Рішення № 57756493, 17.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.16р. Справа № 904/4036/15

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ

до приватного підприємства "Олександрит", м. Дніпродзержинськ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління містобудування та архітектури Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ

про зобов'язання здійснити демонтаж самовільно побудованої споруди

та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ

до приватного підприємства "Олександрит", м. Дніпродзержинськ

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, фізична особа - підприємець

Від відповідача: Мартиненко О.К., довіреність № 05 від 21.01.2016 року, представник

Мартиненко С.А., довіреність № 06 від 21.01.2016 року, представник

Від третьої особи-1:Єрмоленко М.М., довіреність № 01-14/6/379 від 23.03.2016, представник

Від третьої особи-2: не з'явився

Від третьої особи-3: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про відновлення становища, яке існувало до порушення приватним підприємством "Олександрит" прав позивача, а саме: зобов'язання відповідача здійснити демонтаж самовільно побудованої споруди по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на перешкоджання здійснення позивачем підприємницької діяльності у будівлі магазину внаслідок самовільного будівництва відповідачем споруди (розташованої в безпосередній близькості від будівлі магазину, належної позивачу) в порушення вимог "Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" (затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244), що призвело до анулювання паспорта прив'язки тимчасової споруди № 191 від 13.08.2014 року, раніше виданого Управлінням містобудування та архітектури Дніпродзержинської міськради відповідачу.

Дніпродзержинська міська рада, Департамент комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради та Управління містобудування та архітектури Дніпродзержинської міської ради підтримали позовні вимоги.

Приватне підприємство "Олександрит" проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що будівництво ведеться ним у відповідності до паспорту прив'язки тимчасової споруди від 13.08.2014 року №191 (виданого Управлінням містобудування та архітектури Дніпродзержинської міської ради ), виконується у збірно-розбірному варіанті, цей об'єкт не відноситься до капітальних споруд, оскільки встановлюється без фундаментів - тобто є тимчасовою спорудою. На підтвердження чого відповідачем було надано Технічний звіт про результати обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій, розташованих в районі будинку АДРЕСА_1 (виконаний фахівцями ПП "Промремсервіс"). Таким чином, на думку відповідача, оскільки тимчасово споруда знаходиться на земельній ділянці приватного підприємства "Олександрит", відповідає всім вимогам, які встановлені для тимчасових споруд, вона не зачіпає права позивача, а позивачем в свою чергу не доведено порушень його прав та обставин, на які він посилається в позові.

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, звернулась до суду із заявою якою просить суд розглядати справу без участі представника Управління містобудування та архітектури Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області.

01.03.2016 року третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до приватного підприємства "Олександрит", якою просить звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0030 га, яку використовує приватне підприємство "Олександрит", повернувши її Дніпродзержинській міській раді Дніпропетровської області з приведенням вказаної земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом знесення (демонтажу) споруди розміром 6,0 м х 5,0 м за рахунок боржника.

Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, обґрунтовані порушенням відповідачем вимог статей 125, 126, 206 Земельного кодексу України, а саме на теперішній час земельна ділянка не повернута до земель міської ради та продовжує фактично використовуватись відповідачем без відповідних правових підстав, тобто без належним чином оформлених правовстановлюючих документів на право користування спірною земельною ділянкою.

15.03.2016 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, де зазначив, що проти заявлених позивних вимог про звільнення самовільної зайнятої земельної ділянки заперечує у зв'язку з тим, що в позовні заяві третя особа з самостійними вимогами посилається на те, що за результатами обстеження на земельній ділянці площею 0,0030 га приватного підприємства "Олександрит" розміщено споруду в межах земельної ділянки згідно плану, наданої під проходи, проїзди, площадки на підставі договору оренди земельної ділянки № 02002 від 04.02.2005 року. Однак, згідно вказаного договору оренди земельної ділянки, зокрема п.1.5, земельна ділянка передається в оренду з метою несільського господарського використання для розміщення об'єкту торгівлі та складських споруд - 0,0352 га, під проходи, проїздами, площадками - 0,0456 га. Тобто, на думку відповідача, посилання третьої особи з самостійними вимогами на те, що за результатами обстеження на земельній ділянці площею 0,0030 га під проходи, проїзди, площадки розміщено споруду - не відповідає дійсності, оскільки надана в оренду земельна ділянка має інші площі та цільове призначення. Таким чином, доказів того, що тимчасова споруда не відповідає вимогам законодавства України ні фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, ні Дніпродзержинською міською радою надано не було.

28.03.2016 року приватним підприємством "Олександрит" надані письмові пояснення де вказує, що права фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 жодним чином не порушені, оскільки тимчасова споруда була розміщена на орендованій приватним підприємством "Олександрит" земельній ділянці, строк договору оренди якої на момент розміщення та будівництва споруди не закінчився. Приватне підприємство "Олександрит" зверталося до Дніпродзержинської міської ради з листами про продовження строку дії договору оренди, оскільки відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачує кожного місяця орендну плату згідно договору. Жодних заперечень щодо користування земельною ділянкою протягом 2015 року від Дніпродзержинської міської ради не поступало. Крім того, на підставі клопотання відповідача щодо подальшого спільного використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 рішенням міської ради від 24.04.2015 року № 1047-49/VI ПП "Олександрит" було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Також відповідач звертає вагу суду на те, що у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 строк договору оренди земельної ділянки закінчився 13.06.2013 року, строк договору оренди позивачем не було продовжено, а отже, звертатися з вищевказаним позовом з посиланням на порушення її прав як землекористувача земельної ділянки вона не має права. Таким чином, у позові фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 необхідно відмовити.

19.04.2016 року Дніпродзержинською міською радою надані письмові пояснення де вказує, що для прийняття Дніпродзержинською міською радою рішення про надання земельної ділянки в користування (оренду) та оформлення документів на земельну ділянку фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 та приватному підприємству "Олександрит" необхідно замовити та надати до міської ради технічну землевпорядну документацію, яка обґрунтовує площу земельної ділянки, її межі та цільове використання. Виготовлення технічної документації виконується організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) та відповідно до кошторису. З метою приведення документів на землекористування у відповідність до вимог земельного законодавства рішенням міської ради № 1047-49/VI від 24.04.2014 року фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 та приватному підприємству "Олександрит" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення магазину та складських приміщень (п.12.8). Документи протягом двох років не оформлені. Відповідно до Закону України "Про землеустрій", виконання робіт із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору (ст. 28). Але, на теперішній час така документація на розгляд сесії не надходила, що в свою чергу чинить перешкоди в укладенні договору оренди земельної ділянки з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та приватним підприємством "Олександрит".

Представники третіх осіб -2, -3, які не заявляють самостійних вимог на предмет споруду у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду від 12.05.2015 року (суддя Васильєв О.Ю.) із залученням третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору та призначенням справи до розгляду в засіданні на 28.05.2015 року, після чого розгляд справи відкладався до 11.06.2015 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 року заборонено відповідачу - приватному підприємству "Олександрит" та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам проводити будь-які будівельні роботи на будівельному майданчику за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 11.06.2015 року призначено у справі судову комплексу будівельно-пожежно-технічну експертизу, проведення якої доручено фахівцям Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі № 904/4036/15.

05.10.2015 року справа № 904/4036/15 повернута до господарського суду Дніпропетровської області без висновку судової експертизи у зв'язку з не оплатою приватним підприємством "Олександрит" вартості висновку судового експерта.

Ухвалою суду від 16.10.2015 року запропоновано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 здійснити попередню оплату вартості судової експертизи, з подальшим розподілом судових витрат у відповідності з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та направлено матеріали справи до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення комплексної будівельно-пожежно-технічної експертизи.

12.01.2015 року справа № 904/4036/15 повернута до господарського суду Дніпропетровської області без висновку судової експертизи у зв'язку з не оплатою фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вартості висновку судового експерта.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2016 року поновлено провадження у справі № 904/4036/15 з призначення справи до розгляду в засіданні на 02.02.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 16.02.2016 року та до 01.03.2016 року.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Васильєва О.Ю. судове засідання 01.03.2016 року не відбулося.

За розпорядженням керівника апарату суду № 172 від 02.03.2016 року у зв'язку із знаходженням судді Васильєва О.Ю. на лікарняному та відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатом якого справу № 904/4036/15 передано на розгляд судді Бондарєву Е.М.

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2016 року справа № 904/4036/15 прийнята до провадження та прийнята позовна заява Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до відповідача - приватного підприємства "Олександрит", для розгляду у справі №904/4036/15 з призначенням її до розгляду на 15.03.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 06.04.2016 року та до 19.04.2016 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року за заявою приватного підприємства "Олександрит" строк розгляду справи продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи до 10.05.2016 року, після чого розгляд справи відкладено до 17.05.2016 року.

