Рішення № 57756408, 13.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.16р. Справа № 904/2102/16

За позовом комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» (м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.)

до комунального закладу «Дніпродзержинська міська лікарня №7» Дніпропетровської обласної ради» (м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.)

про стягнення заборгованості

Суддя Татарчук В.О.

Секретар судового засідання Білан О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №00.01.186 від 01.03.16

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №б/н від 06.04.16

Суть спору:

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» звернулось з позовом до комунального закладу «Дніпродзержинська міська лікарня №7» Дніпропетровської обласної ради» про стягнення 146120,44грн - основного боргу, 11945,84грн пені, 8442,96грн 3% річних і 113032,39грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобовязань за договором №163 пк від 22.01.2013 щодо своєчасної оплати отриманої теплової енергії.

Відповідач визнає суму основного боргу та заперечує проти стягнення пені, посилаючись на пропуск позовної давності. Також, відповідач просить звільнити його від сплати інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на неналежне бюджетне фінансування.

В судовому засіданні 12.05.2016 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

22.01.2013 між КП Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» (учасник) і КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня №7» Дніпропетровської обласної ради» (замовник) був укладений договір №163 пк про закупівлю послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (відпуск теплової енергії) за державні кошти.

Згідно з п. 1.1 договору, предметом договору є надання послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (відпуск теплової енергії) за державні кошти для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі.

Відповідно до п. 6.2 договору, замовник зобов'язується вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Згідно з п. 6.8 договору, учасник зобов'язується безперебійно надавати послугу з теплопостачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (відпуск теплової енергії) замовнику в обсягах згідно з договором та відповідно до наявності у учасника лімітів енергоспоживання.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 146120,44грн - основного боргу, 8442,96грн - 3% річних і 113032,39грн - інфляційних втрат та відмовити в частині стягнення пені в сумі 11945,84грн з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

-субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

-кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як зазначено вище, між сторонами було укладено договір №163 пк про закупівлю послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (відпуск теплової енергії) за державні кошти від 22.01.2013.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 661566,01грн, що не заперечується останнім. В матеріалах справи містяться підписані акти позивача про постачання теплової енергії: №А. 12-8801 від 31.12.2013 (за період з 01.12.2013 по 31.12.2013) на суму 12524,65грн, №А. 12-8800 від 31.12.2013 (за період з 01.12.2013 по 31.12.2013) 649041,36грн.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що тариф на теплову енергію визначається нормативними документами відповідно до чинного законодавства. Зміна тарифів не є підставою для переукладення договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць, замовник самостійно одержує платіжну вимогу у учасника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця. Замовник на протязі розрахункового періоду сплачує учаснику вартість зазначеної в договорі місячної кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця. За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться учасником, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у замовника. Замовник щомісячно зобов'язаний проводить звірку розрахунків за теплову енергію в бухгалтерії учасника, у разі невиконання звірки на протязі кварталу сума боргу нараховується в безспірному порядку.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ході вирішення спору встановлено неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором №163 пк від 22.01.2013 щодо своєчасної оплати теплової енергії.

Наявність основного боргу в сумі 146120,44грн підтверджується підписаним сторонами актом звірки за період з 26.12.2013 по 31.12.2103 станом на 24.12.2015.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, сума інфляційних втрат за період з лютого 2014 року по листопад 2015 року складає 113032,39грн, 3% річних за період з 21.01.2014 по 24.12.2015 - 8442,96грн.

Посилання відповідача на необхідність звільнення його від сплати інфляційних втрат та 3 % річних є безпідставним.

З урахуванням викладених положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних не є штрафними санкціями і їх застосування не залежить від наявності вини боржника.

Також, не є підставою для відмови в позові у вказаній частині відсутність бюджетних коштів.

Відповідно до п. 1.10 постанови пленум Вищого господарського суду України №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Наведене дозволяє стверджувати про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 146120,44грн - основного боргу, 8442,96грн - 3% річних і 113032,39грн - інфляційних втрат.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення пені за період з 21.01.2014 по 17.07.2014 в сумі 11945,84грн суд зазначає наступне.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач звернувся із заявою про застосування позовної давності щодо стягнення пені.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, позивач нарахував пеню в сумі 11945,84грн за період з 21.01.2014 по 17.07.2014 та звернувся з позовом лише 23.03.2016.

Отже, на час звернення з позовом спливла позовна давність, що є підставою для відмови в позові у відповідній частині.

Доказів пропущення позовної давності з поважних причин позивачем суду не надано.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача, 146120,44грн - основного боргу, 8442,96грн - 3% річних і 113032,39грн - інфляційних втрат, та відмовляє в позові щодо стягнення пені в сумі 11945,84грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального закладу «Дніпродзержинська міська лікарня № 7» Дніпропетровської обласної ради» (51900, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Скаліка, 3, ідентифікаційний код 05411245) на користь комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» (51914, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 168, ідентифікаційний код 03342573) 146120,44грн - основного боргу, 8442,96грн - 3% річних, 113032,39грн - інфляційних втрат, 4014,08грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в позові комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» в частині стягнення з комунального закладу «Дніпродзержинська міська лікарня № 7» Дніпропетровської обласної ради» пені в розмірі 11945,84грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 17.05.2016.

Суддя В.О.Татарчук