Постанова № 57757939, 17.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р. Справа№ 911/2985/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Рудченка С.Г.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.05.2016 року по справі №911/2985/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Пром Буд"

на рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2015 року

по справі №911/2985/15 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Обухівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Пром Буд"

про розірвання договору.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року Обухівська міська рада (далі-позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Пром Буд" (далі-відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 29.03.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем систематично не виконувались зобов'язання за договором оренди земельної ділянки від 29.03.2012 р. в частині внесення орендної плати за користування землею.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.09.2015р. у справі №911/2985/15 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 03.09.2015р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчить наявна в матеріалах справи докази. Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судові засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги та те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

У відповідності до положень ст.ст.93, 122-124 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України «Про оренду землі» обов'язковою передумовою укладання, зміни або розірвання договору оренди землі є волевиявлення органу місцевого самоврядування, представлене у формі відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2009 року рішенням Обухівської міської ради Київської області №412-47-V було надано відповідачу в оренду земельну ділянку площею 2,0 га, яка складається з 2-х земельних ділянок: земельна ділянка площею 1,1490 га та земельна ділянка площею 0,8510 га, що надані під будівництво торгово-розважального комплексу, ресторану та офісного приміщення на території третього мікрорайону у м. Обухові Київської області.

29.03.2012 року між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки, засвідчений та зареєстрований в Управлінні Держкомзему в Обухівському районі у державному реєстрі земель від 06.06.2012 р. за № 322310004000468 (далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає в оренду, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,0 га (яка складається з двох земельних ділянок: земельна ділянка площею 1,1490 га та земельна ділянка площею 0,8510 га), що надана під будівництво торгово-розважального комплексу, ресторану та офісного приміщення у м. Обухові, на території третього мікрорайону Київської області, не наданих у власність чи користування.

Договір вчиняється за актом приймання-передачі об'єкта оренди (п.1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що останній укладено на 10 років.

Відповідно до п.3.2 Договору загальна вартість орендної плати на рік складає 109 734,60 грн.

Орендна плата сплачується орендарем у грошовій безготівковій формі за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.3.4 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу земельні ділянки, що підтверджується актом приймання-передачі земельних ділянок від 29.03.2012р. (а.с.16 т.1).

Додатками до Договору від 29.03.2012р. було встановлено розмір орендної плати щодо кожної земельної ділянки окремо, а саме: за земельну ділянку площею 1,1490 га в розмірі 12 222,43 грн. та за земельну ділянку площею 0,8510 га в розмірі 97 512,17 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №2853 від 15.12.2014р. про повернення земельної ділянки та припинення дії Договору оренди, відповідно до якої орендодавець повідомив орендаря про те, що у зв'язку з несплатою заборгованості з орендної плати в сумі 173 577,21 грн. вимагає підписати угоду про розірвання Договору оренди землі та повернути земельну ділянку у відповідності до законодавства України. Проте, відповіді на претензію позивачем отримано не було.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідач не виконує умови договору оренди землі від 29.03.2012р. щодо сплати орендної плати.

Судова колегія проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання Земельного кодексу України, глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини на Україні з питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі".

У відповідності до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно із ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно із ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У відповідності до ст.41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючим органом щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно із ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Отже, відповідно до чинного законодавства розірвання договору оренди в судовому порядку може бути здійснено тільки у встановленому законом порядку.

У відповідності до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно із п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов Договору має заборгованість зі сплати щомісячного розміру орендної плати за користування землею, що підтверджується, зокрема, довідкою Державної податкової інспекції в Обухівському ГУ ДФС у Київській області № 797/10/1016-23-23 від 07.08.2015 р., у сумі 175 869,65 грн. (а.с.35 т.1).

Дані обставини відповідачем відповідно до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України не спростовано належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем істотно порушено умови Договору, у зв'язку з чим останній підлягає розірванню в судовому порядку на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Пром Буд" на рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2015 року по справі №911/2985/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2015 року по справі №911/2985/15 залишити без змін.

3.Матеріали справи №911/2985/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Г. Рудченко

Ю.Б. Михальська