Рішення № 57756604, 24.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.03.2016 Справа № 905/467/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Мальцева М.Ю., при секретарі судового засідання Гусакові О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м.Київ

до: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг №00006186 від 20.11.2012 р.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю " Порше Лізинг Україна ", м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг №00006186 від 20.11.2012 р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.02.2016 р. було порушено провадження по справі № 905/467/16.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на копію договору фінансового лізингу №00006186 від 20.11.2012 р., додаткову угоду до договору про фінансовий лізинг №00006186 від 20.11.2012 р ; копії рахунків фактур №00236544 від 03.11.2014 р.; №00244721 від 03.12.2014 р.; №00253731 від 14.01.2015р.; № 00258994 від 02.02.2015 р.; №00264533 від 06.03.2015 р.; №00270238 від 06.04.2015 р.; №00275411 від 06.05.2015 р.; №00281463 від 06.04.2015 р.; №00286162 від 03.07.2015 р.; №00290850 від 03.08.2015 р.; №00270238 від 06.04.2015 р.; №00248638 від 08.01.2015 р.; №00267242 від 03.04.2015 р.; №00271440 від 20.04.2015 р.; №00272979 від 05.05.2015 р.; №00277156 від 19.05.2015 р.; №00278612 від 03.06.2015 р.; №00282499 від 17.06.2015 р.; №00286576 від 03.07.2015 р.; №00277887 від 16.07.2015 р.; №00291646 від 04.08.2015 р.; акт прийому-передачі до договору лізингу №00006186 від 20.11.2012 р.; копія акту про надання послуг № 558 від 24.11.2015 р.; копія вимоги про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору; копія виконавчого напису нотаріуса б/н від 24.11.2015р.; копія платіжного доруження №50026430 від 02.12.2015 р. невиконання відповідачем умов договору.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце слухання справи в засідання суду не з'явився, витребуваних документів не надіслав, тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними документами.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ

20 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю " Порше Лізинг Україна", (Лізингодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Донецьк (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №00006186 (далі - Договір).

08.01.2015 р. Сторони уклали Додаткову угоду до Договору про фінансовий лізинг № 00006186 від 20.11.2007 р.

Об'єктом договору про фінансовий лізинг є транспортний засіб VW Caddy GP 2,0 I TDI 2012 року виробництва, вартістю 25 546.80 дол. США, авансовий платіж складає 3 832.02 дол. США, кількість лізингових платежів складає 60, строк лізингу 60 місяців, лізинговий платіж - 588.81 дол. США.

Відповідно до умов п.3.2 договору, Лізингодавець придбає Об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає Лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього Контракту.

03.12.2012 р. до укладеного договору був складений акт приймання-передачі відповідно до якого Лізингодавець на підставі Догоовору лізингу №00006186 від 20.11.2012 р, поставив предмет лізингу, підписуючи цей документ, Лізингодавець пітверджує, що передав предмет лізингу Лізингоодержувачу для користування.

Проценти, комісії, інші платежі: у відповідності до Загальних умов внутрішнього фінансового лізингу, рахунків для лізингових платежів/Графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів. Усі платежі, що підлягають сплаті повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку.

До укладеного договору між сторонами були складені та підписані Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу та Графік покриття витрат та виплат лізингових платежів, які є невід'ємними частинами договору та являють собою угоду між сторонами щодо придбавання ТОВ "Порше Лізинг України", а також передачу об'єкту лізингу Лізингоодержувачу.

Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. загальних умов предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті. Об'єкт лізингу був обраний у відповідності до специфікації Лізингоодержувачем. Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу та передає Лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями заснованого українського законодавства та цього контракту. Лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкту лізингу у відповідності до цього контракту.

За п.6.1. загальних умов для експлуатації об'єкту лізингу Лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме ТОВ "Порше Лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, що являє собою невід'ємну частину цього контракту та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки за користування обсягом фінансування; сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкту лізингу; комісії; покриття витрат, витрати пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Згідно п.6.4. загальних умов у графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.

Пунктом 6.5. договору передбачено лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок зазначений ТОВ "Поршу Лізинг Україна" у графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів не пізніше дати, вказаної в графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому випалку не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком випадків визначених Контрактом.

Пунктом 6.16. загальних умов встановлено, що зобов'язання по сплаті всіх та будь-яких платежів за контрактом покладаються на лізингоодержувача, якщо інше прямо не передбачено контрактом. Лізингоодержувач зобов'язався сплатити всі та будь-які платежі протягом п'яти робочих днів з моменту відправлення ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідної вимоги та/або рахунку, якщо інший термін не обумовлений в контракті або погоджено сторонами додатково. Якщо Лізингоодержувач не сплатить платежі у вказаний строк ТОВ Порше Лізинг Україна має право застосувати санкції за прострочення відповідно до 8 Контракту.

