Рішення № 57757323, 10.05.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2016 р.

Справа № 916/559/16

За позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД"

про стягнення 18 088 673,33 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалися перерви з 07.04.2016р. до 12 год. 00 хв. 10.05.2016р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в якій просить стягнути з публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД" 18 088 673,33 грн., де 5 281 284,55 грн. – пеня, 1 427 970,05 грн. – штраф, 524 941,16 грн. – 3% річних, 10 854 477,56 грн. – інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2016р. позовну заяву (вх.№597/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/559/16 та призначено до розгляду в засіданні суду.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№7087/16 від 22.03.2016р.) та (10633/16 від 26.04.2016р.) судом задоволені.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 10.05.2016р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці про відкладення розгляду справи від 28.04.2016р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 10.05.2015р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив:

27 листопада 2014р. між національною акціонерною компанією „Нафтогаз України” (Продавець) та публічним акціонерним товариством "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРВИЙ ЗАВОД” (Покупець) було укладеного договір купівлі-продажу природного газу №333/14-ПР, за умовами п.1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця у листопаді-грудні 2014 року та у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Продавець передає Покупцю в період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 264 000 тис. куб. м. (двісті шістдесят чотири мільйони куб. м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.):

- листопад 2014 року – 23 000 тис. куб. м.;

- грудень 2014 року – 62 000 тис. куб. м.;

- у 2015 році – 179 000 тис. куб. м.

Місяць

Обсяг

Місяць

Обсяг

Місяць

Обсяг

Місяць

Обсяг

січень

61 000

квітень

0

липень

0

жовтень

0

лютий

58 000

травень

0

серпень

0

листопад

0

березень

60 000

червень

0

вересень

0

грудень

0

І кв.

179 000

ІІ кв.

0

ІІІ кв.

0

ІV кв.

0

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% (тридцять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі 35% (тридцять п'ять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За приписами п.5.1. Договору термін поставки газу: з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п.6.1. цього Договору він у безспірному порядку повинен сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 листопада 2014 року і діє в частині поставки природного газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування – до повного погашення заборгованості (п.11.1. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору позивачем відповідачу було здійснено поставку природного газу в період у листопаді та грудні 2014 року в об'ємі 121 236 578 м3 на суму 907 095 692,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2014р. на суму 148 603 238,69 грн. та від 31.12.2014р. на суму 758 492 453,51 грн., що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Додатковою угодою №1 до вищенаведеного договору купівлі-продажу природного газу №333/14-ПР сторони погодили в частині зміни обсягів та вартості природного газу поставляється.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем оплату вартості отриманого природного газу було здійснено несвоєчасно, внаслідок чого позивачем відповідачу було нараховано до сплати 5 281 284,55 грн. – пені, 1 427 970,05 грн. – штрафу, 524 941,16 грн. – 3% річних, 10 854 477,56 грн. – інфляційних втрат.

Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати вартості отриманого природного газу і стало підставою для публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з підстав того, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання було нараховано та заявлено до стягнення 5 281 284,55 грн. – пені, 1 427 970,05 грн. – штрафу, 524 941,16 грн. – 3% річних, 10 854 477,56 грн. – інфляційні втрат.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором купівлі-продажу природного газу.

Перевіривши розрахунок 3% річних поданий позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що він не відповідає вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем не належним чином, у зв’язку з чим судом здійснено власний розрахунок суми 3% річних, який становить:

Сума боргу (грн.)

Період прострочки

Кількість днів прострочки

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

299 399 572.20

15.01.2015 - 15.01.2015

1

3 %

24 608.18

264399572.20

16.01.2015 - 21.01.2015

6

3 %

130 388.83

219399572.20

22.01.2015 - 29.01.2015

8

3 %

144 262.73

198399572.20

30.01.2015 - 03.02.2015

5

3 %

81 534.07

177399572.20

04.02.2015 - 05.02.2015

2

3 %

29 161.57

167399572.20

06.02.2015 - 08.02.2015

3

3 %

41 276.61

132399572.20

09.02.2015 - 11.02.2015

3

3 %

32 646.47

47399572.20

12.02.2015 - 12.02.2015

1

3 %

3 895.86

20399572.20

13.02.2015 - 19.02.2015

7

3 %

11 736.74

Таким чином, за самостійним розрахунком суду 3% річних складають 499 511,06 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в розмірі 499 511,06 грн. В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних в сумі 25 430,10 грн. суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 10 854 477,56 грн., суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013р. №14).

Отже, з урахуванням того, що прострочення сплати суми основного боргу за Договором договір купівлі-продажу природного газу №333/14-ПР від 27.11.2014р., відбулося в такі періоди з врахування часткових оплат відповідачем з 15.01.2015р. по 15.01.2015р., з 16.01.2015р. по 21.01.2015р., 22.01.2015р. по 29.01.2015р., з 30.01.2015р. по 03.02.2015р., з 04.02.2015р. по 05.02.2015р., з 06.02.2015р. по 08.02.2015р., з 09.02.2015р. по 11.02.2015р., з 12.02.2015р. по 12.02.2015р., з 13.02.2015р. по 19.02.2015р., тобто в періоди менші, ніж місяць, на цю заборгованість інфляційні втрати не нараховуються.

З врахуванням наведеного, у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 854 477,56 грн. – суд відмовляє.

Аналогічну позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2013 у справі №5002-33/4081-2012.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Наданий позивачем розрахунок пені на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню позивача, наступним чином:

Сумма долга (грн.)

Период просрочки

Количество дней просрочки

Размер учетной ставки НБУ

Размер двойной учетной ставки НБУ в день

Сумма пени за период просрочки

299399572.20

15.01.2015 - 15.01.2015

1

14.0000 %

0.077 %*

229676.38

264399572.20

16.01.2015 - 21.01.2015

6

14.0000 %

0.077 %*

1216962.41

219399572.20

22.01.2015 - 29.01.2015

8

14.0000 %

0.077 %*

1346452.17

198399572.20

30.01.2015 - 03.02.2015

5

14.0000 %

0.077 %*

760984.66

177399572.20

04.02.2015 - 05.02.2015

2

14.0000 %

0.077 %*

272174.69

167399572.20

06.02.2015 - 08.02.2015

3

19.5000 %

0.107 %*

536595.89

132399572.20

09.02.2015 - 11.02.2015

3

19.5000 %

0.107 %*

424404.11

47399572.20

12.02.2015 - 12.02.2015

1

19.5000 %

0.107 %*

50646.12

20399572.20

13.02.2015 - 19.02.2015

7

19.5000 %

0.107 %*

152577.62

Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 4 990 074,05 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені, встановлена судом в розмірі 4 990 074,05 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 290 810,05 грн. суд відмовляє.

Досліджуючи розрахунок позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 7% штрафу в сумі 1 427 970,05 грн. суд зазначає наступне:

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок позивача штрафу в сумі 1 427 970,05 грн. судом встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства, його розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафу в розмірі 1 427 970,05 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, на увагу суду не заслуговують посилання відповідача на форс-мажорні обставини, оскільки вони не підтверджені в установленому "Положенням про порядок підтвердження форс-мажорних обставин", затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 14.05.2013р. порядку.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 4 990 474,05 грн., 3% річних в розмірі 499 511,06 грн. та штраф в розмірі 1 427 970,05 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 79 042,08 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” – задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРЮОФОПГФ 00206539) на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРЮОФОПГФ 20077720) пеня за прострочення грошового зобов'язання в сумі 4 990 474 (чотири мільйони дев'ятсот дев'яносто тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 05 коп., 3% річних в сумі 499 511 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 06 коп., штраф в сумі 1 427 970 (один мільйон чотириста двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 05 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 79 042 (сімдесят дев'ять тисяч сорок дві) грн. 08 коп.

3. В іншій частині позову – відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16 травня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський