Рішення № 57757352, 12.05.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2016Справа №917/330/16

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка,1 м. Київ, 04116

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022

про визнання правочину недійсним

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 27.04.16

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 10-74/3428 від 22.03.16

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до суду з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого ПАТ "Полтаваобленерго" заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №10-74/1626 від 10.02.2016 на суму 954 503,20 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та наполягав на його задоволенні. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що вимога ПАТ "Полтаваоблерго" про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає ознакам зустрічності, однорідності вимог.

Відповідач у відзиві на позов та у наданих суд письмових поясненнях проти позову заперечує, посилаючись на відсутність, передбачених законом підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

12.05.2016 позивач подав заяву про виправлення технічної описки в заяві про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог №10-74/1626 та у додаткових поясненнях від 29.02.2016 №31/13-780, просить вважати правильною дату заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №10-74/1626 10.02.2016.

Суд задовольнив зазначене клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд становив:

На виконання рішення господарського суду Полтавської області від 01.09.2015 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 у справі № 917/1532/15 стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ДК "Газ України" 918 823,28 грн пені та 36 752,93 грн судового збору.

10.02.2016 ПАТ "Полтаваобленерго" звернулось до ДК "Газ України" із заявою №10-74/1626 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до вищенаведеної заяви ПАТ "Полтаваобленерго" заявило про припинення грошових зобов'язань наступним чином:

ДК "Газ України" вимагає від ПАТ "Полтаваобленерго" сплати зобов'язання щодо пені у сумі 918 823,28 грн та судового збору у сумі 36 752,92 грн згідно рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/1532/15 від 01.09.2015 відповідно до умов договору № 06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010. Всього 955 576,20 грн.

ПАТ "Полтаваобленерго" вимагає від ДК "Газ України" сплати 1 067 508,34 грн безпідставно набутих коштів, 3 202,53 грн інфляційних, 39 834,15 грн - 3% річних та 22 210,90 грн витрат по сплаті судового збору, згідно рішення господарського суду міста Києва у справі №910/2589/13 від 19.03.2013 по договору №06/10-2587 БО-24/3608 та 1 073,00 грн судового збору, відповідно до рішення господарського суду міста Києва у справі № 5011-42/16956-2012 по договору №06/10-2588/3607 від 20.12.2010. Всього 1 133 828,92 грн.

Заявою ДК "Газ України" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 31/12-331 від 29.01.2016 припинено грошові зобов'язання ПАТ "Полтаваобленерго" перед ДК "Газ України" відповідно до рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/1532/15 від 01.09.2015 по договору № 06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010 на суму 1 073,00 грн та грошові зобов'язання ДК "Газ України" перед ПАТ "Полтаваобленерго" відповідно до рішення господарського суду міста Києва у справі №5011-42/16956-2012 відповідно до умов договору № 06/10-2588/3607 від 20.12.2010 на суму 1 073,00 грн.

Таким чином, ПАТ "Полтаваобленерго" заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог наступним чином: зобов'язання ПАТ "Полтаваобленерго" перед ДК "Газ України" щодо сплати пені у сумі 917 750,28 грн та судового збору у сумі 36 752,92 грн згідно рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/1532/15 від 01.09.2015 по договору № 06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010. Всього 954 503,20 грн; зобов'язання ДК "Газ України" перед ПАТ "Полтаваобленерго" щодо сплати 889 255,62 грн безпідставно набутих коштів, 3 202,53 грн інфляційних, 39 834,15 грн - 3% річних та 22 210,90 грн витрат по сплаті судового збору, згідно рішення господарського суду міста Києва у справі №910/2589/13 від 19.03.2013 по договору №06/10-2587 БО-24/3608. Всього 954 503,20 грн.

Всього, у заяві ПАТ "Полтаваобленерго", припиняються зустрічні зобов'язання в розмірі 954 503,20 грн.

ДК "Газ України" вважає, що правочин про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оформлений заявою ПАТ "Полтаваобленерго" №10-74/1626 від 10.02.2016 суперечить положенням ст. 601 ЦК України, що є підставою визнання його недійсним у зв'язку з наступним:

По-перше. Зобов'язання ДК "Газ України" перед ПАТ "Полтаваобленерго" в сумі

1 067 508,34 грн, з оплати безпідставно набутих коштів, припинено заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.02.2014 № 31/26-859, а в сумі 65 247,58 грн (3 202,53 грн інфляційних, 39834,15 грн 3% річних та 22 210,90 грн витрат по сплаті судового збору) припинено заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.04.2014 № 01-11/5543. Також, зазначеними заявами припинені, відповідно, зобов'язання ПАТ "Полтаваобленерго" перед ДК "Газ України" за договорами від 11.10.2010 № 3029/06/10-1091 ТЕ-24 (справа № 917/122/13-г), від 11.10.2010 № 3028/06/10-1092 БО-24 (справа № 917/120/13-г) та від 30.08.2011 № 06/11-1194/2234 (справа № 917/121/13-г).

