Постанова № 57757689, 17.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2016 року Справа № 904/773/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)

судді: Кузнецова І.Л., Сизько І.А.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

представник позивача: ОСОБА_1., ОСОБА_2

представник відповідача: Фундеряка В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "СКОРПІОН", с. Ранній ранок, Криворізький район, Дніпропетровська область,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016року у справі №904/773/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Новопушкарівка, Криничанський район, Дніпропетровська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "СКОРПІОН", с. Ранній ранок, Криворізький район, Дніпропетровська область,

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" про стягнення основного боргу у розмірі 25000 грн., інфляційних втрат у сумі 24650 грн., трьох відсотків річних у розмірі 4143, 12 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016р. по справі №904/773/16 (суддя - Ярошенко В.І) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 основний борг у сумі 25000 грн., три відсотки річних у сумі 1482, 46 грн., інфляційні втрати у сумі 13352, 29 грн. та 1020, 42 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016р. у справі № 904/773/16, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Відповідач посилається на те, що суд порушив норми процесуального права, розглянувши справу у відсутності відповідача. Вказує, що ухвала про відкриття провадження по справі та призначення дати та місце розгляду справи була отримана не уповноваженою особою. Також відповідач послався на те, що відповідно до умов договору, зобов'язання відповідача по здійсненню остаточного розрахунку виникають з моменту отримання товарно - транспортних накладних та рахунку на оплату послуг. Оскільки відповідач не отримав вказані документи, він вважає, що строк виконання зобов'язання по оплаті не настав. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/773/16 від 01.03.2016р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 10.05.2016р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу; представники позивача просять рішення суду залишити без змін. По справі оголошено перерву до 17.05.2016р.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 17.05.2016р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу; представники позивача просять рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

13.06.2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір про надання транспортних послуг № 35 (далі - договір).

Зі змісту п. 1.1 договору вбачається, що перевізник зобов'язується у відповідності до умов цього договору доставити повірений йому замовником вантаж, зазначений у додатках до цього договору, автотранспортом до місця призначення та видати його, уповноваженій на отримання вантаж особі, а замовник зобов'язується своєчасно сплачувати автотранспортні послуги виконавця.

Згідно з п. 2.1.8 договору, замовник зобов'язується сплачувати рахунки протягом 14-ти банківських днів з моменту надання підписаного оригінала акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.2.5 договору, перевізник зобов'язаний надати замовнику копії товаро-транспортної документації, своєчасно підготувати акти виконаних робіт та рахунки за послуги за цим договором.

Розрахунок між виконавцем та замовником здійснюється у національній валюті України. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця з урахуванням ПДВ (п. 3.1 договору).

Згідно з пунктом 3.2 Договору, вартість перевезення вантажів зазначається у додаткових угодах.

Крім того, пунктом 3.6 договору встановлено, що кінцевий розрахунок здійснюється замовником на підставі рахунків-фактур, які виставляє перевізник, протягом 14-ти банківських днів. Підставою для виписки рахунку-фактури є товаро-транспортні накладні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Так, на виконання умов договору, позивач у період з 01.07.2013 по 31.10.2013 надав, а відповідач прийняв послуги з перевезення на загальну суму 120218, 20 грн., що підтверджується актами надання послуг, підписаним обома сторонами (арк. с. 16-38), і без зауважень. До позовної заяви позивачем були додані наступні акти надання послуг:

- Акт надання послуг №419221 від 01.07.2013р. на суму 18 486,60грн.

- Акт надання послуг №419214 від 01.07.2013р. на суму 2 733,60грн.

- Акт надання послуг №431224 від 31.07.2013р. на суму 25 839,40грн.

- Акт надання послуг №431223 від 31.07.2013р. на суму 265,60грн.

- Акт надання послуг №431222 від 31.07.2013р. на суму 216,40грн.

- Акт надання послуг №431221 від 31.07.2013р. на суму 207,00грн.

- Акт надання послуг №431220 від 31.07.2013р. на суму 422,40грн.

- Акт надання послуг №431219 від 31.07.2013р. на суму 791,20грн.

- Акт надання послуг №431217 від 31.07.2013р. на суму 481,00грн.

- Акт надання послуг №431211 від 31.07.2013р. на суму 1 515,20грн.

- Акт надання послуг №431203 від 31.07.2013р. на суму 3 454,00грн.

- Акт надання послуг №448521 від 31.08.2013р. на суму 5 689,20грн.

- Акт надання послуг №448525 від 31.08.2013р. на суму 252,40грн.

