Постанова № 57757933, 17.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р. Справа№ 910/32262/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

представники сторін:

від скаржника: Молчанов П.В.- представник (дов. № б/н від 30.12.2014),

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" на рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі № 910/32262/15

за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група", м. Київ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ,

про виплату компенсації у розмірі 13 780, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" (далі-позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі-відповідач) про виплату компенсації у розмірі 13 780, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав позивача шляхом незаконного використання музичних творів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі № 910/32262/15 в позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано доведеністю позивачем вчинення саме відповідачем порушення виключних майнових авторських прав ТОВ "Українська Музична Видавнича Група", шляхом публічного виконання музичних творів, у приміщенні ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якому здійснює господарську діяльність відповідач.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального права, а саме судом невірно у даному випадку застосовано норми Закону України «Про авторське право і суміжні права» стосовно такого способу використання об'єктів авторського права, як публічне сповіщення (ст. 15 Закону) замість того щоб використати норми стосовно способу - публічне виконання (ст.ст. 50, 52 Закону). Крім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не надано належної оцінки доказам (акту фіксації факту використання музичного твору, диску з фіксацією, касовим чеком закладу, в приміщенні якого відбулося використання твору), що свідчать про використання музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_2» (виконавець - ОСОБА_5) в приміщенні де здійснює господарську діяльність відповідач.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.

Інші учасники провадження у справі не надали відзиви на апеляційну скаргу, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 31.12.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю "Перше музичне видавництво" (далі - ліцензіар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" (далі - ліцензіат) укладено договір про надання виключної ліцензії № ПМИсуб 01/11-укр, умовами якого передбачено, що ліцензіар надає, а ліцензіат набуває в строк та в межах території право використання творів, які містяться в каталозі на умовах виключної ліцензії та право використання фонограм, які містяться в каталозі на умовах виключної ліцензії, що означає право ліцензіата на свій розсуд використовувати, дозволяти або забороняти використання третіми особами творів та фонограм.

Додатковою угодою до договору про надання виключної ліцензії № ПМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2014.

Відповідно до виписки з каталогу творів від 27.03.2014 на виконання умов договору № ПМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010, ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" набуло виключних майнових прав на використання музичного твору під кодом НОМЕР_2, назва твору "ІНФОРМАЦІЯ_2", автор музики - ОСОБА_6, ОСОБА_7; автор тексту - ОСОБА_6, ОСОБА_7; виконавець - ОСОБА_5, авторські права на твір 50 %.

Так, пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим. Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація. У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

01.01.2014 між приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (далі - видавник) укладено договір № АУ 002К про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами та твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 8.3. договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 (п. 11.1 договору).

01.01.2014 між організацією та видавником укладено додаток № 2 до договору № АУ 002К про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014 та додаткову угоду № 1 до договору № АУ 002К про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014, якою сторони погодили, що організація здійснює на користь видавника попередню виплату винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права, яка підлягає врахуванню після здійснення організацією розподілу винагороди, відповідно до встановлених правил, на підставі зареєстрованих (задекларованих) майнових прав, що належать видавнику.

Відповідно до п. 2 договору, авансовий платіж винагороди (роялті), визначений п. 1 даної додаткової угоди, складає 203 333, 33 грн. Платіж встановлений п. 2 даної додаткової угоди, здійснюється організацією впродовж 10 (десяти) робочих днів з моменту декларування видавником всіх належних йому майнових прав на об'єкти авторського права.

На виконання умов договору № АУ 002К про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014, ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" надало декларації № 10.1 від 27.03.2014, щодо переданого в управління музичного твору: код НОМЕР_2; назва твору "ІНФОРМАЦІЯ_2"; автор музики - ОСОБА_6, ОСОБА_7; автор тексту - ОСОБА_6, ОСОБА_7; виконавець - ОСОБА_5, публічне виконання 50%, публічне сповіщення 50%;

Додатковою угодою № 2 від 30.12.2014 до договору №АУ 002К від 01.01.2014, сторони підтвердили припинення договору №АУ 002К про управління майновими авторськими правами - 31.12.2014 відповідно до п. 11.1 названого договору.

Також, сторони дійшли згоди, що договір №АУ 002К залишається чинним щодо повноважень на судовий захист прав видавника, які буди порушені за період чинності договору №АУ 002К.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно, ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначає позивач, актом фіксації № 02/03/14 від 02.07.2014, складеного представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного сповіщення на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому у АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльністю фізична особа-підприємець ОСОБА_4, вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори в ефірі телеканалу "М2", серед яких твір під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_5.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. "а", статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що враховуючи приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

Отже, на підтвердження факту використання відповідачем твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_5, у приміщенні ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому у АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльністю фізична особа-підприємець ОСОБА_4, позивачем надано відеозапис публічного виконання, акт фіксації № 02/03/14 від 02.07.2014, а також фіскальний чек відповідача, оформлений у приміщенні ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1".

З оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції досліджувалось докази надані позивачем та встановлено, що в акті фіксації № 02/03/14 від 02.07.2014, позивачем зазначено, що в період часу з 12 год. 23 хв. по 12 год. 50 хв. зафіксований факт публічного виконання музичного твору під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_5, отже, як резюмував суд першої інстанції порушення авторського права полягало у публічному виконанні музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу за допомогою наявного музичного обладнання. При цьому, у наведеному вище акті фіксації зазначено, що твори використовуються для фонового озвучення приміщення закладу шляхом публічного виконання музичних творів.

У процесі підготовки до розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій здійснено дослідження відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав, з приводу чого судом встановлено, що з відеозапису вбачається, що він здійснюється на літній терасі ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому у АДРЕСА_1, та фіксує транслювання по телевізору відеокліпу в ефірі телеканалу "М2".

Частина 2 ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлює що, договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Відповідно до розділу 5 види використання, договору № АУ 002К від 01.01.2014, організація отримала повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника на наступні види використання об'єктів авторського права - "Публічне використання": публічне виконання об'єктів авторського права як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, під час гастрольних заходів (на концертах) - як з платним так і безкоштовним входом, а також - в громадських місяцях при проведенні культурно-масових заходів; публічне виконання об'єктів авторського права за допомогою технічних пристроїв та процесів (не включаючи живе виконання виконавцем або колективом виконавців), у місцях здійснення господарської діяльності (підприємства торгівлі та послуг, розважальні заклади, заклади громадського харчування), а також в інших місцях - як з платним та і з безкоштовним входом, де присутні або можуть бути присутні особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих, незалежного від того, присутні вони в одному місці та в один і той же час або у різних місцях та в різний час.

У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015 № 3-994гс 15 колегія суддів зазначила, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", публічним виконанням є подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час. Публічним сповіщенням (доведенням до загального відома) є передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Тож, суду необхідно встановити, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірного твору, що є необхідним для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення і, відповідно, для встановлення факту порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права саме з боку відповідача.

Отже, відповідно до умов договору № АУ 002К від 01.01.2014 приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" отримала повноваження на здійснення колективного управління майновими правами ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" на використання об'єктів авторського права, а саме: право дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, лише шляхом публічного виконання.

З наданого позивачем відеозапису, проведеного на літній терасі ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", судом першої інстанції встановлено, що акт фіксує транслювання по телевізору відеокліпів в ефірі телеканалу "М2", а тому судом зроблено висновок про те, що за приписами ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", є публічним сповіщенням.

Однак, колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції, оскільки відповідно до матеріалів справи відповідач не є юридичною особою , яка має ліцензію на здійснення телерадіомовлення (не здійснює трансляцію або ретрансляцію творів, що звучать в його приміщенні таким чином, щоб вони були сприйняті необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті), а тому висновок суду першої інстанції про публічне сповіщення є безпідставним та необґрунтованим жодною нормою чинного законодавства.

Так в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції роблячи висновок про неможливість беззаперечного встановлення факту про використання відповідачем музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_5, саме у приміщенні ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому у АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльністю фізична особа-підприємець ОСОБА_4, виходить лише з того, що відеозапис зроблено на літній терасі ресторану, що не виключає можливість звучання такого музичного твору з іншого закладу.

Однак, як видно з відео, літня тераса закладу є критою та закритою, що перешкоджало певною мірою потраплянню звуку з джерел звучання поза приміщенням, але даному факту судом першої інстанції не надано оцінки.

Таким чином, суд першої інстанції виходить в даному випадку виключно з припущень, обґрунтовуючи ними своє рішення. В той час коли відповідачем не спростовується та не ставиться під сумнів докази використання ним спірного музичного твору.

Крім того, як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як зазначалось вище перебування представника організації у ресторані "ІНФОРМАЦІЯ_1" підтверджується фіскальним чеком від 02.07.2014; факт публічного виконання спірних музичних творів засвідчується також відеозаписами на DVD-дисках, якими підтверджено час і місце використання саме у закладі "ІНФОРМАЦІЯ_1" музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_5.

Отже, судом встановлено, що виключні майнові авторські права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_5 належить позивачу; відповідач не надав доказів укладення угоди із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання вказаного твору; використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Водночас використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом «а» статті 50 Закону, за яке пунктом «г» частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Так, у пункті 42 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" № 5 зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт «г» частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Позивачем у позові до господарського суду з даним позовом визначено суму компенсації 13 780,00 грн. (10*1 378 грн.).

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» з 1 січня 2016 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1 378,00 грн на місяць.

Колегія суддів вважає, що позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачами майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, а тому його вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, в зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» в розмірі 1339,80 грн.

Стяттею 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, винесене при неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а обставини, які місцевий господарський суд визнав встановленими є недоведеними належним чином, на підставі чого підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 44, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі № 910/32262/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (04210, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на поточний рахунок приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (ідентифікаційний код 37396151; п/р 26001010052453 в АТ «Укрексімбанк», м. Києва, МФО 322313) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А; ідентифікаційний код 39040213) 13 780,00 (тринадцять тисяча сімсот вісімдесят) грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача, 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. судового збору за подання позову та 1339,80 (одну тисячу триста тридцять дев'ять) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу дорічити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко