Ухвала суду № 57756167, 09.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" березня 2016 р. м. Київ К/800/38318/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Нечитайла О.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року

у справі № 820/521/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0009141702 від 14 серпня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року позов був задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ Харківської області ДПС № 0009141702 від 14 серпня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 205,07 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Нововодолазька МДПІ Харківської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08 вересня 2009 року ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності господарськими будівлями на земельній ділянці сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 (літери А, Б, В, Г, Д, Е, Ж) (арк. справи 18-38).

Розпорядженнями Нововодолазької РДА Харківської області від 16 лютого 2010 року №№ 135, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 148 ОСОБА_1 були надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення для обслуговування господарських будівель, розташованих за межами населеного пункту на території Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (арк. справи 39-46).

Згідно технічних завдань для складання проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та висновків про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та про наявні обмеження на використання земельних ділянок області (арк. справи 47-73), Відділ Держкомзему у Нововодолазькому районі Харківської області ГУ Держкомзему у Харківської області погодив та визнав за можливе відвести ОСОБА_1 земельні ділянки для обслуговування господарських будівель (код УКЦВЗ 2.1 для іншого сільськогосподарського призначення) в тому числі по угіддях: сільськогосподарські землі: під господарськими будівлями і дворами, за рахунок земель запасі сільськогосподарського призначення Сосонівської сільської ради (код УКЦВЗ 2.1 для іншого сільськогосподарського призначення).

Нововодолазькою МДПІ Харківської області ДПС була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання вимог своєчасності, достовірності нарахування та сплати земельного податку ОСОБА_1, за результатами якої складений акт № 740/17-010/НОМЕР_2 від 30 липня 2012 року.

За висновками вказаного акту перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 277.1 статті 277 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання із земельного податку на 27620,66 грн., в результаті чого ОСОБА_1 був донарахований земельний податок у сумі 20507,00 грн., у тому числі: за 2011 рік - 7239,67 грн., за 2012 рік - 13267,45 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ОСОБА_1 самостійно визначив податкове зобов'язання із земельного податку за 2011 - 2012 роки не від нормативної грошової оцінки площі ріллі по області, а від затвердженої нормативної грошової оцінки землі населеного пункту Сосонівської сільської ради, тоді як сума податкового зобов'язання по земельному податку повинна розраховуватись за таким алгоритмом: 12,9111 га (площа земельної ділянки, яка використовується позивачем) * 12351,00 грн. (грошова оцінка ріллі по області, поведена станом на 01 липня 1995 року з урахуванням коефіцієнту індексації) * 5% (відсоток, що береться для визначення суми земельного податку за земельні ділянки несільськогосподарських угідь, нормативну грошову оцінку яких не проведено - пункту 277.1 статті 277 Податкового кодексу України), а в 2012 році вказана сума повинна були помножена на 1,756 - коефіцієнт, що застосовується в 2012 році до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 01 липня 1995 року (з урахуванням індексації).

14 серпня 2012 року Нововодолазька МДПІ Харківської області ДПС на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0009141702 (форми «Р»), яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 277.1 статті 277 Податкового кодексу України збільшила ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб в сумі 20507,12 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що плата за землю справляється, зокрема, у вигляді земельного податку, що визначається залежно від грошової оцінки земель, з урахуванням того, що для визначення ставки податку має саме категорія земель, яка визначається в залежності від цільового призначення, а не від розташування земельної ділянки.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 270 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.125 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII, глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Пунктом 275.3 статті 257 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 275.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених пунктом 275.2 цієї статті.

Згідно з положеннями пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів.

Частиною 1 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання встановлені у статті 22 Земельного кодексу України, відповідно до частини 1 якої (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з частиною 2, пунктом «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, відповідно до частини 1 якої (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

В свою чергу, пунктом 275.1 статті 275 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для оподаткування земельних ділянок, що розташовані в межах населеного пункту, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлені ставки податку (в гривнях за 1м2), що визначені в залежності від чисельності населення, та коефіцієнти, що застосовуються у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення.

Статтею 277 Податкового кодексу України визначено ставки податку за земельні ділянки несільськогосподарських угідь та садівницьких товариств, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, згідно з пунктом 277.1 якої (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка податку за один гектар несільськогосподарських угідь, зайнятих господарськими будівлями (спорудами), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Згідно з положеннями статті 13 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку.

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Відповідно до абзаців 1, 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Статтею 21 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу підлягають державній експертизі відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 23 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктами 286.1, 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Разом з цим, витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремих земельних ділянок, виданих відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, на підставі яких позивач, як землекористувач, повинен був обчислювати суму податкового зобов'язання з плати за землю та відображати її у податковій звітності, матеріали справи не містять, з огляду на що у суду касаційної інстанції відсутня можливість перевірити правильність нарахування ОСОБА_1 земельного податку та, відповідно, перевірити правомірність (неправомірність) збільшення позивачу податковим органом суми грошового зобов'язання із земельного податку згідно освоюваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів не може визнати прийняті судами першої та апеляційної інстанцій рішення законними та обґрунтованими, оскільки вони ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин справи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в суді касаційної інстанції не дають права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, постановлені судові рішення у справі підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ О.М. Нечитайло

______ Т.М. Шипуліна