Рішення № 57757465, 10.05.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2016 р.Справа № 921/144/16-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Колорит" бульвар. ОСОБА_2, 6, м. Київ, 03680

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОМІКС" вул. Старозбаразька, 2 а, с. Старий Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47386

про cтягнення заборгованості.

Представники сторін не з'явилися.

Суть справи:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Колорит" бульвар. ОСОБА_2, 6, м. Київ, 03680 звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОМІКС" вул. Старозбаразька, 2 а, с. Старий Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47386 про cтягнення заборгованості за договором №26/0913-1 від 26.09.2013 року про поворотну фінансову безвідсоткову допомогу.

Ухвалою господарського суду від 11 березня 2016 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 31 березня 2016 року. А також, зобов'язано сторони подати до судового засідання: позивача - докази надіслання вимоги №156 від 19.10.2015 року; оригінал опису вкладення у цінний лист №0314809605480 та фіскального чеку №0761 від 23.02.2016 року; надати пояснення з приводу сум, зазначених у ціні позову та прохальній частині позовної заяви; відповідача - обґрунтований та документально підтверджений відзив на позов; копію довідки про включення до ЄДРЮОФОПГФ.

30 березня 2016 року на адресу господарського суду від позивача надійшло письмове клопотання № 45 від 28.03.20216 року про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме: копії фіскального чеку №5569 на підтвердження надіслання відповідачу вимоги №156 від 19.10.2015р., копії опису вкладення у цінний лист №0314809605480 та фіскального чеку №0761 від 23.02.2016 року.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області 31.03.2016року розгляд справи відкладено на 21.04.2016 року та повторно витребувано оригінали опису вкладення у цінний лист №0314809605480 та фіскального чеку №0761 від 23.02.2016 року, як належні докази надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів ТзОВ "АГРОМІКС".

06 травня 2016 року на адресу суду від позивача надійшло електронне повідомлення №1, у якому ТзОВ "Виробничо-комерційна фірма "Колорит" повідомляє, що 05.05.2016 року на виконання вимог суду цінним листом були направлені витребувані судом документи та просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника товариства.

10.05.2016р. від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Колорит" через канцелярію суду надійшла заява №62 від 05.05.2016 року з додатками оригіналами опису вкладення у цінний лист №0314809605480 та фіскального чеку №0761 від 23.02.2016 року. Крім того, у поданій заяві позивач просить суд врахувати той факт, що при написанні позовної заяви допущено описку при зазначенні суми позову, у звязку з чим просить стягнути з відповідача 66 068 грн 19 коп. боргу (як вірно зазначено у прохальній частині заяви), з яких 56260 грн 12 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 9 808 грн 07 коп. пені.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у дане судове засідання не забезпечив, витребуваних документів не подав, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалою суду від 21.04.2016р. про відкладення розгляду справи, яка направлена на його адресу, зазначену у позовній заяві б/н та б/д (вх.№152 від 10.03.2016р.) та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Старозбаразька, 2 а, с. Старий Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47386, однак, повідомлення про вручення поштового відправлення станом на день розгляду справи відділом поштового звязку відправнику (господарському суду) не повернуто.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що явка відповідача не визнавалася судом обовязковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому, з урахуванням приписів ч.1 ст.64 ГПК України, п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві", господарський суд вважає, що відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відтак, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався (востаннє на 10.05.2016р.) для надання можливості сторонам прийняти участь у її розгляді та подати додаткові докази у справу.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:

- 26 вересня 2013р. між ТОВ "ВКФ"Колорит" (надалі Сторона 1) та ТОВ ВКФ "Агромікс" (надалі Сторона 2) укладено договір №26/0913-1 згідно з умовами якого Сторона 1 зобов'язалась надати Стороні 2 поворотну фінансову безвідсоткову допомогу в сумі 1 000 000 грн, а Сторона 2, в свою чергу, повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п. п. 1.1 2.1. Договору);

- згідно п. 3.1. Договору передбачено, що повернення коштів, переданих Стороною-1 в оперативне управління Стороні-2 , здійснюється до терміну, зазначеного в п. 2.2.3 цього Договору шляхом банківського переводу на рахунок Сторни-1, якщо Сторона -1 не прийме іншого порядку з попереднім письмовим повідомленням Сторони-2 по процедурі повернення;

- у п. 2.2.3 цього Договору сторони дійшли згоди, що Сторона 2 зобов'язана повернути отримані кошти не пізніше 26 вересня 2015р.;

- у випадку ж невиконання або неналежного виконання зобовязань, відповідно до умов цього договору, що привели до матеріальних збитків, винна Сторона відшкодовує другій стороні збитки в розмірі нанесеної матеріальної шкоди (п. 3.1. Договору). Так, зокрема, у випадку несвоєчасного повернення Стороною-2 коштів отриманих по цьому Договору, Сторона - 2 виплачує Стороні - 1 пеню виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення (п. 3.3. Договору);

- Сторони домовились, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до терміну , вказаного в пункті 2.2.3 цього договору. У випадку невиконання однією із сторін умов даного договору в вище зазначений термін, Договір автоматично пролонгується до виконання обома сторонами всіх зобовязань в повному обсязі (п. 5.1 Договору).

