Постанова № 57757678, 12.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2016 р. Справа №912/18/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Науменка І.М.- доповідача,

суддів: Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О.

при секретарі: Петровській А.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 010-01/8330 від 18.12.14;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 61Д-10 від 25.01.16;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2016р. у справі №912/18/16 в частині "зупинення провадження у справі"

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ

до Приватного акціонерного товариства "Креатив", м.Кіровоград

про стягнення 10 382 823,57 дол. США та 142 408 432,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2016р. у справі №912/18/16 (суддя Наливайко Є.М.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м.Київ, до Приватного акціонерного товариства «Креатив», м.Кіровоград, про стягнення 10 382 823,57 дол. США та 142 408 432,60 грн., відмовлено в задоволенні клопотання ПрАТ "Креатив" про надсилання матеріалів справи до органу досудового розслідування та зупинення провадження; за клопотанням ПрАТ «Креатив» призначено судову економічну експертизу, у звязку з чим провадження у справі №912/18/16 зупинено до закінчення проведення судової експертизи та надходження її висновку до господарського суду.

Не погодившись з зазначеною вище ухвалою, позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу від 02.03.2016р. скасувати.

Скаржник вважає, що під час прийняття судом оскаржуваної ухвали були порушені норми процесуального права ст.ст. 41, 79, 86 ГПК України; банком було виконано всі вимоги суду щодо надання пояснень та доказів на підтвердження розміру та складу позовних вимог; зупинення провадження згідно ч.2 ст.79 ГПК України, у звязку з призначенням господарським судом судової експертизи, не є для суду обовязковим. Отже, посилаючись на п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006р. №01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз» та п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», позивач (скаржник) наполягає на тому, що у даному випадку необхідність призначення судової експертизи у справі відсутня, оскільки зясування обставин справи не потребує спеціальних знань і цілком може бути здійснено судом в межах його компетенції. Окрім того, в порушення ст.86 ГПК України ухвала, не містить мотивів призначення судової експертизи. Наявність різних розрахунків заборгованості, на думку апелянта, підставою для призначення експертизи бути не може, оскільки перевірка правильності поданого розрахунку заборгованості у справі належить до компетенції суду.

Відповідач - ПрАТ «Креатив», у відзиві на апеляційну скаргу, а також, уповноважений представник відповідача в судовому засіданні пояснили, що ухвала суду прийнята без порушень норм процесуального права і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відсутність висновків судової експертизи унеможливлює встановленню обєктивної істини по справі. Крім того, для проведення перевірки обґрунтованості виконаних розрахунків необхідні спеціальні знання, оскільки для здійснення розрахунків використовувалися дані, які не є загальновідомими.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 14.04.2016р. апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2016р. у справі №912/18/16 була прийнята до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді-доповідача ОСОБА_3, суддів: Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О., в частині "зупинення провадження у справі", розгляд справи призначено на 28.04.2016р.

28.04.2016р. строк вирішення спору продовжений на 15 днів, судове засідання відкладено до 12.05.2016р.

Вислухавши представників позивача і відповідача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що предметом позовних вимог є стягнення з ПрАТ «Креатив», як з позичальника, заборгованості у розмірі 10 382 823,57 дол. США та 142 408 432,60 грн. за кредитними договорами: №151213К17 від 21.08.2013р., №151214К12 від 10.06.2014р. та №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014р., укладеними в рамках генеральної кредитної угоди №151308N2 від 17.11.2008р. між позивачем та відповідачем.

23.02.2016р. відповідачем до господарського суду Кіровоградської області подане письмове клопотання про призначення у справі судової бухгалтерсько-економічної експертизи. Клопотання сторони обґрунтовано тими обставинами, що розрахунок заборгованості відповідача за кредитними договорами перед позивачем підписаний заступником начальника Управління адміністрування кредитних проектів корпоративного бізнесу ОСОБА_4, повноваження якого на підписання розрахунку позивачем не підтверджені. В розрахунку заборгованості відсутній розмір ставки LIBOR, яка передбачена п.3.5 кредитного договору №151214К12 від 10.06.2014р. та п.3.1 кредитного договору №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ від 19.09.2014р. та відсутній проведений зі ставкою LIBOR розрахунок процентної ставки за кредитними договорами. Згідно розрахунку заборгованості, позивачем при розрахунку пені за несвоєчасну сплату процентів була застосована подвійна ставка НБУ. Проте, пеня за несвоєчасну сплату процентів обрахована позивачем не в національній валюті, а в доларах США, що чинному законодавству України не відповідає.