- Акт надання послуг №448527 від 31.08.2013р. на суму 12 369,90грн.

- Акт надання послуг №448528 від 31.08.2013р. на суму 864,00грн.

- Акт надання послуг №465932 від 30.09.2013р. на суму 208,80грн.

- Акт надання послуг №465911 від 30.09.2013р. на суму 11 079,60грн.

- Акт надання послуг №465905 від 30.09.2013р. на суму 263,70грн.

- Акт надання послуг №465900 від 30.09.2013р. на суму 1 255,50грн.

- Акт надання послуг №465898 від 30.09.2013р. на суму 1 296,00грн.

- Акт надання послуг №491747 від 31.10.2013р. на суму 1 733,40грн.

- Акт надання послуг №491769 від 31.10.2013р. на суму 18 922,50грн.

- Акт надання послуг №491762 від 31.10.2013р. на суму 10 282,80грн.

- Акт надання послуг №491756 від 31.10.2013р. на суму 1 588,00грн.

Відповідач здійснив часткову оплату вартості наданих послуг у розмірі 95218, 20 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку (арк. с. 39-45), таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги перевезення складає 25000 грн.

17.12.2014р. позивач направив на адресу відповідача грошову вимогу про оплату боргу за надані послуги в сумі 25018,20грн. (а.с. 46-52), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Зі змісту ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, факти: надання транспортних послуг позивачем відповідачу на підставі договору, їх вартість, розмір боргу відповідача підтверджені матеріалами справи, не ос порені та не спростовані відповідачем.

Посилання відповідача на невиконання позивачем умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом та неподання відповідачу оригіналів товарно - транспортних накладних і рахунків - фактур не доведені належним чином. З матеріалів справи вбачається, що відповідач без будь - яких заперечень та зауважень підписав акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), здійснив часткову оплату наданих позивачем послуг з перевезення вантажів і жодних претензій щодо неотримання зазначених у договорі документів, зокрема, товарно - транспортних накладних, тобто погодився як з обсягом та вартістю робіт, так і отримання пакету документів, які є підставою для оплати.

Так, в актах надання послуг вказано, що роботи виконані у повному обсязі, сторони претензій до виконаних робіт не мають: транспортні послуги були прийняті відповідачем без жодних зауважень як щодо якості, кількості, вартості, товарно - транспортної документації та рахунків, як це передбачено п.2.2. договору, тому слід вважати, що відповідно до п.2.2.5 договору, документи, передбачені договором, були відповідачем отримані.

Що стосується заперечень відповідача стосовно відсутності рахунків на оплату, то зважаючи на те, що сторонами були підписані акти виконаних робіт на загальну суму 120218,20грн. і відповідачем до дня звернення з позовом було оплачено частину вартості послуг в сумі 95218,20грн., і в даному випадку наявність рахунку на оплату виконаних робіт не є визначальним фактором у правовідносинах з виконання договорів транспортних послуг, внаслідок чого, його відсутність не є перешкодою для проведення розрахунків і не звільняє боржника від обов'язку по оплаті виконаних робіт.

За умовами договору, зобов'язання зі сплати коштів у відповідача виникає не з моменту отримання рахунку (правовий статус даного документу чинним законодавством не визначений), а з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (пункт 2.1.8 договору №35 від 13.06.2013р.).

Відтак, відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку виконати грошове зобов'язання у визначений строк. За наявності встановленого строку для оплати виконаних робіт та за відсутності відповідного рахунку, відповідачу належало вжити заходів щодо отримання останнього.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 18.07.2013 по 11.02.2016 у розмірі 4143,12грн. та інфляційні втрати за період листопад 2013 - січень 2016 у сумі 24650,49грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто законом передбачене право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Судом було перевірено правильність нарахування трьох відсотків річних, і вказана вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 1482, 46 грн., оскільки позивачем при здійсненні нарахування трьох відсотків річних за деякими актами надання послуг не було враховано положення пункту 3.6 договору та те, що відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, вона підлягає частковому задоволенню в сумі 13352, 29 грн., оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано місяці, в яких мала місце дефляція та положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам, а витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги необхідно покласти на відповідача.

Таким чином, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 ГПК України, відсутні, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "СКОРПІОН", с. Ранній ранок, Криворізький район, Дніпропетровська область, - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 року по справі №904/773/16, - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.

Повний текст постанови підписано 18.05.2016р.

Головуючий І.М. Герасименко

Судді І.Л. Кузнецова

І.А. Сизько