Рішення № 57757188, 11.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2016Справа №910/5315/16

Суддя господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міністерства оборони України до концерну "Техвоєнсервіс" про стягнення 133 901,83 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Півторак Т.О. (довіреність № 220/54/д від 11.01.2016);

від відповідача - Татарчук Р.О. (довіреність № 23 від 09.03.2016);

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року Міністерство оборони України (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до концерну "Техвоєнсервіс" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 133 901,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір від 12.10.2015 № 294/15/185 про закупівлю послуг за державні кошти. На підставі вказаного договору позивачем своє грошове зобов'язання виконано в повному обсязі та перераховано грошові кошти як попередню оплату за послуги, передбачені договором у розмірі 469 268, 00 грн. Відповідач своє зобов'язання з надання послуг виконав частково лише на суму 315 374, 60 грн та частково повернув грошові кошти у розмірі 35 000, 00 грн, що перераховані позивачем в якості попередньої оплати. Решта грошових коштів у сумі 118 893, 40 грн залишилась неповернутою.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму штрафних санкцій у розмірі 15 008, 43 грн на підставі п. 7.2. договору за неповернення попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.04.2016.

20.04.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що підтвердити чи спростувати заборгованість останнього перед позивачем відповідач не може, оскільки між сторонами не було здійснено звірку взаєморозрахунків, що було б доказом підтвердження повного виконання умов договору сторонами. Як стверджує відповідач, оскільки такого звіряння здійснено не було, то і стверджувати про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором є неправильним. Крім того, відповідач у відзиві посилається на скрутне матеріальне становище.

У зв'язку з викладеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а у випадку наявності підстав для їх задоволення - зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій до 1 грн.

У судовому засіданні 20.04.2016 судом оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.05.2016.

У судове засідання, призначене на 11.05.2016 представники сторін з'явилися та надали суду пояснення по суті спору.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 11.05.2016 представник відповідача заперечив проти заявленого позову, підтримав позицію, викладену у відзиві та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 11.05.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено таке.

Між Міністерством оборони, як замовником, та концерном «Техвоєнсервіс», як виконавцем, був укладений договір від 12.10.2015 № 294/15/185 про закупівлю послуг за державні кошти (далі по тексту - договір) відповідно до якого на виконання замовлення виконавець зобов'язується у 2015 році надати замовнику послуги з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.2) (ремонт за технічним станом автомобілів-цистерн для води АТЗ-4-131, АТЗ-4, 4-131 з проведенням регламентованого ремонту базового шасі) (далі по тексту - виріб) в термін, за обсягом та цінами, зазначеними в Специфікації надання послуг (додаток 1 до договору), який є невід'ємною частиною договору, а замовник прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах та у порядку, визначеному договором (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 3.1. договору із урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 19.12.2015 № 1, ціна договору становить 469 268, 16 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 78 211, 36 грн.

Пунктом 4.3. договору із урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 19.12.2015 № 1 встановлено, що за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення Міністра оборони України, з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості і захисту держави в умовах особливого періоду та у період проведення антитерористичної операції, замовник має право здійснити попередню оплату в розмірі до 100 відсотків від ціни договору терміном до 3 місяців (але не пізніше терміну надання послуг за договором).

У відповідності до п. 4.4. договору виконавець у строк не більше 3 місяців (але не пізніше терміну надання послуг за договором) після отримання попередньої оплати, зобов'язаний надати замовнику документи, які підтверджують фактичне надання послуг (Акт приймання наданих послуг) або повернути невикористані кошти на рахунок замовника.

По завершенню надання послуг за договором, сторони у місячний термін проводять остаточну звірку розрахунків Актом звіряння розрахунків.

Згідно з п. 7.2. договору у випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання у визначений термін акту приймання наданих послуг, виконавець сплачує штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неповернених коштів.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. договору).

У відповідності до додатку № 1 до договору (специфікація надання послуг) із урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 19.12.2015 № 1, термін надання послуг у 2015 році встановлений до 20.12.2015.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивач 17.12.2015 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 469 268, 00 грн в якості попередньої оплати за надані послуги з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення на підставі рахунку-фактури від 16.12.2015 № 627 за договором, що підтверджується платіжним дорученням від 17.12.2015 № 342/8/236, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи, а оригінал оглянуто судом.

31.12.2015 між сторонами був підписаний та скріплений відбитками печаток акт № 1 приймання наданих послуг за договором від 12.10.2015 № 294/15/185 відповідно до якого відповідачем були надані послуги у відповідності до умов договору на загальну суму 315 374, 60 грн, в тому числі ПДВ у сумі 52 562, 43 грн.

Відповідач здійснив часткове повернення невикористаних грошових коштів на загальну суму 35 000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.01.2016 № 699 та від 15.01.2016 № 705.

Спір між сторонами судового процесу, як зазначає позивач, виник внаслідок невиконання відповідачем п. 4.4. договору та неповернення останнім суми попередньої оплати у розмірі 118 893, 40 грн.

З огляду на те, що відповідач не виконав умови договору у встановлений строк, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права і охоронюваного законом інтересу, шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 133 901, 83 грн, з яких 118 893, 40 грн - сума заборгованості відповідача перед позивачем та 15 008, 43 грн - штрафні санкції.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з урахуванням такого.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 118 893, 40 грн є правомірною та обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій у розмірі 15 008, 43 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» передбачає, що Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, з наведених норм права і умов договору, визначених п. 7.2 договору відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, а тому вимоги про стягнення з останнього пені в сумі 15 008, 43 грн за період прострочення з 21 грудня 2015 року по 29 лютого 2016 року та є правомірними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Розрахунок позивача вказаної вимоги судом перевірено і визнано вірним.

Щодо відзиву відповідача та посилань останнього на скрутне фінансове становище суд зазначає, що частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідачем, в обґрунтування своїх вимог, не надано належних доказів щодо свого майнового становища, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідком порушення, у суду відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.

Стосовно нездійснення між сторонами звірки взаєморозрахунків, що підтвердило б виконання сторонами зобов'язань, суд зазначає, що згідно абз. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, акт звірки взаєморозрахунків підприємств не є первинним бухгалтерським документом, а тому суд відхиляє доводи відповідача як необґрунтовані.

Така позиція суду узгоджується з позицією, викладеною у постанові Вищого господарського суду України від 25.04.2012 у справі № 1/184/2011.

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин і норм права, суд вважає позов правомірним, документально підтвердженим, та який відповідачем жодними доказами не спростований.

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов Міністерства оборони України задовольнити повністю.

2. Стягнути з концерну "Техвоєнсервіс" (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний номер 33689867, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний номер 00034022) заборгованість в сумі 133 901 (сто тридцять три тисячі дев'ятсот одну) грн 83 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2 009 (дві тисячі дев'ять) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16 квітня 2016 року.

Cуддя Я.А. Карабань