Частково задовольняючи клопотання відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять суперечливі докази щодо заявлених до стягнення сум та складний розрахунок сум, що потребує спеціальних економічних знань.

Сумнівність у правильності здійснених позивачем розрахунків простроченої заборгованості за кредитними договорами викликали ті обставини, що доданий до заяви позивача про збільшення позовних вимог від 02.03.2016р. розрахунок заборгованості ПрАТ «Креатив» за кредитними договорами №151213К17 від 21.08.2013р. і №151214К12 від 10.06.2014р., який за періодом визначення заборгованості з 01.01.2015 р. по 31.01.2016р. і за датою, станом на яку цю заборгованість визначено (16.02.2016р.), не відрізняється від розрахунку заборгованості за кредитними договорами №151213К17 від 21.08.2013р. і №151214К12 від 10.06.2014р., що доданий до заяви позивача про збільшення позовних вимог від 24.02.2016р.

В той же час, загальний розмір визначеної позивачем заборгованості відповідача за двома вказаними розрахунками є різним.

Підставою для збільшення позивачем позовних вимог слугувало не подовження періоду часу, за який визначалась заборгованість, а уточнення розміру заборгованості за незмінний період з 01.01.2015р. по 31.01.2016р. станом на ту ж дату (16.02.2016р.) по прострочених процентах за кредитним договором №151214К12 від 10.06.2014р.

Так, в заяві від 24.02.2016р. "про збільшення розміру позовних вимог" (а.с.122 том 2) вказана заборгованість складала 10 377 463,34 доларів США та 142 408 432,60 грн., а у заяві від 02.03.2016р. "про збільшення розміру позовних вимог" 9а.с.24 том 3) - 10 382 823,57 доларів США та 142 408 432,60 грн. Тобто, різниця складає 5 360,23 доларів США.

При здійсненні розрахунку пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором №151213К17 від 21.08.2013р. і визначенні її еквіваленту у національній валюті України позивачем не враховано умови п.7.2 вказаного договору та п.8.2 Генеральної кредитної угоди №151308N2 від 17.11.2008р., які містять різні умови нарахування пені.

Згідно ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Частиною 1 ст.41 ГПК України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду (ст.1 Закону України «Про судову експертизу» від 25.04.1994р. №4038-ХІІ (із змінами і доповненнями).

Метою використання спеціальних знань є: отримання за їх допомогою доказів, іншої інформації, що має значення для правильного вирішення справи.

Судово-економічна експертиза це експертне дослідження матеріальних обєктів (документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності), що містять інформацію про обставини справи та підлягають дослідженню у суді за їх змістом та формою і допомагають суду досягти обєктивності у доказуванні, додержуватися принципів рівних можливостей у процесі, презумпції не винуватості, забезпечення змагальності у доведенні дійсного стану фактів та захисту прав і свобод.

Відповідно до п.3.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. N53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012р. N1950/5) основними завданнями експертизи документів фінансово-кредитних операцій є: визначення документальної обґрунтованості оформлення банківських операцій з відкриття рахунків, руху грошових коштів на рахунках; визначення документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку операцій з видачі, використання та погашення кредитів; визначення документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку банків їх фінансово-господарської діяльності; визначення відповідності чинному законодавству відображення фінансово-господарських операцій банків вимогам нормативних актів з ведення обліку і подання звітності; визначення документальної обґрунтованості відображення фінансово-господарських операцій щодо нарахування та сплати банками податків та їх відповідність даним обліку та звітності, чинному законодавству; установлення кола осіб, на яких покладено обов'язок забезпечення дотримання вимог нормативно-правових актів з банківського обліку і контролю.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (заява N 61679/00) від 1 червня 2006 року 987, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, Суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку наведений у ст.106 ГПК України. Зокрема, оскарженню підлягає ухвала про зупинення провадження у справі. Даною нормою оскарження ухвали про відхилення клопотання про надсилання матеріалів справи до органу досудового розслідування та ухвали про призначення судової експертизи не передбачено.

