Рішення № 57756481, 17.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.16р. Справа № 904/2152/16

За позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Агрос", м.Дніпропетровськ

про стягнення 56 155,65 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №14/20-17-16 від 25.04.16р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Агрос" (далі-відповідач) про стягнення 56 155,65 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.16р. порушено провадження у справі № 904/2152/16, прийнято позовну заяву та призначено судове засідання на 28.04.16р.

21.04.16р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 57 870,30 грн.

25.04.16р. до суду від позивача для долучення до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.16р. відкладено судове засідання на 17.05.16р.

17.05.16р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 58 572,13 грн.

17.05.16р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені (збільшені) позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.16р. про порушення провадження у справі, який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Господарським судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.05.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.15р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 14-18-714/100 (далі - Договір оренди), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 20,4 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул.Мечнікова, 16а, каб. № 902 (позначений на поверховому плані 9 поверху адмінбудинку № 22 та №23), що перебуває на балансі позивача, вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку майна і становить за експертною оцінкою станом на 28.02.15р. - 318 600,00 грн.

Пунктом 1.2. Договору оренди передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Згідно з п. 2.1. Договору оренди відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання - передачі майна.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2015р.) - 4 779,00 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди (березень 2015р.) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць розрахунку (лютий 2015р.) на індекс інфляції березня місяця 2015р.

Як зазначено у п. 3.3. Договору оренди, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6. Договору оренди сторони обумовили, що орендна плата перераховується відповідачем позивачу щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем користування майном.

За приписами п. 3.7. Договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь позивача у визначені пунктом 3.6. терміни відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Окрім того, п. 3.8. Договору оренди сторони передбачили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Згідно з п. 9.1. Договору оренди за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність на умовах, передбачених даним Договором, та згідно з чинним законодавством України.

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з дати підписання акта приймання - передачі згідно з п. 2.1. цього Договору (п. 10.1. Договору оренди).

Крім того, 30.03.15р. між сторонами укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 14-18-715/101 (далі - Договір про відшкодування), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Мечнікова, 16а, загальною площею 5485,7 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у цій будівлі. Відповідач користується приміщенням, яке складається з однієї кімнати зальною площею 20,4 кв.м., розміщеної на 9 поверсі будівлі, вартістю за експертною оцінкою станом на 28 лютого 2015 року 318 600,00 грн. Орендоване приміщення використовується під офіс.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору про відшкодування, позивач зобов'язується забезпечити розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються позивачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги позивача.

За приписами п. 2.2.3. Договору про відшкодування, відповідач зобов'язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок позивача.

Пунктом 4.1. Договору про відшкодування передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з дати підписання акта приймання - передачі до 02.03.18р. (п. 5.1. Договору відшкодування).

На виконання умов вищезазначеного Договору оренди, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду об'єкт оренди, що підтверджує Акт приймання - передачі від 30.03.15р.

28.01.16р. позивач на адресу відповідача направив лист №14/170 від 27.01.16р., відповідно до якого позивач повідомив відповідача про відмову від Договору оренди та вимагав негайно сплатити заборгованість та протягом трьох робочих днів повернути майно позивачу та звільнити приміщення площею 20,4 кв.м. Проте, даний лист був повернутий УДППЗ "Укрпошта" у зв'язку із спливом строку його зберігання, що підтверджує відмітка на конверті.

До того ж, як вказує позивач, відповідач здійснив зміну найменування та місцезнаходження не попередивши про це позивача, що є порушенням прав останнього, закріплених в п. 5.13 Договору оренди.

Як зазначає позивач, в порушення умов Договору оренди відповідач за орендоване приміщення не розрахувався, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 44 647,52 грн.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди позивачем на підставі п. 3.7. та п.3.8. Договору оренди були нараховані пеня у розмірі 8 067,80 грн. та штраф 2% у розмірі 147,90 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 364,99 грн. та 3% річних у розмірі 540,10 грн.

Окрім того, позивач вказує про те, що відповідач також має заборгованість перед позивачем за Договором про відшкодування у розмірі 4 737,86 грн.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору про відшкодування позивачем, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, були нараховані інфляційні втрати у розмірі 19,20 грн. та 3% річних у розмірі 46,76 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 58 572,13 грн., з яких:

- за Договором оренди: заборгованість у розмірі 44 647,52 грн., пеню у розмірі 8 067,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 364,99 грн., 3% річних у розмірі 540,10 грн., штраф 2% у розмірі 147,90грн.

- за Договором про відшкодування: заборгованість у розмірі 4 737,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 19,20 грн., 3 % річних у розмірі 46,76 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеним Договорам на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Приписами ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Крім того, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Положеннями ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно із положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеними Договорами. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договорів, відповідачем господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору оренди, Договору про відшкодування та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 44 647,52 грн. та у розмірі 4 737,86 грн. є обґрунтованими та доведеними, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, визначене статтею 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3.7. Договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь позивача у визначені пунктом 3.6. терміни відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8. Договору оренди сторони передбачили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 13.07.12р. № 01-06/908/2012 зазначив про те, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобовязань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.12р. №06/5026/1052/2011).

Згідно з положеннями п. 48 Інформаційного листа ВГСУ "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.08р. № 01-8/211 штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

На підставі п. 3.7. та п. 3.8. Договору оренди позивачем були нараховані пеня у розмірі 8067,80 грн. та штраф 2% у розмірі 147,90 грн.

Розрахунок пені судом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки нарахування пені повинно починатися з 16 числа, враховуючи приписи 3.6. Договору оренди, та нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (пеня нараховується лише за 182 дня).

Після перерахунку проведеного судом, відповідно до умов Договору оренди та вимог чинного законодавства України, пеня складає 7 630,48 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення пені за Договором оренди підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 7 630,48 грн.

Розрахунок штрафу судом також був перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивач нарахував:

- за Договором оренди інфляційні втрати у розмірі 364,99 грн., 3% річних у розмірі 540,10 грн.

- за Договором про відшкодування інфляційні втрати у розмірі 19,20 грн., 3 % річних у розмірі 46,76 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 61, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Агрос" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Кірова, буд. 104 А, код ЄДРПОУ 38992859) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м.Київ, вул. Мечнікова, буд. 16-а, код ЄДРПОУ 30401456):

- за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 14-18-714/100 від 30.03.15р. заборгованість у розмірі 44 647,52 грн. (сорок чотири тисячі шістсот сорок сім грн. 52 коп.), пеню у розмірі 7 630,48 грн. (сім тисяч шістсот тридцять грн. 48 коп.), інфляційні втрати у розмірі 364,99 грн. (триста шістдесят чотири грн. 99 коп.), 3% річних у розмірі 540,10 грн. (п'ятсот сорок грн. 10 коп.), штраф у розмірі 147,90 грн. (сто сорок сім грн. 90 коп.),

- за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 14-18/715/101 від 30.03.15р. заборгованість у розмірі 4 737,86 грн. (чотири тисячі сімсот тридцять сім грн. 86 коп.), інфляційні втрати у розмірі 19,20 грн. (дев'ятнадцять грн. 20 коп.), 3% річних у розмірі 46,76 грн. (сорок шість грн. 76 коп.),

- витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 367,71 грн. (одна тисяча триста шістдесят сім грн. 71 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.05.16р.

Суддя ОСОБА_2