Отже, як стверджує позивач, взаємні зобов'язання припинені та згідно даних бухгалтерського обліку Компанії станом на 31.01.2016 кредиторська заборгованість ДК "Газ України" перед ПАТ "Полтаваобленерго" відповідно до договору № 06/10-2587 БО-24/3608 з оплати суми в розмірі 1 067 508,34 грн та суми в розмірі 65 247,58 грн відсутня.

Таким чином, позивач зазначає, що станом на дату заяви ПАТ "Полтаваобленерго" відсутні зустрічні вимоги.

По-друге. ДК "Газ України" вважає, що взаємні зобов'язання сторін по оплаті заборгованості в частині пені, судового збору відповідача перед позивачем та відповідно заборгованості позивача перед відповідачем, яка складається з попередньої оплати коштів за договорами поставки природного газу, є неоднорідними зобов'язаннями, така правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме: згідно з п. 1.14 вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України (пункт 1 зазначеної постанови доповнено п. 1.14 згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 № 6).

Отже, на підставі ст. 601 ЦК України зарахування може бути проведено лише щодо однорідних за своєю природою вимог.

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що вимога ПАТ "Полтаваобленерго" про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає ознакам зустрічності, однорідності вимог.

Позивач вважає, що правочин про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оформлений заявою ПАТ "Полтаваобленерго" про зарахування зустрічних однорідних вимог №10-74/1626 від 10.02.2016 суперечить положенням ст. 601 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно з ст. ст. 202, 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахуванням можуть припинятися тільки однорідні вимоги. Вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту. Не можна зарахувати обов'язок надати послугу в рахунок зустрічного обов'язку поставити товар. Звичайно зарахуванням припиняються грошові зобов'язання, оскільки гроші є в обігу як загальний еквівалент товарів, робіт, послуг.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, це означає, що сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі).

Таким чином, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 Господарського кодексу України, статтею 602 Цивільного кодексу України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вважає заяву незаконною та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, у звязку з цим звернулась до суду з позовом про визнання її недійсною.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 №11 передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як досліджено судом, зобов'язання ДК "Газ України" перед ПАТ "Полтаваобленерго" в сумі 1 067 508,34 грн, з оплати безпідставно набутих коштів, які зазначені в заяві ПАТ "Полтаваобленерго" від 10.02.2016 №10-74/1626, припинено заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.02.2014 № 31/26-859, а в сумі 65 247,58 грн (3 202,53 грн інфляційних, 39834,15 грн 3% річних та 22 210,90 грн витрат по сплаті судового збору) припинено заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.04.2014 № 01-11/5543.

Також, зазначеними заявами припинені, відповідно, зобов'язання ПАТ "Полтаваобленерго" перед ДК "Газ України" за договорами від 11.10.2010 № 3029/06/10-1091 ТЕ-24 (справа № 917/122/13-г), від 11.10.2010 № 3028/06/10-1092 БО-24 (справа № 917/120/13-г) та від 30.08.2011 № 06/11-1194/2234 (справа № 917/121/13-г).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Полтаваобленерго" зверталося до господарського суду міста Києва з позовною заявою від 14.03.2014 №01-11/3085 про визнання недійсним правочину про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (справа № 910/4394/14).

Проте, заявою від 25.04.2014 №01-11/5338 ПАТ "Полтаваобленерго" відмовилося від позову та така відмова прийнята судом, що підтверджується ухвалою суду від 30.05.2014 у справі №910/4394/14.

Зазначене свідчить про згоду ПАТ "Полтаваобленерго" з проведеним зарахуванням зустрічних однорідних вимог заявою ДК "Газ України" від 18.02.2014 №31/26-859.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2010 у справі №7/11, зокрема, якщо заява про зарахування зустрічних вимог не оскаржена в судовому порядку, вважається, що отримувач заяви погодився на зарахування вимог у вказаній в заяві сумі.

Отже, станом на час розгляду даної справи заява по зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.02.2014 №31/26-859 не визнана судом недійсною.

Таким чином, станом на дату заяви ПАТ "Полтаваобленерго" №10/74/1626 від 10.02.2016 відсутні зустрічні вимоги, тобто у ДК "Газ України" відсутня кредиторська заборгованість перед відповідачем, на яку він посилається у своїй заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судовий збір покладається на позивача відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним односторонній правочин, оформлений ПАТ "Полтаваобленерго" заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №10-74/1626 від 10.02.2016 на суму 954 503,20 грн.

Повне рішення складено 17.05.2016.

Суддя Д.М. Сірош