Постанова № 57757913, 16.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2016 р. Справа№ 910/32535/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 16.05.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення» на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2016 (повне рішення складено 09.03.2016)

у справі №910/32535/15 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення»

про стягнення 20 372,16 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі №910/32535/15 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Інтегровані маркетингові рішення» на користь ПАТ «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів» 20 090,62 грн. боргу та 1 201,17 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ «Інтегровані маркетингові рішення» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі №910/32535/15 скасувати частково і прийняти нове рішення, яким розстрочити виконання рішення відповідно до заяви про розстрочку виконання рішення суду.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 31.03.2016 Київським апеляційним господарським судом вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи №910/32535/15 за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача брав участь в судовому засіданні, заперечував щодо доводів апеляційної скарги, надавав пояснення та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача брав участь в судовому засіданні, підтримував доводи апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу ТОВ «Інтегровані маркетингові рішення» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі №910/32535/15 скасувати частково і прийняти нове рішення, яким розстрочити виконання рішення відповідно до заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2013 між ПАТ «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів» (орендодавець) та ТОВ «Інтегровані маркетингові рішення» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №27/12, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, орендодавець зобов'язується передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове користування не житлове приміщення, що визначене у даному договорі та зобов'язується сплачувати орендодавцеві оренду плату.

Згідно з п. 1.2. договору об'єкт, що орендується, належить орендодавцеві на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий комплекс серія ЯЯЯ №967151 від 02.02.2006. Об'єкт оренди розташований за адресою: 03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34 та включає в себе: складське приміщення №14 загальною площею 292,0 кв. м, рампа прилегла складу №14 загальною площею 37,0 кв. м.

Пунктом 3.2. договору визначено, що при передачі об'єкту, що орендується, складається акт приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками обох сторін.

Строк договору починає свій перебіг з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення його печатками і закінчує свій перебіг 20.04.2016 (п. 5.1.).

Відповідно до п. п. 6.2.-6.2.4. договору орендна плата за місяць за загальну площу об'єкту оренди складає:

- орендна плата за складське приміщення - 15 184,00 грн. з урахуванням ПДВ, за 292,0 кв. м орендованої площі;

- орендна плата за рампу - 444,00 грн. з урахуванням ПДВ, за 37,0 кв. м.

Плата за утримання та обслуговування прилеглої території всього з ПДВ 20% складає - 280,00 грн. Всього до сплати за один місяць оренди об'єкту з урахуванням ПДВ 20% - 15 908,00 грн.

Згідно з п. 6.4. договору орендна плата за поточний місяць сплачується щомісячно у строк до 5 числа поточного місяця, на підставі розрахунку та рахунку виставленого, та підписаного орендодавцем.

Пунктом 6.6. договору визначено, що відшкодування орендарем на користь орендодавця витрат (за фактично спожиту електроенергію, опалення) нараховується та сплачується щомісячно орендарем до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

13.05.2013 відповідно до акту №1 приймання-передачі об'єкту в оренду ПАТ «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів» передало, а ТОВ «Інтегровані маркетингові рішення» прийняло в строкове платне користування об'єкт оренди.

20.07.2015 згідно з актом №2 приймання передачі (повернення) орендарем повернуто з оренди частину орендованого приміщення орендодавцю, а саме - частину складського приміщення загальною площею 133,5 кв. м.

21.07.2015 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору оренди нежитлового приміщення №27/12, відповідно до якої змінено розмір орендної плати, яка з 21.07.2015 становить 8 744,00 грн. за місяць з ПДВ.

22.07.2015 в орендованому приміщенні сталася пожежа, про що складено акт про пожежу та технічний висновок №121 від 23.07.2015.

У грудні 2015 року ПАТ «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Інтегровані маркетингові системи» про стягнення 20 372,16 грн. заборгованості по орендній платі за період з травня 2015 року по липень 2015 року.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково у розмірі 20 090,62 грн., оскільки позивачем невірно розраховано розмір заборгованості.

У березні 2016 року відповідач звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про розстрочку виконання судового рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.03.2016 заяву про розстрочку виконання судового рішення повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано можливості заявити клопотання про розстрочку виконання рішення суду, а також при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не оцінено матеріальне становище відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму.

Відповідно до ст. ст. 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано відповідачу орендну плату в таких розмірах: 15 908,00 грн. - за травень 2015 року, 15 908,00 грн. - за червень 2015 року та 10 827,80 грн. - за 20 днів у липні 2015 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Інтегровані маркетингові рішення» на користь позивача сплачено 22 270,64 грн. орендної плати за травень і червень 2015 року, що підтверджується копією банківської виписки, яка міститься в матеріалах справи.

Місцевий господарський суд здійснив перерахунок розміру орендної плати та дійшов висновку про те, що її розмір за липень 2015 року становить 10 545,26 грн.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши перерахунок, який здійснено судом першої інстанції, дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним.

Отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем щодо сплати орендної плати за період з травня 2015 року по липень 2015 року становить 20 090,62 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують сплату вказаної заборгованості. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача не заперечував щодо наявності такої заборгованості.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 20 090,62 грн.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не враховано матеріальне становище відповідача та не встановлено наявність ускладнень для виконання рішення суду колегія суддів вважає необґрунтованим.

Щодо вимоги апеляційної скарги про скасування рішення господарського сулу міста Києва від 01.03.2016 у справі №910/32535/15 та розстрочення виконання вказаного рішення суду відповідно до заяви відповідача суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що після прийняття рішення у даній справі відповідач звертався до суду із заявою про розстрочку виконання рішення, однак ухвалою господарського суду міста Києва від 09.03.2016 у справі №910/32535/15 вказану заяву повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п. 7.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012 заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви тощо.

У разі неподання заявником доказів надіслання другій стороні відповідних копій заява і додані до неї документи не пізніше трьох днів з дати надходження заяви повертаються заявникові без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 63, статті 121 ГПК, про що виноситься ухвала.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правомірно повернув відповідачу заяву про розстрочку виконання рішення суду, оскільки заявником не було додано доказів надсилання такої заяви позивачу.

Пунктом 7.2. вказаної постанови Пленуму визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Однак, відповідачем не було надано суду доказів, які підтверджують те, що фінансовий стан ТОВ «Інтегровані маркетингові рішення» унеможливлює виконання рішення суду.

Отже, враховуючи вищенаведене, вимоги апеляційної скарги про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягають.

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що ст. 121 ГПК України не обмежує право господарського суду на розстрочку виконання судового рішення певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2016 у справі №910/32535/15 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2016 у справі №910/32535/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Інтегровані маркетингові рішення» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення» на рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2016 у справі №910/32535/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2016 у справі №910/32535/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/32535/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук