Постанова № 57757945, 12.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2016 р. Справа№ 910/12668/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників

від позивача: Ковтун Ю.І. - дов. від 07.04.2016 року № 10-74/4402

від відповідача: Сидоренко А.С. - дов. від 18.04.2014 року № 14-100

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Полтаваобленерго" на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року

у справі № 910/12668/15 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Полтаваобленерго" (м. Полтава)

до Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (м. Київ)

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариствл „Полтаваобленерго" з позовом до Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" про вважання договору купівлі-продажу природного газу між ПАТ „Полтаваобленерго" та ПАТ „НАК „Нафтогаз України" укладеним в наступній редакції.

Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням від 15.02.2016 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позову ПАТ „Полтаваобленерго" до ПАТ „НАК „Нафтогаз України" про визнання договору укладеним. Стягнув з ПАТ „Полтаваобленерго" на користь ПАТ „НАК „Нафтогаз України" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 070 грн. 60 коп. за подання апеляційної та касаційної скарги.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ПАТ „Полтаваобленерго" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року по справі № 910/12668/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2016 року апеляційна скарга ПАТ „Полтаваобленерго" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/12668/15 у судовому засіданні за участю представників сторін на 12.05.2016 року.

В судовому засіданні 12.05.2016 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, проте правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 26.01.2015 року ПАТ „Полтаваобленерго" направило ПАТ „НАК „Нафтогаз України" лист № 03-17/844 з проектами декількох договорів на купівлю-продаж природного газу, зокрема, проект договору від 30.12.2014 року № 147-ПР. Вказаний проект договору був отриманий представником відповідача 27.01.2015 року.

Предметом договору від 30.12.2014 року № 147-ПР є поставка ПАТ „НАК „Нафтогаз України" (як продавцем) у 2015 році ПАТ „Полтаваобленерго" (як покупцю) природного газу, ввезеного на митну територію України Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, за нерегульованим тарифом (п. 1.2, 5.1, 5.2 проекту договору).

Відповідач на вказаний проект договору заперечень не надав, однак відмовився від його підписання, тому позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу природного газу № 147-ПР, укладеним в редакції, запропонованій позивачем від 30.12.2014 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 вказаного Закону (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу" гарантований постачальник - це визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу.

Постановою Кабінету Міністрів України „Про визначення гарантованих постачальників" від 27.05.2012 року № 705 Національну акціонерну компанію „Нафтогаз України" визначено гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів річний обсяг споживання природного газу який перевищує 3 млн. куб.м, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Споживач відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу" - це юридична особа або фізична особа-підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину. Як вбачається зі Статуту Публічного акціонерного товариства „Полтаваобленерго", предметом його діяльності є, зокрема, виробництво та поставка теплової енергії.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач у справі є споживачем, а відповідач - гарантованим постачальником природного газу за нерегульованим тарифом.

Відносини, які виникають між газопостачальними, газорозподільними, газотранспортними підприємствами та споживачами природного газу (крім населення), регулюються Правилами користування природним газом для юридичних осіб, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ) від 13.09.2012 року № 1181, дія яких поширюється на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 1.5 цих Правил гарантований постачальник, який здійснює діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом, укладає з усіма споживачами та субспоживачами, для яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 року № 705 цей постачальник визначений гарантованим, договір на постачання природного газу за регульованим тарифом, відповідно до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженим Постановою НКРЕ від 22.09.2011 року № 1580, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.10.2011 року за № 1155/19893.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України колегія суддів встановила, що проект договору від 30.12.2014 року № 147-ПР не відповідає типовому договору, затвердженому Постановою НКРЕ від 22.09.2011 року № 1580.

При цьому, необхідно зазначити, що вказана Постановою НКРЕ від 22.09.2011 року № 1580 до договірних правовідносин між ПАТ „Полтаваобленерго" та ПАТ „НАК „Нафтогаз України" при укладенні договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 року № 147-ПР не може бути застосована, оскільки вона стосується реалізації газу за регульованим тарифом, а спірні правовідносини передбачають купівлю-продаж газу за нерегульованим тарифом.

Крім того вказана Постанова НКРЕ від 22.09.2011 року № 1580 станом на час розгляду справи втратила свою чинність на підставі Постанови НКРЕ „Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.09.2011 року № 1580" від 22.01.2015 року № 36.

У той же час ч. 2 п. 1.5 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.09.2012 року № 1181 передбачено, що інші гарантовані постачальники укладають з усіма споживачами та субспоживачами, для яких відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України „Про визначення гарантованих постачальників природного газу" від 25.07.2012 року № 705 ці постачальники визначені гарантованими, договір на постачання природного газу відповідно до вимог законодавства України.

Отже, саме ч. 2 п. 1.5 вказаних Правил передбачено обов'язковість укладання договору гарантованого постачальника газу за нерегульованим тарифом із усіма споживачами відповідно до вимог законодавства.

Ст. 181 ГК України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Ч. 3 ст. 181 ГК України встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно з ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-ти денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Ч. 3 ст. 179 ГК України визначено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що з огляду на зазначене ПАТ „НАК „Нафтогаз України" зобов'язане в силу закону укласти договір на постачання природного газу за нерегульованим тарифом з позивачем.

Разом з тим відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Ч. 1-3 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Перелік істотних та обов'язкових умов договору купівлі-продажу визначено у главі 54 ЦК України.

Так, однією з істотних умов договору купівлі-продажу є оплата товару (газу), зокрема і порядок оплати простроченої заборгованості за поставлений товар (п. 6.4 проекту договору щодо черговості погашення заборгованості).

При цьому, як вбачається з заперечень відповідача, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" наполягало на тому, що даний пункт необхідно викласти у редакції, яка кореспондується з вимогами ст. 534 ЦК України та є більш прийнятною для умов зазначеного договору (купівлі-продажу).

Також до істотних умов договору купівлі-продажу відноситься відповідальність сторін за несвоєчасне виконання ними своїх зобов'язань за цим договором, умови якої сторони можуть встановити на власний розсуд. Проте, відповідач також не погодився з умовами, запропонованими позивачем в частині відповідальності покупця, а саме - виключеного штрафу за неналежне виконання ПАТ „Полтаваобленерго" своїх зобов'язань.

У запропонованому позивачем проекті договору було виключено умови щодо продовження терміну позовної давності тривалістю у 5 років щодо стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій, що відповідач не погодив, посилаючись на те, що договори, укладені зі споживачами природного газу, мають річний термін поставки, а тому, якщо контрагент з першого місяця поставки порушить грошове зобов'язання, то з урахуванням позовної давності у 1 рік ПАТ „НАК „Нафтогаз України" буде позбавлене можливості стягнути штрафні санкції за попередні періоди. При цьому, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що сторонами не було погоджено всіх істотних умов договору у редакції, запропонованій позивачем.

Ч. 8 ст. 181 ГК України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Таким чином, враховуючи обов'язковість укладення спірного правочину, передбачену законом, але зважаючи на те, що сторони не погодили всіх істотних умов у запропонованому позивачем проекті договору, такий договір не відповідає вимогам чинного законодавства, а отже, зобов'язати відповідача укласти такий договір у суду немає підстав.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ПАТ „Полтаваобленерго" до ПАТ „НАК „Нафтогаз України" є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню.

Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 121 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Полтаваобленерго" на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року по справі № 910/12668/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2016 року по справі № 910/12668/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/12668/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

С.А. Гончаров