У судовому засіданні 17.05.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Дніпродзержинської міської ради №172-06/ХХІV від 13.06.2003 року земельна ділянка площею 0,1063 га за адресою: АДРЕСА_1 надана в користування на умовах оренди фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 для розміщення об'єкту торгівлі та складських споруд, про що укладено договір оренди земельної ділянки № 0934 від 15.07.2003 року строком дії до 13.06.2013 року.

На підставі рішення Дніпродзержинської міської ради №467-17/VІ від 23.12.2004 року земельна ділянка площею 0,0808 га за адресою: АДРЕСА_1 надана в користування на умовах оренди приватному підприємству "Олександрит" для розміщення об'єкту торгівлі та складських споруд - 0,0352 га (частка у спільному землекористуванні 0,0062 га), під проходами, проїздами, площадками - 0,0456 га, про що укладено договір оренди земельної ділянки №02002 від 04.02.2005 року строком дії до 23.12.2014 року.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради №1047-49/VI від 24.04.2014 року приватному підприємству "Олександрит" та фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення магазину та складських приміщень.

Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 04.02.2005 року Дніпродзержинською міською радою (далі - Орендодавець) було передано, а приватним підприємством "Олександрит" (далі - Орендар) прийнято в оренду земельну ділянку, за адресою: м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_1, загальною площею 0,0808 га.

Пунктом 2.2. договору оренди встановлено, що у разі, якщо орендар бажає продовжити строк дії договору то він повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 4.1. договору визначено, що після закінчення строку дії договору в разі його не продовження протягом 30 днів Орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку Орендодавцю.

Відповідно до п.4.2. договору після припинення дії договору оренди земельної ділянки Орендар повертає Орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

У пункті 8.3. договору оренди передбачено, що дія договору припиняється, в тому числі у разі закінчення строку, на який його було укладено.

З метою впорядкування розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Дніпродзержинську, відповідно до Земельного та Цивільного кодексів України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244, Дніпродзержинською міською радою прийнято рішення від 31.08.2012 року №529-26/VІ "Про затвердження порядку розміщення тимчасових споруд (ТС) для здійснення підприємницької діяльності у місті Дніпродзержинськ".

Відповідно до зазначеного рішення забороняється розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності у місті Дніпродзержинськ без оформленого паспорта прив'язки та документа на право користування земельною ділянкою. Підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС.

Управлінням містобудування та архітектури міської ради було видано приватному підприємству "Олександрит" паспорт прив'язки тимчасової споруди № 191 від 13.08.2014 року для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1.

13.11.2014 року комісією у складі: начальника та головного спеціаліста інспекції із благоустрою територій департаменту житлово-комунального господарства та будівництва міської ради, заступника начальника відділу самоврядного контролю департаменту комунальної власності та земельних відносин міської ради, головного державного інспектора департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, головного спеціаліста - архітектора відділу планування забудови міста та зовнішньої реклами управління містобудування та архітектури міської ради, заступника начальника відділу житлово-комунального господарства Заводської районної ради, інженера КП ДМР "Міськводоканал" в присутності: ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_5, головного архітектора ДПІ "Дніпродзержинськцивільпроект" здійснено обстеження зведеної споруди на прилеглій території до будинку за адресою: АДРЕСА_1.

В результаті комісійного обстеження зроблено висновок про необхідність звернення управління містобудування та архітектури міської ради до Державного проектного інституту "Дніпродзержинськцивільпроект" щодо визначення типу конструкції. В разі отримання відповіді, що це є капітальна споруда - скасувати паспорт прив'язки тимчасової споруди №191 від 13.08.2014 року.

Державний проектний інститут "Дніпродзержинськцивільпроект" листом від 30.12.2014 року №307 повідомило управління містобудування та архітектури міської ради про те, що конструктивне рішення зазначеної споруди не відповідає вимогам до тимчасової споруди.

Відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради від 26.12.2014 року №1167-58, внесені зміни до рішення міської ради від 31.08.2012 року №529-26/VІ "Про затвердження порядку розміщення тимчасових споруд (ТС) для здійснення підприємницької діяльності у місті Дніпродзержинськ". А саме, рішення від 31.08.2012 року №529-26/VІ доповнено пунктами 3.1. та 3.2. "3.1. Дія паспорту прив'язки тимчасових споруд (далі - ТС) анулюється за умов: недотримання вимог паспорта прив'язки при її встановленні; надання недостовірних відомостей у документах під час підготовки паспорта прив'язки ТС; не встановлення ТС протягом одного року з дати отримання паспорту прив'язки та документів на землекористування, оформлених належним чином, відповідно до чинного законодавства та діючих нормативно-правових актів; у разі виникнення суспільної необхідності".

