволенні заяви третьої особи від 27.01.2016 №б/н (том 1, а.с. 64-66) про застосування строку позовної давності судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2016 у справі №911/5051/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2016 у справі №911/5051/15 залишити без змін.

Матеріали справи №911/5051/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко