Рішення № 57757000, 11.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2016Справа №910/5714/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк»доКомунального підприємства «Київпастранс»простягнення 20 965,49 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін: позивача: Гончаренко Є.В.відповідача: Таранско Т.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Старокиївський банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 20 965,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок зіткнення автомобіля Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Публічному акціонерному товариству «Старокиївський банк», та тролейбуса ЛАЗ-Е183, бортовий номер НОМЕР_2, що є власністю Комунального підприємства «Київпастранс», і настання дорожньо-транспортної пригоди, заподіяної з вини водія тролейбуса, Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» набуто право вимоги до Комунального підприємства «Київпастранс» з приводу відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.04.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2016 р. відкладено розгляд справи на 11.05.2016 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням ним витребуваних доказів.

В судове засідання від 11.05.2016 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 20.04.2016 р. виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.05.2016 р. з'явилася, надала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позову, вказуючи на те, що звіт від 26.10.2015 р. №2610 є неналежним та недопустимим доказом у справі у розумінні статті 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оскільки даний звіт було складено на підставі листа від ПАТ «Старокиївський банк» на проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу та містить лише орієнтовну вартість ремонтно-відновлювальних робіт.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2016 р. о 16 год. по вул. Білоруській в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю тролейбуса ЛАЗ-Е138, бортовий номер НОМЕР_2, який рухався за маршрутом №23, та легкового автомобіля Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1.

З наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що автомобіль Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, зареєстрований УДАІ в м. Києві від 14.09.2009 р. та належить Публічному акціонерному товариству «Старокиївський банк».

В свою чергу, тролейбус ЛАЗ-Е138, бортовий номер НОМЕР_2, який рухався за маршрутом №23 під керуванням ОСОБА_3, належить Комунальному підприємству «Київпастранс».

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою від 02.03.2015 р. відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району ГУ МВС України в м. Києві.

Порушення водієм тролейбуса ЛАЗ-Е138, бортовий номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 п.10.1, п.10.3 Правил дорожнього руху підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.03.2015 р. у справі №761/6186/15-п, якою ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 2610, складеного 26.10.2015 р. СПД ОСОБА_4, сертифікат НОМЕР_3 від 11.10.2012 р. вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 20 165,46 грн.

З метою отримання відшкодування ПАТ «Старокиївський банк» звернулось до відповідача із листом №3276/08-02 від 24.06.2015 р. про стягнення заборгованості.

Оскільки відповідачем не було виконано свої зобов'язання з відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ПАТ «Старокиївський банк» звернулося з даним позовом про відшкодування збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 із змінами і доповненнями Верховний Суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

За змістом ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом

Вина особи, що керувала тролейбусом ЛАЗ-Е138, бортовий номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, встановлена у судовому порядку та підтверджується наявною в матеріалах справи постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.03.2015 у справі №761/6186/15-п, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Вказаною постановою встановлено, що на момент скоєння спірної ДТП ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з відповідачем.

Таким чином, оскільки відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки, учасника ДТП, - тролейбуса ЛАЗ-Е138, бортовий номер НОМЕР_2, та роботодавцем винної у скоєнні ДТП особи, відтак саме відповідач є особою, відповідальною за завдані позивачу збитки до ч. 1 ст. 1172, ч. 2 ст. 1187 та ст. 1194 Цивільного кодексу України.

Приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В той же час ст. 34 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження розміру отриманих матеріальних збитків внаслідок ДТП позивачем було надано Звіт про визначення вартості матеріального збитку, складений 26.10.2015 р. СПД ОСОБА_4, сертифікат НОМЕР_3 від 11.10.2012 р.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності, у цьому Законі майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

За змістом ч. 1 ст. 12 вказаного Закону України звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Із матеріалів висновку вбачається, що звіт №2610 про визначення вартості матеріального збитку обґрунтований, містить вихідні дані, методологію оцінки, визначення вартості матеріального збитку та висновок про вартість, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність звіту чи суперечливість його іншим матеріалам справи відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Відтак, розмір заподіяної водієм тролейбуса ЛАЗ-Е183, бортовий номер НОМЕР_2, шкоди внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, становить 20 165,49 грн., що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, згідно наданих представником позивача в судовому засіданні пояснень, відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу - автомобіля Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на момент розгляду справи не був проведений.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Суд відзначає, що у випадку незгоди відповідача із долученим позивачем до матеріалів справи звітом №2610 про визначення вартості матеріального збитку, він не позбавлений був права звернутися з запитом в порядку ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» для здійснення рецензування такого звіту, чого зроблено не було.

Крім того, в судовому засіданні 11.05.2016 р. представник відповідача заперечувала проти призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи для встановлення реального, на її думку, розміру заподіяної шкоди власнику пошкодженого транспортного засобу.

За таких обставин суд приходить до висновку про доведеність позивачем належним чином розміру витрат, які він як потерпіла особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (проведення відновлювального ремонту транспортного засобу).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача, як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і розміром завданих збитків, виявився у тому, що вчинення водієм тролейбуса ЛАЗ-Е183, що належить Комунальному підприємству «Київпастранс» дорожньо-транспортної пригоди призвело до пошкодження автомобіля Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Публічному акціонерному товариству «Старокиївський банк» та понесення відповідних збитків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про необхідність повного задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» та стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс» вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у розмірі 20 165,49 грн. та витрат, понесених за проведення експертизи щодо вартості матеріального збитку в сумі 800,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» про стягнення 20 965,49 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути із Комунального Підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 6/8, код ЄДРПОУ 19024948) суму відшкодування заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 20 165 (двадцять тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 46 коп., витрати за проведення експертизи у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.05.2016 р.

Суддя В.П. Босий