"3.2. У разі анулювання паспорта прив'язки ТС управління містобудування та архітектури міської ради: інформує заявника про анулювання паспорта прив'язки ТС (та необхідність повернення примірника заявника до управління містобудування та архітектури міської ради), про що здійснюється відповідних запис в журналі реєстрації паспортів прив'язки ТС та на титульному листі паспорту прив'язки ТС; інформує міського голову про анулювання паспорта прив'язки ТС для надання департаменту комунальної власності та земельних відносин міської ради (Варивода) доручення на підготовку проекту рішення міської ради "Про набуття (припинення) прав на землю" щодо дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту у зв'язку з анулюванням паспорту прив'язки".

На підставі зазначеного, управлінням містобудування та архітектури Дніпродзержинської міської ради було анульовано дію паспорту прив'язки ТС №191 від 13.08.2014 року, виданого приватному підприємству "Олександрит", про що на титульному аркуші паспорту зроблено відмітку "анульовано листом від 06.01.2015 №6вих-06/1".

Приватне підприємство "Олександрит" листом управління містобудування та архітектури Дніпродзержинської міської ради від 06.01.2015 року №6вих-06/1 зобов'язано в термін до 20.01.2015 року надати до управління оригінал паспорту прив'язки ТС №191 від 13.08.2014 року (перший примірник) для здійснення відмітки про анулювання зазначеного паспорту. Також, приватне підприємство "Олександрит" зобов'язано здійснити демонтаж зазначеної ТС, про що власника ТС, було проінформовано письмово листом від 06.01.2015 року №6вих-06/1.

На адресу приватного підприємства "Олександрит" департаментом направлені листи-попередження від 12.02.2015 року №07-08/367, від 11.03.2015 року №07-08/651 про демонтаж зазначеної споруди для провадження підприємницької діяльності та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.

Для здійснення самоврядного контролю департаментом комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради прийнято наказ №01/01 від 30.04.2013 року про затвердження Положення про відділ самоврядного контролю департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради, та 29.11.2013 року рішення №949-43/VІ "Про затвердження Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності м. Дніпродзержинська". Відповідно до прийнятих рішень контроль за використанням та охороною земель комунальної власності міста Дніпродзержинська покладено на відділ самоврядного контролю департаменту комунальної власності та земельних відносин міської ради, працівниками якого 26.02.2016 року і був складений акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки.

В результаті обстеження встановлено, що фактично на момент обстеження за адресою: м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,0030 га, приватним підприємством "Олександрит" розміщено споруду розміром 6,0 м х 5,0 м в межах земельної ділянки згідно плану, наданої під проходи, проїзди, площадки на підставі договору оренди земельної ділянки №02002 від 04.02.2005 року.

Документи на землекористування на момент обстеження не оформлено, рішення про надання земельної ділянки користування не приймалося, земельна ділянка зайнята самовільно.

Звернувшись до господарського суду Дніпропетровської області з позовом у даній справі, в обґрунтування порушення свого права позивач посилається на перешкоджання здійснення позивачем підприємницької діяльності у будівлі магазину внаслідок самовільного будівництва відповідачем споруди (розташованої в безпосередній близькості від будівлі магазину, належної позивачу).

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору звернувшись до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в обґрунтування вимог посилається на те, що на теперішній час земельна ділянка не повернута до земель міської ради та продовжує фактично використовуватись відповідачем без відповідних правових підстав, тобто без належним чином оформлених правовстановлюючих документів на право користування спірною земельною ділянкою, що є порушенням ст.ст. 125, 126, 206 Земельного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положеннями статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

За умовами договору оренди землі після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. у разі, якщо орендар бажає продовжити термін дії договору то він повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції станом на дату закінчення договору оренди землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Отже, як за умовами договору оренди землі, так і в силу приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції станом на дату закінчення договору оренди землі договір оренди землі за наявності для цього підстав не поновлювався автоматично, а лише підлягав поновленню за рішенням, у даному випадку, органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Дніпродзержинською міською радою після закінчення строку дії договору оренди землі не приймалось рішень щодо відповідача як про поновлення договору оренди землі, так і про надання відповідачу на загальних підставах у користування (оренду) земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення об'єкту торгівлі та складських споруд - 0,0352 га (частка у спільному землекористуванні 0,0062 га), під проходами, проїздами, площадками - 0,0456 га.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Дніпродзержинською міською радою не приймалось рішень про надання в користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 і позивачу.

