Рішення № 57757050, 11.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2016Справа №910/4677/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком»

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство «Будмаш»

про визнання права власності

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Степанченко А.В.

від відповідача: Баранов М.С.

від третьої особи: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» за набувальною давністю право власності на нерухоме майно: склад склотари площею 183, 4 кв.м.; складське приміщення площею 679, 0 кв.м.; теплиця площею 280, 0 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 2 532, 99 кв.м. (кадастровий номер 72:258:006) по вул. Кадетський Гай, 6/1 в місті Києві. Позовні вимоги обґрунтовані відкритим та безперервним користуванням Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» спірним майном, переданим в порядку розрахунків за договором підряду на виконання будівельно-ремонтних робіт від 30.03.1999 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2016 р. порушено провадження у справі № 910/4677/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.04.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що Київська міська рада не приймала рішення про передачу у власність чи користування земельної ділянки по вул. Кадетський Гай, 6/1 в місті Києві та, при цьому, будівництво спірних об'єктів здійснено за відсутності дозвільних документів та, відповідно, є самочинним будівництвом.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 р. залучено до участі у розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство «Будмаш».

У наданих суду поясненнях Приватне підприємство «Будмаш» зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2010 р. № 32/35 за ним визнано право на оренду земельної ділянки площею 2, 00 га з цільовим призначенням для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення та підземними паркінгами по вул. Кадетський Гай в Солом'янському районі міста Києва.

Також Приватне підприємство «Будмаш» стверджує, що власником спірного нерухомого майна є держава Україна.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.05.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.1999 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аста, ЛТД» та Акціонерним товариством закритого типу «Укрінком» (на даний час - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком») укладено договір підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи загальною вартістю 14 788, грн. по демонтажу наземної частини теплиць в кількості 10 штук, демонтаж вагової автомобіля, демонтаж огороджень та наземних комунікацій, що знаходяться по вул. П. Радченко (Кадетський Гай, 6/1) у місті Києві та є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Аста, ЛТД».

27.04.1999 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аста, ЛТД» та Акціонерним товариством закритого типу «Укрінком» (на даний час - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком») підписано акт приймання-передачі виконаних робіт до договору підряду від 30.03.1999 р., за змістом якого позивачем виконані роботи на загальну суму 14 788, 00 грн.

29.04.1999 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аста, ЛТД» та Акціонерним товариством закритого типу «Укрінком» (на даний час - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком») укладено додаткову угоду до договору підряду від 30.03.1999 р., за умовами якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Аста, ЛТД» в якості взаєморозрахунків на виконання роботи по демонтажу за актом приймання-передачі від 27.04.1999 р. передає у власність позивача нерухоме майно, розташоване по вул. Кадетський Гай, 6/1 у місті Києві; обов'язки по переоформленню права власності на нерухоме майно за позивачем, а в разі необхідності - його нотаріальне посвідчення та реєстрація в бюро технічної інвентаризації покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аста, ЛТД» - не пізніше 01.11.2005 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» протягом шістнадцяти років відкрито, безперервно та законно користується приміщеннями по вул. Кадетський Гай, 6/1 у місті Києві, здійснює в них свою господарську діяльність та, при цьому, право такого володіння та користування вказаними приміщеннями ніким не оспорюється, а відтак - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України набуло право власності на зазначене майно за набувальною давністю.

При цьому, оскільки органом, уповноваженим управляти майном територіальної громади міста Києва є Київська міська рада, остання визначена відповідачем за даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 344 Цивільного кодексу України якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

За приписами п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст.ст. 15, 16 Цивільног окодексу України, а також ч. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що 20.03.1995 р. між радгоспом "Совки" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аста, ЛТД" укладено договір оренди цілісного майнового комплексу консервного цеху та допоміжних споруд по вул. Радченко, 27 у місті Києві на 50 років; в порядку оплати орендної плати Товариство з обмеженою відповідальністю "Аста, ЛТД" зобов'язалось побудувати консервний цех для консервування плодоовочевої продукції продуктивністю 3 млн. туб. в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

За змістом вказаного договору майно, що передається в оренду належить до державної власності та передача його в оренду не спричиняє перехід права власності на нього.

