Рішення № 57757286, 16.05.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2016 р. Справа № 911/876/16

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Аха Страхування, м. Київ

до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок, Київська обл., с. Ковалівка

про стягнення 85 739,17 гривень

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність №01/10/2015 від 01.10.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Аха Страхування (далі-ПрАТ СК Аха Страхування) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Профспілкової організації приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок про стягнення 85 739,17 гривень в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2016 порушено провадження у справі №911/876/16 та призначено її до розгляду на 29.03.2016.

Ухвалою господарського Київської області від 29.03.2016 замінено неналежного відповідача у справі №911/876/16 Профспілкову організацію приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок (08652, Київська обл., Васильківський р-н, с. Ковалівка. вул. Леніна, буд. 1, ідентифікаційний код 34411489) належним відповідачем Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма Світанок (08652, Київська обл., Васильківський р-н, с. Ковалівка, вул. Леніна, буд. 1, ідентифікаційний код 03754024) (далі-ПрАТ Агрофірма Світанок), розгляд справи відкладено на 11.04.2016.

Ухвалами господарського суду Київської області від 11.04.2016 та 25.04.2016 розгляд даної справи відкладався на 25.04.2016 та 10.05.2016 відповідно.

У судовому засіданні 10.05.2016 було оголошено перерву до 16.05.2016.

16.05.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого ПрАТ Агрофірма Світанок заперечило проти позову та просило у його задоволенні відмовити повністю.

У судове засідання 16.05.2016 представник позивача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2012 між ПрАТ СК Аха Страхування (далі-страховик) та ТОВ «Клесівський карєр нерудних копалин «Технобуд» (далі-страхувальник) було укладено договір страхування №2013027/FR (далі-договір), відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечить закону, повязані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортними засобами та іншим майном, зокрема автомобілем Volvo FM 8х4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Копія зазначеного договору наявна в матеріалах справи.

До того ж, автомобіль Volvo FM 8х4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 позивачем було забезпечено відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/3524447.

03.09.2013 близько 09 год. 00 хв. на автодорозі «Фастів-Митниця» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volvo FM 8х4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ГАЗ 32213, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

У відповідності до постанови Васильківського міськрайонного суду Киїської області у справі №3625234-13-ц, винним у вищезазначеному ДТП визнано ОСОБА_3

Відповідно до звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №378/13 від 16.09.2013, складеного ФОП ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту автомобіля Volvo FM 8х4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 136 907,82 грн.

На виконання умов договору, відповідно до страхового акта №510/13/05/11 від 19.09.2013 позивачем, як страховиком, було виплачено 135 739,17 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №59142 від 20.09.2013.

Копії вищезазначених документів наявні в матеріалах справи.

Як слідує зі змісту викладених у позовній заяві обставин, оскільки на момент ДТП транспортний засіб ГАЗ 32213, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_3, був забезпечений за полісом №АС/1666910 ПрАТ «АСК «Інго Україна», останнім було виплачено позивачу в порядку регресу 50 000,00 грн страхового відшкодування в межах передбаченого полісом ліміту - 50 000,00 грн.

Таким чином, оскільки вартість відновлювального ремонту забезпеченого позивачем транспортного засобу у відповідності до страхового акта №510/13/05/11 від 19.09.2013 становить 135 739,17 грн, у той час як на момент ДТП - 03.09.2013, ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з відповідачем, 11.04.2015 позивачем було надіслано відповідачу претензію вих. №ЛВ7510 від 02.04.2015 про виплату 85 739,17 грн решти сплаченого ПрАТ СК Аха Страхування страхового відшкодування в порядку регресу.

Посилаючись на те, що на зазначений лист відповідач не відповів, суму страхового відшкодування не виплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача з підстав статті 1172 Цивільного кодексу України 85 739,17 грн страхового відшкодування, що полягає у різниці між розміром виплаченого ПрАТ СК Аха Страхування страхового відшкодування та сумою коштів, відшкодованою ПрАТ «АСК «Інго Україна», як страховиком відповідача.