В той же час, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує ухвалу від 02.03.2016р. саме в частині зупинення провадження у справі, оскільки доводи скаржника зводяться до обґрунтованості та необхідності проведення останньої.

Отже, вирішуючи питання щодо законності призначення у даній справі судової експертизи, колегія суддів виходила з наступного:

Пунктом 19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» (зі змінами і доповненнями) розяснено, що ГПК України не передбачено можливості оскарження ухвал про відхилення клопотання про надсилання матеріалів справи до органу досудового розслідування та призначення судової експертизи.

Водночас, за приписами п.1 ч.2 ст.79 названого Кодексу, господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи, а згідно з ч.5 цієї ж статті, ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Тобто, у вирішенні питань, пов'язаних з оскарженням відповідних ухвал, господарським судам необхідно враховувати, що у випалку, якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог ч.1 ст.106 та ч.1 ст.11113 ГПК України не може бути розглянута господарським судом.

У разі, коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (згаданий п.1 ч.2 ст.79 ГПК України).

Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

Водночас, за результатами апеляційного перегляду колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга в частині скасування ухвали від 02.03.2016р. про зупинення провадження у справі №912/18/16 є безпідставною та, як наслідок, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Так, правом зупинити провадження у справі за клопотанням сторони у звязку із призначенням судової експертизи господарський суд наділений п.1 ч.2 ст.79 ГПК України.

Згідно ч.4 ст.79 ГПК України, про зупинення провадження у справі виноситься ухвала.

За вимогами ч.2 ст.86 ГПК України ухвала господарського суду має містити: найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад); стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; висновок з розглянутого питання; вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Що ж до ухвали про зупинення, то, окрім наведеного вище переліку, виходячи з приписів ст.41 ГПК України, така ухвала повинна містити також викладення обставин, що зумовлюють зупинення провадження у справі, а також, процесуальні дії, які слід виконати у зв'язку із зупиненням провадження у справі. В ухвалі вирішуються питання, пов'язані з призначенням експертизи (призначення судово-експертної установи, визначення питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом тощо).

Враховуючи наведені вище обставини, колегія судів вважає, що в даному випадку зупинення провадження у справі судом першої інстанції було спрямоване на встановлення фактичних обставин справи, ухвала суду прийнята з дотриманням вимог ст.ст.41, 86 ГПК України, а отже, є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, з огляду на те, що на вирішення експерта поставлено питання правильності визначення заявленої до стягнення заборгованості за трьома кредитними угодами, що стосується предмету доказування та вирішення яких повязано з дослідженням великої кількості банківської фінансово-кредитної документації, колегія суддів погоджується з необхідністю призначення по справі судової економічної експертизи та, відповідно, зупинення провадження у справі.

(Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 17.02.2016р. у справі №911/3608/15, від 01.03.2016р. у справі №911/3794/15).

За таких обставин апеляційна інстанція вважає правомірним зупинення господарським судом Кіровоградської області на підставі п.1 ч.2 ст.79 ГПК України провадження у справі №912/18/16, у зв'язку з призначенням судової експертизи, з огляду на що правові підстави для скасування ухвали суду першої інстанції від 02.03.2016р. - відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2016р. у справі №912/18/16 в частині "зупинення провадження у справі" - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області у справі №912/18/16 від 02.03.2016р. - залишити без змін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.05.2016р.

Головуючий І.М. Науменко

Суддя О.С.Євстигнеєв

Суддя В.О.Кузнецов