Рішення № 57757600, 12.05.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2016 р.Справа № 921/178/16-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом Керівника Кременецької місцевої прокуратури, вул. Словацького, 6а, м. Кременець, Тернопільська область, 47000

до відповідача 1 - Кременецької міської ради, вул. Шевченка, 67, м. Кременець, Тернопільська область,47003

відповідача 2 - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про визнання незаконним та скасування рішення міської ради №3807 від 30.07.2015р., зобов'язання повернути земельну ділянку.

За участю представників сторін:

позивача: старший прокурор прокуратури Вигонна І.В., посвідчення № 023747 від 19.12.13 р.;

відповідача 1: провідний спеціаліст - юрисконсульт міської ради Паляниця М.В., довіреність № 922 від 19.11.15 р.;

відповідача 2: не з'явився.

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представникам позивача та відповідача 1 процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Керівник Кременецької місцевої прокуратури вул. Словацького, 6а, м. Кременець, Тернопільська область звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідачів: 1- Кременецької міської ради вул. Шевченка, 67, м. Кременець, Тернопільська область, 2 - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради №3807 від 30.07.2015р., зобов'язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду від 28 березня 2016 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21 квітня 2016 року.

11.04.2016 року позивачем на виконання ухвали господарського суду Тернопільської області від 28.03.2016 року через канцелярію суду подано заяву №52/492-вих.16 від 07.04.2016 року.

21.04.2016р. у судовому засіданні позивачем оголошено короткий виклад обставин, що стали підставою для звернення із позовом до суду та позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

12.05.2016 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява №52/623-вих.16 від 11.05.2016р. про зменшення позовних вимог з додатками.

Також 12.05.2016р. відповідачем 1 із супровідним листом №1070/03-05 від 11.05.2016 року для долучення до матеріалів подано витребувані судом документи, а також акт обстеження земельної ділянки від 04.05.2016р.

Позивачем через канцелярію суду подано клопотання №05/58вих-16 про долучення до матеріалів справи нових доказів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви №52/623-вих.16 від 11.05.2016р., відповідно до якої розмір позовних вимог зменшено в частині зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,0030 га Кременецькій міській раді, посилаючись при цьому на те, що відповідно до наданого Кременецькою міською радою акту обстеження земельної ділянки від 04.05.2016р., земельна ділянка площею 0.0030 га за адресою АДРЕСА_2 (біля Кременецького МРЕВ) на момент обстеження не обтяжена тимчасовою спорудою, а сама ділянка знаходиться в стані, який передував укладенню договору, якісні характеристики та екологічний стан земельної ділянки не погіршився, ознаки використання земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 відсутні.

Розглянувши заяву позивача №52/623-вих.16 від 11.05.2016р. про зменшення позовних вимог, зареєстровану канцелярією суду 12.05.2016 року за вхідним номером 9981, враховуючи, що вона подана відповідно до вимог ст. 22 ГПК України до прийняття рішення у справі, суд прийняв її і спір вирішується з її врахуванням.

Відповідач 2 (його представник) у судове засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, ухвалою суду від 21.04.2016року про відкладення розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи, що явка відповідача 2 не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому, з урахуванням приписів ч.1 ст.64 ГПК України, п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві", господарський суд вважає, що відповідач 2 повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відтак, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України

В судових засіданнях у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувались перерви (востаннє на 21.03.2016р.) для надання можливості сторонам взяти участь у розгляді справи, а також подати витребувані судом документи та додаткові докази у справу.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

30 липня 2015 року Кременецькою міською радою прийнято рішення №3807 "Про надання дозволу на встановлення тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_2" п. 1 якого надано дозвіл ФОП ОСОБА_1. на встановлення тимчасової споруди з метою проведення комп'ютерної діагностики, експертизи, експертної оцінки, оформлення купівлі-продажу, страхування транспортних засобів по АДРЕСА_2. Відповідно до пункту 2 даного рішення на ФОП ОСОБА_1 покладено обов'язок укласти із Кременецькою міською радою договір сервітутного (обмеженого) використання земельної ділянки площею 0,0030 га за адресою АДРЕСА_2 (біля Кременецького МРЕВ) , строком на 3 роки за ставкою орендної плати 12% нормативної грошової оцінки землі.

На виконання вказаного рішення №3807 від 30.07.2015р. 22 вересня 2015р. між Кременецькою міською радою (власник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (сервітуарій) укладено договір сервітутного (обмеженого) використання земельної ділянки для встановлення тимчасової споруди з метою проведення комп'ютерної діагностики, експертизи, експертної оцінки, оформлення купівлі-продажу, страхування транспортних засобів по АДРЕСА_2 (біля МРЕВ), площею 0,0030 га , строком на 3 роки (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 3.1 - 3.3 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки наданої в сервітутне обслуговування становить 17876,10 грн. Плата по Договору розрахована з розрахунку 12% від величини нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 2145,13 грн. в рік. Плата по Договору вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної плати, що становить 178,76 грн не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним.