На виконання умов Договору Сторона 1 перерахувала на рахунок Сторони 2 грошові кошти у розмірі 55 000 грн:

- 09 жовтня 2013р. 10 000 грн, згідно платіжного доручення № 5067 від 09.10.2013р.;

- 25 жовтня 2013р. 10 000 грн, згідно платіжного доручення № 5128 від 25.10.2013р.;

- 13 грудня 2013р.- 35 000 грн, згідно платіжного доручення № 48 від 13.12.2013р.

На підтвердження факту перерахування вказаних сум позивачем до матеріалів справи долучено копії виписок з банківського рахунку ТОВ "ВКФ"Колорит" за період з 08.10.2013р. по 09.10.2013р.; з 24.10.2013р. по 25.10.2013р.; з 12.12.2013р. по 13.12.2013р.

І так як відповідач у визначені договором строки суму фінансової допомоги не повернув, позивачем 19.10.2015р. на адресу ТзОВ "АГРОМІКС" надіслано листа за №156 з вимогою повернути 55000 грн заборгованості протягом 10 календарних днів, відповіді на який не одержано.

Матеріали справи свідчать, що в добровільному порядку врегулювати спір сторонам не вдалося і станом на момент звернення до суду відповідач своє зобовязання з своєчасного повернення суми фінансової допомоги в розмірі 55 000 грн в строк до 26.09.2015р. не виконав, що стало підставою для звернення ТОВ "ВКФ"Колорит" до суду з позовом про їх стягнення з останнього в примусовому порядку, а також стягнення 9808,07 грн пені та 1260,12 грн інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання зобовязань.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке:

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобовязання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами та одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 629 ЦК України).

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що умовами пункту 2.2.3 Договору №26/0913-1 від 26.09.2013р. сторони погодили обовязок Сторони 2 погасити суму фінансової допомоги в строк не пізніше 26.09.2015р. Таким чином, строк повернення суми фінансової допомоги до 26.09.2015р.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач згідно з умовами Договору надав відповідачу поворотну фінансову безвідсоткову допомогу у розмірі 55 000 грн, яка останнім у строки, встановлені п. 2.2.3 договору, не повернута.

Згідно ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обовязку.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобовязання щодо повернення одержаної фінансової допомоги та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору учасниками судового процесу не надано, а в матеріалах справи такі відсутні.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 55 000грн основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 ЦК України, порушене право "Державна продовольчо-зернова корпорація України" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 55 000 грн боргу.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Належне виконання зобовязань з повернення Стороною - 2 коштів фінансової допомоги забезпечено сторонами у п. 3.3 Договору шляхом нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

З огляду на вказане, позивач просить стягнути з відповідача 9808,07 грн пені нарахованої за період з 28.09.2015р. по 22.02.2016р.

Господарський суд, враховуючи положення названих норм законодавства, умови договору № 26/0913-1від 26.09.2013р. та матеріали справи, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, дійшов висновку про обґрунтованість, підставність нарахування та заявлення до стягнення 9808,07грн пені.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку розмір втрат від інфляції за період з 28.09.2015р. по 22.02.2016р. складає 1260 грн 12 коп.

Оцінивши поданий позивачем розрахунок втрат від інфляції суд, здійснивши власний арифметичний їх перерахунок, вважає заявлені вимоги в частині стягнення 1045 грн 00 коп. інфляційних нарахувань правомірними, обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону та умовам договору. В іншій частині господарський суд відмовляє за необґрунтованістю нарахування.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Колорит" в частині стягнення з відповідача 66 068 грн 19коп. заборгованості, з яких: 55 000 грн. - фінансова допомога, 9808,07 грн - пеня, 1045 грн інфляційних нарахувань підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, належним чином доведені та по суті неоспорені відповідачем.

Судові витрати, у відповідності з вимогами ст.ст. 44, 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 44, 49, 82-85, 121 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМІКС", вул. Старозбаразька, 2 а, с. Старий Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, ідент. код 38142908 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Колорит" бульвар. ОСОБА_2, 6, м. Київ, ідент. код 25288858 - 55 000 (пятдесят пять тисяч) грн. 00 коп. фінансової допомоги, 9808 (дев'ять тисяч вісімсот вісім) грн 07 коп. пені, 1045 (одну тисячу сорок пять) грн. 00 коп. інфляційних та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 16.05.2016р.

СуддяН.М. Бурда