Отже, розпорядником спірної землі, на якій розташована належна відповідачу спірна споруда є територіальна громада міста в особі Дніпродзержинської міської ради.

Статтею 395 Цивільного кодексу України визначені види речових прав на чуже майно. Так, речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до ст. 396 Цивільного України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29цього Кодексу.

Також, в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача інших речових прав на земельну ділянку, на який розташований спірна споруда відповідача.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільний кодекс України).

Відповідно до положень статей 391, 396 Цивільного кодексу України позов про усунення порушень прав, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Предметом негаторного позову може бути вимога про звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою тощо.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Оскільки правом вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою наділені лише власники, землекористувачі та особи, які мають інші речові права на земельну ділянку, на позивача щодо земельної ділянки, яка не перебуває у його правомірному користуванні (є за межами орендованої земельної ділянки), не поширюються норми ст. 391 ЦК України та ст. 152 Земельного кодексу України.

Крім того, доказів того, що відповідач перешкоджає здійсненню позивачем підприємницької діяльності у будівлі магазину внаслідок самовільного будівництва споруди не надано.

Таким чином, позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Пунктом "а", частини 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що всі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, перебувають у комунальній власності.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом.

Відповідно до пункту 10 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить надання дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та в оренду врегульовано статтею 123 та статтею 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 - частини 4 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статті 125 та 126 Земельного кодексу України передбачають, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відповідача, в порушення вимог наведених норм матеріального права, відсутні правовстановлюючи документи на зайняття спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до статті 144 Конституції України та частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають (частина 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Пунктом 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачає, що ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини першої статті 79 Земельного кодексу України. Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені статтею 212 Земельного кодексу України. З прийняттям Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244, замість поняття малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності стало застосовуватись поняття тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Отже, за приписами частини 2 статті 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України .

Право власності на землю (земельну ділянку ) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частина 1 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" дає визначенню "самовільного зайняття земельної ділянки", як будь-яких дій, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У підпункті 3.1 пункту 3 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.11 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" також надано тлумачення, що обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Отже, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, яка її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Відсутність у цієї особи на час ухвалення судового рішення таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки та підставою для вирішення питання щодо звільнення такою особою відповідної земельної ділянки.

Вказана правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України 22.11.2010 року по справі № 4/254-35/572.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, та застосування інших, передбачених законом, способів захисту, зокрема визначених у статті 16 Цивільного кодексу України.

Із огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що встановивши на земельній ділянці площею 0,0030 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, споруду розміром 6,0м х 5,0 м. відповідач здійснив самовільне зайняття земельної ділянки та обмежив право власності позивача на доступ, вільне володіння, користування та розпоряджається своїм майном.

При цьому, відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Так, доказів вжиття відповідачем заходів до оформлення права на земельну ділянку сторонами суду не надано.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Захист прав власника за наведено правовою нормою здійснюється за допомогою негаторного позову, предметом якого є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

Таким чином, при поданні негаторного позову, на позивача покладається обов'язок доведення вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, тобто факту протиправної поведінки відповідача, а на останнього правомірність таких дій, у випадку їх вчинення.

Вказані вище обставини свідчать, що відповідач не мав правових підстав для зайняття та використання спірної земельної ділянки, чим порушив права позивача.

З огляду на викладене, позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи те, що справу розглянуто по суті, в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, господарський суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду від 28.05.2015 року.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за позовною заявою відноситься на позивача та судовий збір за позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 49, 68, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Скасувати заходи забезпечення позову у справі №904/4036/15, застосовані ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 року.

Позовні вимоги Дніпродзержинської міської ради задовольнити у повному обсязі.

Приватному підприємству "Олександрит" (51922, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Димитрова, буд. 9, ідентифікаційний код 19431487) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0030 га, яку використовує приватне підприємство "Олександрит", повернувши її Дніпродзержинській міській раді Дніпропетровської області (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пл. Дзержинського, 2, ідентифікаційний код 24604168) з приведенням вказаної земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом знесення (демонтажу) споруди розміром 6,0 м х 5,0 м за рахунок боржника.

Стягнути з приватного підприємства "Олександрит" (51922, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Димитрова, буд. 9, ідентифікаційний код 19431487) на користь Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пл. Дзержинського, 2, ідентифікаційний код 24604168) судовий збір у сумі 1 378,00 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.2016 року.

Суддя Е.М. Бондарєв