Прокурор, не погоджуючись із прийнятим Кременецькою міською радою рішенням, оскаржило його в судовому порядку, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що суперечить нормами чинного законодавства.

При цьому, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що: ФОП ОСОБА_1 на момент укладення договору про встановлення земельного сервітуту не був ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки, на підтвердження чого позивачем подано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 станом на 21.04.2016р., тобто останній не є суб'єктом правовідносин, що виникають з приводу встановлення земельного сервітуту.

В зв'язку з тим, як зазначає прокурор, вказане рішення Кременецької міської ради було прийнято з порушенням вимог ст.ст. 401-406 Цивільного кодексу України, ст.ст. 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, а відтак, є незаконними та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Проаналізувавши встановлені судом обставини в сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, у відповідності з статті 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, при цьому судом взято до уваги таке:

- відповідно до ст.14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 121 Конституції України, ст.ст. 2,29 ГПК України передбачено, що прокуратура забезпечує представництво інтересів громадян або держави в суді із зазначенням органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді регулюється ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", п. 3 якої передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Повноваження центрального органу виконавчої влади що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин покладено на Держсільгоспінспекцію України, у Тернопільській області - державну інспекцію сільського господарства в Тернопільській області. Проте до них не віднесено повноваження щодо звернення до суду з позовами про визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке згідно ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» є обов'язковим, обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Водночас інтереси держави можуть як збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття «інтереси держави» є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З огляду на викладене, а також враховуючи особливий статус землі, як національного багатства, яке охороняється державою, враховуючи відсутність органу до компетенції якого віднесено звернення до суду з позовною заявою, суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду як самостійний позивач.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 19 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України, Законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права та інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Матеріали справи свідчать, що рішенням Кременецької міської ради від 30 липня 2015 року №3807 "Про надання дозволу на встановлення тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_2" надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на встановлення тимчасової споруди з метою проведення комп'ютерної діагностики, експертизи, експертної оцінки, оформлення купівлі-продажу, а також страхування транспортних засобів по АДРЕСА_2, на виконання якого 22 вересня 2015р. між Кременецькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір сервітутного (обмеженого) використання земельної ділянки для встановлення тимчасової споруди з метою проведення комп'ютерної діагностики, експертизи, експертної оцінки, оформлення купівлі-продажу, страхування транспортних засобів по АДРЕСА_2 (біля МРЕВ), площею 0,0030 га, строком на 3 роки.

Досліджуючи в процесі розгляду справи правомірність прийнятих рішень та відповідність їх нормам чинного законодавства, судом встановлено наступне:

- в силу приписів ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами ч.1 п. 34 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень селищної ради належить, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарних засіданнях.

Згідно ст.12 ЗК України до повноважень міських, селищних, сільських рад, як органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин на їх території, належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 Земельного кодексу України. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту.

Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Згідно з правилами статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Як встановлено судом, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки. В матеріалах справи відсутні докази того, що потреби ФОП ОСОБА_1, а саме - розміщення тимчасової споруди, не могли бути задоволені іншим способом. Таким чином, вказаний підприємець не є суб'єктом правовідносин, що виникають з приводу встановлення земельного сервітуту.

Зазначене вказує на те, що рішення Кременецької міської ради винесені з порушенням норм чинного земельного законодавства, оскільки передача земельної ділянки повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до ст. 12 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Статтями 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України визначено порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, права на які підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

А отже враховуючи вищезазначене, за відсутності у ФОП ОСОБА_1 права на земельний сервітут, Кременецька міська рада мала можливість розпорядитися вказаною земельною ділянкою шляхом передачі в оренду, однак, при прийнятті рішення від №3807 від 30.07.2016р. орган місцевого самоврядування діяв з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, у процесі розгляду справи відповідачами 1 і 2 не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність всіх обставин та підстав для встановлення Кременецькою міською радою за спірним рішенням земельного сервітуту.

Таким чином, судом встановлено, що Кременецькою міською радою фактично за оспорюваним рішенням надано ФОП ОСОБА_1 земельну ділянку у строкове користування без дотримання встановленої процедури та підстав, визначених чинним законодавством України, а не встановлено земельний сервітут щодо такої земельної ділянки, як йдеться у самому спірному рішенні від 30.07.2016р.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позовні вимоги керівника Кременецької місцевої прокуратури про визнання незаконним та скасування рішення міської ради №3807 від 30.07.2015р. підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем належними та допустимими доказами, у відповідності до ст. ст.33-34 ГПК України, та по суті неоспорені відповідачем.

Судовий збір згідно ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача 1.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Кременецької міської ради від 30.07.2015 № 3807 «Про надання дозволу на встановлення тимчасової споруди за адресою вул. Базарна в м. Кременець».

3. Стягнути з Кременецької міської ради, вул. Шевченка, 67, м. Кременець, Тернопільська область, ідент. код 04058338 - 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн 00 коп. судового збору, які перерахувати: прокуратура Тернопільської області, р/р 35215035004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 17.05.2016 р.

Суддя Н.М. Бурда