Рішення № 57757138, 12.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2016Справа №910/5195/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднані системи зв'язку»

до Приватного підприємства «ПГЛ Сервіс»

про стягнення 32 010,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Приходько Я.М. (представник за довіреністю від 09.02.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднані системи зв'язку» (надалі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «ПГЛ Сервіс» (надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості робіт в розмірі 32 010,00 грн., в тому числі 28 000,00 грн. основного боргу, 2 800,00 грн. пені, 650,00 грн. 3% річних та 660,00 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору на монтаж ліфта пасажирського №15-15 від 03.07.2015р. не в повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем роботи, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2016р. прийнято позовну заяву до провадження суддею Морозов С.М., присвоєно їй номер №910/5195/16 та призначено судове засідання на 19.04.2016р.

В судове засідання 19.04.2016р. представник від відповідача не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 12.05.2016р.

Представник від відповідача в судове засідання 12.05.2016р. не з'явився, заяв та клопотань до суду не надіслав.

За висновками суду, Приватне підприємство «ПГЛ Сервіс» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 02089, м. Київ, вул. Радистів, 38.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 25.03.2016р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Конверт повернувся до суду не врученим з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінчення встановленого строку зберігання».

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

В судовому засіданні 12 травня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2015р. між відповідачем (замовник за Договором) та позивачем (підрядник за Договором) укладено Договір на монтаж ліфта пасажирського №15-15 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов'язується виконати без перерв повністю монтаж ліфта пасажирського вантажопідйомністю 630 кг, на дві зупинки, швидкістю руху 1 м/с у кількості 1 шт. у відділенні дитячого санаторію «Ялинка» Київського міського дитячого санаторно-курортного об'єднання в м. Києві, Пуща Водиця, вул. Гамарника, 20, а відповідач зобов'язується надати позивачу технічне завдання, забезпечити своєчасне фінансування виконання робіт, прийняти виконані належним чином роботи. Перелік робіт встановлюється Додатком №1 «Договірна ціна» до Договору, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Даний Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами даного Договору. (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, сторони встановили договірну ціну по диспетчеризації, що виконує позивач, яка складає: загальна вартість без ПДВ - 23 333,33 грн., ПДВ 20% - 4 666,67 грн., загальна вартість з ПДВ - 28 000,00 грн.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що після підписання сторонами акту приймання будівельних робіт на протязі 15 робочих днів відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача 100% вартості даного Договору, згідно п. 3.1. Договору.

Строк початку виконання робіт визначається з моменту виконання умов, зазначених у п. 1.3. даного Договору. Строк закінчення виконання робіт 120 робочих днів з моменту виконання умов, зазначених у п. 1.3. даного Договору. (п. 5.1. та п. 5.2. Договору).

Додатком №1 до Договору сторонами погоджено договірну ціну, узгоджується з п. 1.3. Договору.

Позивачем у відповідності до умов Договору було виконано роботи з монтажу ліфта, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту приймання виконаних будівельних робіт №М-22 за травень 2015 року від 30.06.2015р. на суму в розмірі 28 000,00 грн.

Відповідачем розрахунки з позивачем за вказані вище послуги проведено не було, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі абро на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору, позивачем було виконано роботи на загальну суму 28 000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами Договором та не сплатив позивачу вартість зазначених вище робіт.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати позивачем було надіслано йому претензію №20-16 від 05.01.2016р. з вимогою погасити існуючу суму боргу.

Відповіді на зазначену претензію позивач від відповідача не отримав.

Станом на час розгляду справи відповідачем суму боргу на рахунок позивача проведено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. Договору, що зазначалось вище, встановлено, що оплата вартості робіт повинна бути здійснена на протязі 15 робочих днів після підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином прострочення оплати вартості послуг за Договором у відповідача розпочалось з 22.07.2015р.

Отже, відповідно до матеріалів справи, наявність та розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 28 000,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем, з огляду на що, позовні вимоги в справі №910/5195/16 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 28 000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 2 800,00 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.2. Договору при затримці відповідачем термінів оплати останній сплачує позивачу неустойку за кожний день затримки в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, але в будь-якому випадку не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день сплати боргу.

Розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені (Постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 та постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі №25/187).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 2 800,00 грн., судом встановлено, що сума її не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, а тому здійснений позивачем розрахунок є вірним у відповідності до умов Договору, отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2 800,00 грн. в даній справі є обґрунтованими.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 550,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 660,00 грн. за загальний період нарахування з 22.07.2015р. по 17.03.2016р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони відповідають встановленим законодавством порядку та способу нарахування та є обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги в справі №910/5195/16 в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 550,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 660,00 грн. за вказаний вище період підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/5195/16 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 28 000,00 грн. основного боргу, 2 800,00 грн. пені, 550,00 грн. 3% річних та 660,00 грн. інфляційних втрат.

Окрім того, судовий збір позивача у розмірі 1 378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ПГЛ Сервіс» (код ЄДРПОУ 30978334, адреса: 02089, м. Київ, вул. Радистів, 38) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднані системи зв'язку» (код ЄДРПОУ 34295958, адреса: 03164, м. Київ, вул. Клавдіївська, 23/15, квартира 5) основний борг в розмірі 28 000,00 грн. (двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок), пеню в розмірі 2 800,00 грн. (дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок), 3% річних в розмірі 550,00 грн. (п'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок), інфляційні втрати в розмірі 660,00 грн. (шістсот шістдесят гривень 00 копійок) та судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.05.2016р.

Суддя С.М. Морозов