Лізингоодержувач зобов'язаний негайно повідомляти ТОВ Порше Лізинг Україна про будь-яку передбачувану затримку сплати платежів або прострочення, що відбулося. Вищезгадане повідомлення як таке не вважається підставою для продовження строку здійснення платежу. (п.8.1. договору).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами був складений та підписаний Графік покриття витрат та виплат лізингових платежів. Факт передачі об'єкту лізингу від Лізингодавця Лізингоодержувачу підтверджується актом приймання-передачі.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу предмет лізингу належить позивачу.

У період з листопада 2014р. по серпень 2015 р. позивачем були виставлені до оплати рахунки-фактури, а саме рахунок-фактура №00236544 від 03.11.2014. на суму 7 625,08 грн., №00244721 від 01.12.2014 р. на суму 8 985,24 грн., №00253731 від 14.01.2015 р. на суму 1 862,35 грн., №00258994 від 02.02.2015 р. на суму 2 322,19 грн.; №00264533 від 06.03.2015 р. на суму 2 874,00 грн.; №00270238 від 06.04.2015 р. на суму 13 837,03 грн.; №00275411 від 06.05.2015 р. на суму 12 415,65 грн.; №00281463 від 04.06.2015 р. на суму 12 378,55 грн.; №00286162 від 03.07.2015 р. на суму 12 379,73 грн.; №00290850 від 03.08.2015 р. на суму 12 422,12 грн. Всього на загальну суму 87 101,94 грн.

У зв'язку із несплатою лізингових платежів позивачем на адресу відповідача були надіслані нагадування про несплату.

04 серпня 2015 р. позивачем була надіслана вимога про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору та зобов'язання повернути об'єкт лізингу.

24 листопада 2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис про повернення Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця об'єкт фінансового лізингу - автомобіль марки Volkswagen, модель - Caddy GP 2,0 I TDI 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за період з грудня 2014 р. по січень 2015 р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 87 101,94 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 87101,94 обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором фінансового лізингу №00006186 від 20.11.2012 р. щодо сплати лізингових платежів.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (частина друга цієї статті).

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, приписи частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 189 ГК України передбачено, що тариф у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціна у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до положень частини 2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

У той же час, сторони не позбавлені права визначити у договорах фінансового лізингу грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, як це передбачено приписами ст.524 ЦК України.

За приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно вимог передбачених частиною 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України "Про фінансовий лізинг".

Частиною 2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до вимог передбачених ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 3 частини 2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами в розділі №6 договору про фінансовий лізинг №00006186 від 20.11.2012 р.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором про фінансовий лізинг №00006186 від 20.11.2012 р.. за період з грудня 2014р. по серпень 2015 р. належним чином не виконав, лізингові платежі, сплата яких встановлена графіком сплати лізингових платежів відповідачем у спірний період не сплачені, у зв'язку з чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 87 101,94 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в загальній сумі 87 101,94 грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті своєчасно і в повному обсязі лізингових платежів, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 87101,94 грн.

Щодо позовних вимо про стягнення пені в сумі 4280,56 грн. за період з 16.11.2014 р. по 21.01.2016 р., на підставі умов п.8.2.1 договору, слід зазначити наступне:

Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем у розмірі 10% річних від вчасно несплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу, що не суперечить свободі укладання договорів, передбаченої вимогами ст. 627 ЦК України, суд дійшов висновку, що наданий розрахунок є арифметично вірним, позовні вимоги обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню за період з 16.11.2014 р. по 21.01.2016 р. у загальному розмірі 4280,56 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 3 % річних в сумі 1911,01 грн. за період з 16.11.2014 р. по 21.01.2016 р. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 1911,01 грн. за період з 16.11.2014 р. по 21.01.2016 р є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 18678,07 гривень суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 14796,26 гривень за період з 16.11.2014 р. по 21.01.2016 р.

Здійснивши перерахунок стягуваної суми відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 11772,24 гривень за період з грудня 2014р. по лютий 2016р. (за повні місяці прострочення).

Позовні вимоги про стягнення з відповідачів штрафу у розмірі 7 220,92 грн. гривень задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

За приписами п.8.2.2. договору у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані ТОВ Порше Лізинг Україна (п. 8.3.1. договору): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу.

Як вбачається із позовної заяви та наданих доказів позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за надіслані на його адресу нагадування щодо несплаченого платежу та рахунків №00248638 від 08.01.2015р., № 00267242 від 03.04.2015р, №00271440 від 20.04.2015р., №00272979 від 05.05.2015 р., №00277156 від 19.05.2015 р., №00278612 від 03.06.2015 р., №00282499 від 17.06.2015 р., №00286576 від 03.07.2015 р., №00287887 від 16.07.2015 р., №00291646 від 04.08.2015 р., в сумі 7 220,92 грн.

Заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій суд задовольняє частково, а саме за надіслані на адресу відповідача три вимоги, як зазначено сторонами у договорі (п.8.2.2.), а не за десять вимог, на які наполягає позивач. Крім того дослідивши матеріали справи суд встановив, що в матеріалах справи наявна перша вимога - рахунок №00248638 від 08.01.2015 р. на суму 461,25 грн., друга вимога - рахунок №00267242 від 03.04.2015 р. на суму 824,46 грн., третя вимога - рахунок №00271440 від 20.04.2015 р. на суму 531,06 грн. Враховуючи вищевикладене вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу відповідно до умов п. 8.2.2. договору в сумі 7 220,92 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 1 816,77 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення упущеної вигоди в сумі 107053,59 гривень суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач відмовився від договору і пред'явив вимогу про сплату відповідачем 1 заборгованості, а також про повернення об'єкта лізингу, у зв'язку із систематичним порушенням договору з боку відповідача 1, несплатою лізингових платежів, несплатою відшкодування витрат позивача відповідно до умов договору, який припинив свою дію з 08.06.2015 року.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача 1 стали причиною, яка позбавила його можливості отримати справедливо очікуваний прибуток.

Разом з тим, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів.

Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Згідно п. 5.3. Загальних комерційних умов в будь-якому випадку орендні платежі, що сплачуються наймачем, повинні покривати весь фактичний термін користування автомобілем, з моменту отримання до повернення відповідно до актів приймання-передачі.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач просить стягнути упущену вигоду у вигляді неотриманих лізингових платежів за фактичний строк користування об'єктом лізингу після припинення дії договору за період з червня 2015р. по грудень 2016р. у розмірі 107053,59 грн.

На думку суду, зазначена сума не є збитками (упущеною вигодо), у розумінні ст. 22 ЦК України та свідчить про обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права, адже між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладеного між ними договору і дії сторін щодо невиконання певних обов'язків можуть призводити до неотримання доходів лише в причинно-наслідковому зв'язку з іншими обставинами, як то неотримання позивачем доходу внаслідок таких дій за іншими договорами, укладеними з іншими суб'єктами господарювання.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення витрат (збитків) на надання юридичних послуг у розмірі 16200,00 грн., про, що суду зазначає наступне.

Пунктом 8.2.3. договору Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем у відповідності до контракту.

Позивач з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором звернувся до спеціалізованих організацій ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі", ТОВ "Юридична фірма Вернер" з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження та супроводження повернення об'єкту лізингу підготовки процесуальних документів подання позовної заяви що підтверджується наявними документами у матеріалах справи. Вартість послуг ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі", ТОВ "Юридична фірма Вернер" на підставі рахунка-фактури №142 від 20.01.2016 р., актом надання послуг №142 від 20.01.2016 р.; платіжним доруженням № 50026430 від 02.12.2015 року та договору про надання юридично-консультативних послуг №17/2010 від 09.06.2010 року становить з урахуванням податку на додану вартість 4 200,00 грн.

Рахунком фактурою №558 від 24.11.2015 р.; актом про надання послуг № 558 від 24.11.2015 р. та додатковими угодами № 47 від 15.01.2013 р., №206 від 10.08.2015 р. до договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 року позивач підтвердив вартість послуг ТОВ "Юридичної фірими "Вернер". Які були пов'язані з підготовкою процесуальних документів, поданнім позовної зави до суду та участю у судовому засіданні по розгляду справи, що становить з урахуванням податку на додану вартість - 12 000,00 грн.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Таким чином вимоги позивача з стягнення судових витрат у розмірі 16200,00 грн. є задоволеними у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст. 192, 202, 509, 524 -526, 530, 533, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625-629, 632, 638, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 189, 193, 198, 216-218, 230, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 6, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 66, 67, 75, 77, 82-85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 87 101,94 грн., збитків в сумі 189 700,22 грн., штрафу в сумі 7 220,92., пені в сумі 4 280,56 грн., 3% річних в сумі 1911,01 грн., витрати від інфляції у сумі 14 796,26 грн., у загальному розмірі 305 010,91 грн.задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини , 1В, код ЄДРПОУ 35571472) заборгованість в сумі 87 101,94 грн., штрафу в сумі 1816.27 грн., пені в сумі 4 280,56грн., 3% річних в сумі 1911,01 грн., витрати від інфляції у сумі 11 772,24 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини , 1В, код ЄДРПОУ 35571472) витрати по сплаті судового збору в сумі 4 477,92 грн. та судові витрати у сумі 16200,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 24.03.2016 р.

Повне рішення складено 29.03.2016 р.

Суддя М.Ю. Мальцев