Також судом встановлено, що 23.12.1995 р. між радгоспом "Совки" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аста, ЛТД" укладено договір підряду № 30-1 на реконструкцію консервного цеху для консервування плодоовочевої продукції продуктивністю 3 млн. туб. в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

09.04.1999 р. між радгоспом "Совки" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аста ЛТД» укладено договір міни, за умовами якого у порядку міни радгосп "Совки" передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Аста, ЛТД" консервний цех з допоміжними спорудами по вул. Радченко, 27 у місті Києві договірною вартістю 297 878, грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю "Аста, ЛТД" - радгоспу "Совки" матеріали, монтажні і пусконаладжувальні роботи по реконструкції консервного цеху в с. Софіївська Борщагівка Київської області договірною вартістю 297 878, 83 грн., про що 13.05.1999 р. складений відповідний акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 5 договору міни право власності на предмети обміну виникає у сторін з моменту приймання вищевказаного майна, що оформлюється актами здачі-приймання, підписаними повноважними представниками сторін.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу Української РСР за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Статтею 257 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що договір найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладення договору від 20.03.1995 р.) орендодавцями, зокрема, є державні підприємства, організації (з дозволу Фонду державного майна України, а також органів, уповноважених Верховною Радою Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів управляти майном) - щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів (філіалів, цехів, дільниць).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладення договору від 20.03.1995 р.) передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

За приписами ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. № 121 державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності та провадиться на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів власників нерухомого майна.

Згідно з п. 4.1. Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. № 121 оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності.

Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. № 121 договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, посвідчені державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами віднесено до правовстановлюючих документів,

В той же час, справи не містять доказів реєстрації права власності на спірне майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аста, ЛТД» з видачею останньому відповідного свідоцтва на підставі передбачених законом правовстановлюючих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2010 р. у справі № 32/35 за ним визнано право на оренду земельної ділянки площею 2, 00 га з цільовим призначенням визнано з 19.07.2009 р. право Приватного підприємства "Будмаш" на оренду земельної ділянки площею 2,00 га з цільовим призначенням для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення та підземними паркінгами по вул. Кадетський Гай в Солом'янському районі міста Києва згідно з проектом відведення та висновками, які містяться в ньому, який погоджено в порядку, встановленому рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 р. № 457/1867 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в місті Києві" та зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином оформити, видати та зареєструвати договір оренди, що посвідчує право Приватного підприємства "Будмаш" на оренду земельної ділянки площею 2,00 га з цільовим призначенням для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення та підземними паркінгами.

Як встановлено судом, у провадження Солом'янського районного суду міста Києва перебувала справа № 2-4827/08 за позовом Акціонерним товариством закритого типу «Укрінком» до ОСОБА_4 про визнання права власності та рішенням суду від 24.12.2008 р. позов задоволено.

Однак, постановою Апеляційного суду міста Києва від 18.06.2015 р. рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24.12.2008 р. у справі № 2-4827/08 скасовано за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Будмаш".

За змістом вказаної постанови Приватне підприємство "Будмаш" звернулося з апеляційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24.12.2008 р. у справі № 2-4827/08, у зв'язку з тим, що ним здійснюється оформлення документів для відведення земельної ділянки по вул. Кадетський Гай в Солом'янському районі міста Києва, на якій знаходиться спірне майно.

Таким чином, вищенаведене спростовує доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» про безспірність нерухомого майна по вул. Кадетський Гай в Солом'янському районі міста Києва та добросовісність його володіння.

За твердженням позивача, спірне майно отримано ним у власність від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аста, ЛТД» в якості оплати за виконання робіт за договором підряду від 30.03.1999 р.

Між тим, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» не доведено наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аста, ЛТД» правомочностей щодо розпорядження вказаним майном, що наразі ставить під сумнів правомірність його передачі позивачу.

Крім того, суд вважає за доцільне відзначити, що за приписами ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як стверджує Київська міська рада та не спростовано позивачем, земельна ділянка по вул. Кадетський Гай в Солом'янському районі міста Києва у власність або користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» не передавалась.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» не доведено належними та допустимими доказами наявності правових підстав щодо володіння спірним майном та, відповідно, добросовісності такого володіння, в той час як у процесі розгляду справи судом встановлено наявність у Приватного підприємства "Будмаш" права оренди земельної ділянки по вул. Кадетський Гай в Солом'янському районі міста Києва, на якій знаходиться спірне майно.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тож, з вищенаведеного випливає, що чинним законодавством передбачено визнання права власності як спосіб судового захисту існуючих власників, які вже набули права власності та, відповідно, підставою звернення до суду є порушення або оспорення прав і охоронюваних законом інтересів.

Відтак, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.05.2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.