Постанова № 57757697, 11.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2016 р. Справа№ 910/29031/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 11.05.2016 року

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 року

у справі № 910/29031/15 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2

про стягнення 50 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2015 року у справі № 910/29031/15 позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» про стягнення 50 000,00 грн. - задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 08.12.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 року у справі № 910/29031/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2016 року апеляційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі п.п. 2, 3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Після усунення обставин, що стали підставою повернення апеляційної скарги, скаржник повторно звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського міста Києва від 08.12.2015 року у справі № 910/29031/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того, скаржник просив відновити строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 року відновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою. Позивач просив суд апеляційної інстанції, відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник скаржника у судових засіданнях 28.03.2016 року та 11.05.2016 року надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів викладених в ній та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 року по справі № 910/29031/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» у судових засіданнях 28.03.2016 року та 11.05.2016 року також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги. Представники позивача вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представники позивача просили залишити скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому, представники ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» зазначили, що допущена судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення описка, не впливає на законність та обґрунтованість рішення, оскільки рішення по суті прийняте вірно.

Представники ПАТ «НСК «Оранта» ані у судове засідання 28.03.2016 року, ані 11.05.2016 року не з'явились. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином на підтвердження чого в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення. Участь ПАТ «НАК «Оранта» що не з'явилося, у судовому засіданні 11.05.2016 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи на час розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи вже продовжувався.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

24.09.2014 року між ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 241371Га/14лвАС, за умовами якого застраховано автомобіль марки «Mersedes-Benz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

05.06.2015 року по вул. Коновальця-Повстанська у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням власника ОСОБА_2.

Згідно постанови Шевченківського районного суду міста Львова від 16.06.2015 року у справі №466/4338/15-п дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 16.06.2015 року у справі №466/4338/15-п ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до довідки Взводу №1 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львів ГУ МВС України у Львівській області, під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 05.06.2015 року автомобіль «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

У відповідності до звіту №1126/15 вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні автомобіля «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 98 930,83 грн.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідно до страхового акту №1.003.15.08220/VESKO13465 від 15.06.2015 року, складеного позивачем, зазначена вище ДТП визнана страховим випадком та визначено розмір страхового відшкодування - 94 855,95 грн., виплата якого за договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №241371Га/14лвАС від 24.09.2014 року підтверджується платіжним дорученням № 179 892 від 16.06.2015 року на суму 94 855,95 грн. Вказане страхове відшкодування здійснено на підставі рахунку ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім».

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2, як власника автомобіля марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» (відповідач у справі), за полісом № АІ/1677747, позивач у листопаді 2015 року звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку регресу. Позивач зазначає, що виконавши умови договору добровільного страхування наземних транспортних засобів і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2015 року у справі № 910/29031/15 позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» про стягнення 50 000,00 грн. - задоволено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Стаття 979 Цивільного кодексу України та стаття 16 Закону України «Про страхування» визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно зі ст.993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з ч.1 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, серед іншого, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2, як власника автомобіля марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» (відповідач у справі), за полісом № АІ/1677747 (відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази МТСБУ).

Так, у зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застраховано відповідачем на підставі полісу № АІ/1677747, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в межах ліміту відповідальності. Як вбачається з полісу серії № АІ/1677747 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50000 грн., розмір франшизи - 0,00 грн.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування № 241371Га/14лвАС від 24.09.2014 року, перейшло право вимоги, яке власник автомобіля марки «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1, мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких підстав, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу грошові кошти в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи.

Аналізуючи зазначені вище норми, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з позивачем та судом першої інстанції, та вважає що страхове відшкодування з урахування нульової франшизи підлягає стягненню з відповідача у сумі 50000 грн.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Оскільки, відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів сплати позивачу страхового відшкодування у зазначеній вище сумі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом правомірно було задоволено позов та стягнуто з відповідача страхового відшкодування в розмірі 50000 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що у даній справі безпідставно було здійснено заміну фари автомобіля марки «Mersedes-Benz», а тому на думку скаржника безпідставно й збільшено страхову виплату, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору № 241371Га/14лвАС від 24.09.2014 року визначено, що у разі пошкодження транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт.

Крім того, у відповідності протоколу огляду транспортного засобу від 08.06.2015 року, що був складений аварійним комісаром, під час огляду автомобіля марки «Mersedes-Benz» виявлено зокрема, що права фара має тріщину скла - пластмаси (а.с. 50). До того ж, у відповідності до рахунку ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» також передбачена заміна передньої правої блок-фари (а.с. 62).

Отже доводи скаржника про завищення позивачам страхового відшкодування є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі третьої особи на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за не обхідне виключити з мотивувальної частини рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 року (з четвертого абзацу мотивувальної частини рішення, а.с. 2) посилання суду на те, що страховиком автомобіля «RENAULT», реєстраційний номер НОМЕР_3 є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (позивач).

Судом апеляційної інстанції встановлено що місцевим господарським судом помилково було зазначено вказане, оскільки потрібно було б зазначити, що страховиком автомобіля «Mersedes-Benz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» (позивач).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначене є лише технічною опискою та не впливає на суть, законність та обґрунтованість прийнятого рішення судом першої інстанції, оскільки рішення по суті прийняте вірно.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 року у справі № 910/29031/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 року у справі № 910/29031/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/29031/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді Р.В. Федорчук

А.Г. Майданевич

Дата підписання 16.05.2016 року