Заперечуючи проти позову, відповідач зауважив про те, що винний у скоєнні 03.09.2013 ДТП ОСОБА_5 перебував у ПрАТ Агрофірма Світанок на посаді робітника з благоустрою, у той час як управління транспортним засобом не віднесено до посадових обовязків робітника з благоустрою, що свідчить про відсутність у відповідача обовязку по виплаті страхового відшкодування в порядку ст. 1172 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення відповідача та представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з нижченаведеного.

У відповідності до статей 979, 993, 1191 Цивільного кодексу України та статей 16, 27 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких обставин, оскільки позивач, на виконання умов договору та полісу №АВ/3524447, здійснив виплату 135 739,17 грн страхового відшкодування до нього, в силу приписів ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 1191 ЦК України, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто до винуватця ДТП.

Поряд з тим, оскільки ОСОБА_5, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, на час ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах, позивач вважає, що саме відповідач, як роботодавець винної у вчиненні ДТП особи, зобов'язаний в порядку регресу сплатити ПрАТ СК Аха Страхування решту невідшкодованої ПрАТ «АСК «Інго Україна» суми страхового відшкодування у розмірі 85 739,17 грн з підстав ст. 1172 ЦК України.

Приписами статей 1187, 1172 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває з організацією в трудових відносинах і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №6-229цс14.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, позивачем в порушення вимог вищезазначених нормативних приписів не надано суду доказів виконання ОСОБА_5 під час скоєння ним 03.09.2013 ДТП трудових обов'язків щодо керування автомобілем ГАЗ 32213, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а також доручення відповідачем ОСОБА_5 здійснити відповідні службові обовязки, пов'язані з використанням джерела підвищеної небезпеки.

Водночас, відповідно до відомостей №9259317 про дорожньо-транспортну пригоду власником автомобіля ГАЗ 32213, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є не відповідач, а ВАТ «Саливінківський цукровий завод».

Поряд з тим, як слідує з наданих відповідачем копій витягу з наказу №183-к від 17.08.2013 та посадової інструкції робітника з благоустрою, ОСОБА_5 з 17.08.2013 був прийнятий до ПрАТ Агрофірма Світанок робітником з благоустрою, до обовязків якого входив наступний вичерпний перелік робіт:

- видалення та контроль нечистот та твердих осадів з вигрібних ям і каналізаційних колодязів, чистка пішохідних доріжок від снігу,

- знешкодження твердих гнилих відходів на звалищі шляхом покривання їх ізолюючим шаром землі,

- створення умов, які забезпечують загибель хвороботворних мікробів і перешкоджають розмножуванню мух,

- обмеження можливості доступу гризунів до відходів і усунення неприємних запахів, висадка посадового рослинного матеріалу,

- прополка клумб (по потребі) та підтримання чистоти газонів від сміття.

До того ж, відповідачем зауважено, що автомобіль ГАЗ 32213, державний реєстраційний знак НОМЕР_2 не був закріплений за ПрАТ Агрофірма Світанок, подорожні листи на відповідний автомобіль ОСОБА_5 відповідач не надавав.

З огляду вищенаведеного, суд дійшов висновку, що ДТП була скоєна 03.09.2013 ОСОБА_5 не у звязку з виконання ним своїх трудових обов'язків, що свідчить про необґрунтованість посилань позивача на те, що відповідач, як роботодавець ОСОБА_5, є особою, за рахунок якої підлягає задоволенню набуте позивачем право зворотної вимоги (регресу) у розумінні ст. 1172 ЦК України, позаяк для настання відповідних правових наслідків норми закону презюмують не лише наявність трудових відносин між винуватцем ДТП та юридичною особою, а і настання ДТП саме під час виконання винуватцем ДТП відповідних посадових обов"язків.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи недоведеність позивачем обставин настання 03.09.2013 ДТП саме у звязку з виконанням працівником відповідача трудових обов'язків, наявність яких породжувала б для відповідача, як роботодавця, передбачені ст. 1172 ЦК України правові наслідки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 85 739,17 грн страхового відшкодування в порядку регресу.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, у звязку з відмовою у задоволенні позовних вимоги покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 979, 993, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.05.2016.

Суддя В.А. Ярема