Ухвала суду № 57755820, 11.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 р.Справа № 816/23/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Філатова Ю.М., Мельнікової Л.В.

при секретарі Дорошенко Д.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Гриценка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2016р. по справі №816/23/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_3, звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0082121701/2205 від 07.12.2015 р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0066321701/1075 від 23.10.2015 р.; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0066301701/1078 від 23.10.2015 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2016р. по справі № 816/23/16 (з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 р. про виправлення описки в судовому рішенні) позовні вимоги задоволено: визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області № Ф-0082121701/2205 від 07.12.2015 р.; визнане протиправним та скасоване податкове-повідомлення рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області № 0066321701/1075 від 23.10.2015 р.; визнане протиправним та скасоване рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області № 0066301701/1078 від 23.10.2015 р.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2016р. по справі № 816/23/16 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа-підприємець 21.10.2010 р., взята на податковий облік у контролюючому органі 22.10.2010 р. та станом на 28.09.2015 р. перебувала на обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

Також судовим розглядом встановлено, що в період з 01.09.2015 р. по 14.09.2015 р. (з продовженням терміну проведення з 15.09.2015 р. по 21.09.2015 р.) працівниками Кременчуцької ОДПІ відповідно до наказу № 175 від 21.08.2015 р. та наказу на продовження терміну проведення перевірки № 254 від 14.09.2015 р. проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р., законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р.

Підставою для прийняття оспорюваних позивачем податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску слугував акт № 144/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 від 28.09.2015 р., в яком перевіряючими були зафіксовані порушення позивачем вимог: п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 94597,77 грн., в т.ч. по періодах: за 2013 рік у розмірі 33514,85 грн., за 2014 рік у розмірі 61082,92 грн.; п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 6 ст. 6, п. 2 ч.1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 розділ III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого донараховано суму єдиного соціального внеску за перевіряємий період у розмірі 88817,37 грн., в т.ч. по періодах: за 2011 рік у сумі 142,29 грн.; за 2013 рік у сумі 57599,21 грн.; за 2014 рік у сумі 31075,87 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження прийнятих відповідачем вимогою про сплату боргу (недоїмки), податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. За результатами розгляду скарги позивача на вимогу про сплату боргу № Ф-0062421701/1502 від 28.09.2015 р., рішенням ГУ ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги № 754/М/16-31-10-04-11 від 20.11.2015 р. вказану вимогу скасовано та зобов'язано Кременчуцьку ОДПІ сформувати і направити ФОП ОСОБА_3 нову вимогу за формою відповідно до вимог чинного законодавства. У зв'язку з цим, Кременчуцькою ОДПІ 07.12.2015 р. винесено вимогу про сплату боргу № Ф-0062421701/1502, якою визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 88817,37 грн. Також рішеннями ГУ ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги № 815/М/16-31-10-04-11 від 08.12.2015 р. та № 816/М/16-31-10-04-11 від 08.12.2015 р. скарги позивача на податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0066321701/1075 від 23.10.2015 р. та рішення про застосування штрафних санкцій № 0066301701/1078 від 23.10.2015 р. залишено без змін.

Не погодившись з прийнятими відповідачем вимогою про сплату боргу (недоїмки), податковим повідомленням-рішенням та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0066321701/1075 від 23.10.2015 р., вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0082121701/2205 від 07.12.2015 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0066301701/1078 від 23.10.2015 року винесені Кременчуцькою ОДПІ без урахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішень, а тому є протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що порушення вимог податкового законодавства відповідач пов'язує з тим, що в період, що перевірявся, позивачем завищено витрати на суму 563012,06 грн., в т.ч. по періодах: за 2013 рік у розмірі 203700,80 грн., за 2014 рік у розмірі 359311,26 грн. Зокрема, перевіркою правильності визначення витрат за період 2013 року, на порушення п. 177.4 ст. 177 ПК України, перевіряючими встановлено їх завищення на 203700,80 грн., у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу витрат вартості придбаних, але не реалізованих ТМЦ та не пов'язаних з одержанням доходу при провадженні господарської діяльності, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами (видатковими накладними), книгою обліку доходів та витрат, а перевіркою правильності визначення валових витрат за період 2014 року, на порушення ст. 177.4 ПК України, перевіряючими встановлено їх завищення на 359311,26 грн., у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу витрат суми з оплати праці найманих осіб у сумі 225536,50 грн. по виду економічної діяльності 73.20 - «Дослідження кон'юнктури ринку...» та на оплату послуг оренди приміщень, в т.ч. комунальних платежів у сумі 133774,76 грн. до складу задекларованих витрат, які жодним чином не пов'язані із вдалим розміщенням товарів у торговому залі, оригінальним оформленням прилавків та вітрин, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами (видатковими накладними), книгою обліг доходів та витрат, банківськими виписками.

У зв'язку із встановленням зазначеного вище порушення, відповідачем встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності у сумі 94597,77 грн., в т.ч. по періодах: за 2013 рік у розмірі 33514,85 грн., за 2014 рік у розмірі 61082,92 грн. Крім того, перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу за 2011-2014 роки, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний податок, встановлено його заниження всього на суму 255957,83 грн., в т.ч. по періодах: за 2011 рік у сумі 410 грн.; за 2013 рік у сумі 165992 грн., за 2014 рік у сумі 89555,83 грн., а перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з суми доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, за перевіряємий період встановлено заниження єдиного внеску у розмірі 88817,37 грн., в т.ч. по періодах: за 2011 рік у сумі 142,29 грн.; за 2013 рік у сумі 57599,21 грн.; за 2014 рік у сумі 31075,87 грн.

Доводом апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що відповідно до даних додатків 5 до податкової декларації про майновий стан та доходи № НОМЕР_2 від 05.02.2014 р. дохід від провадження діяльності 47.11 - «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами» за 2013 рік складає 822537 грн., але відповідно до касових стрічок, книги обліку розрахункових операцій, банківських виписок (еквайринг), книги обліку доходів та витрат, фактично одержаний валовий дохід за результатами перевірки по вище вказаному виду діяльності складає за цей же період 618836,20 грн., а по двом іншим видам діяльності, а саме: 73.20 - «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки» за 2013 рік складає 199667,50 грн., та 68.20 - «Надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна» за 2013 рік складає 4033,30 грн., що підтверджується наданими на перевірку банківськими виписками, книгою обліку доходів та витрат.

Також перевіркою встановлено, що націнка реалізованого товару відповідно до отриманих видаткових накладних від постачальників та касових стрічок складає не більше 5 % на тютюнові вироби та 20-25 % на алкогольні, слабоалкогольні напої. При цьому апелянт зазначив, що ФО-П ОСОБА_3 сформувала та задекларувала витрати по ТМЦ за 2013 рік у сумі 723833 грн. та одержала дохід від реалізації даних ТМЦ у сумі 618836,20 грн., які зафіксовано РРО (касовими стрічками, книгами обліку розрахункових операцій), де середня націнка на реалізований товар взагалі відсутня, що не відповідає реальному розміру встановленого в ході перевірки націнки на реалізацію товару, що за висновком відповідача свідчить про те, що позивачем неправомірно було включено до складу валових витрат в статтю «Вартість ТМЦ...» вартість нереалізованого товару на загальну суму 203700,80 грн. по виду економічної діяльності 47.11 - «Роздрібна торгівля...».

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також послався на те, що в ході проведення перевірки було встановлено, що питома вага доходу від провадження виду економічної діяльності « 73.20» в структурі загальної суми одержаного доходу в 2013 році складає 24,27 % і в 2014 році складає 24,87 % від загальної суми задекларованого доходу вказаного у наведеній в акті таблиці, а питома вага доходу від провадження виду економічної діяльності « 68.20» в структурі загальної суми одержаного доходу в 2013 році складає 0,49 % і в 2014 році складає 2,65 % від загальної суми задекларованого доходу, вказаного також у наведеній в акті таблиці. При цьому перевіркою враховано, що провадження видів економічної діяльності 68.20 - «Надання оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», не передбачає понесення витрат на оплату праці, оскільки підприємцем одержувались грошові кошти на розрахунковий рахунок безпосередньо від здавання в оренду частини приміщення під розміщення терміналів поповнення рахунків, а саме від ПАТ «Банк Національний кредит» (і.п.н. 200576626658).

Крім того, апелянт зазначив, що від впровадження виду діяльності 73.20 - «Дослідження кон'юнктури ринку виявлення громадської думки» також одержувались грошові кошти на розрахунковий рахунок від дистриб'юторів ПП «Парадігм Консалтінг Група» (і.п.н. 303749726543), Підприємство з інозем. інвест. «Імперіал Тобако Юкрейн» (і.п.н. 200444926651), ТОВ «Корона-Сервіс» (і.п.: 306397020397), ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (і.п.н. 243645226659), ТОВ «СТВ-Харків» (і.п.н. 338169420391), ТОВ «СТВ-Центр» (і.п.н. 363964816011), ТОВ «Українська дистрибуційна Компанія» (і.п.н. 373105426577), від виробника кондитерських виробів ТОВ «Компанія «КРОК» (і.п.н. 331909316019) за безпосереднє сприяння інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу - вдалого розміщення їх товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, але даний вид діяльності частково передбачає несення витрат лише на оплату праці, які перевіркою визначено у розмірі 24,87 % (складають 74658,50 грн.) за 2014р. від загальної задекларованої суми витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату, оскільки питома вага одержаного доходу по даному виду економічної діяльності в 2014р. складає 24,87 % від загальної суми одержаного доходу за кожний звітній період відповідно.

Також згідно висновків, викладених в акті перевірки, відповідач зазначив, що перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу за 2011-2014 роки, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний податок, встановлено його заниження всього на суму 255957,83 грн., в т.ч. по періодах: за 2011 рік у сумі 410,00 грн.; за 2013 рік у сумі 165992,00 грн., за 2014 рік у сумі 89555,83 грн., а перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з суми доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, за перевіряємий період встановлено заниження єдиного внеску у розмірі 88817,37 грн., в т.ч. по періодах: за 2011 рік у сумі 142,29 грн.; за 2013 рік у сумі 57599,21 грн.; за 2014 рік у сумі 31075,87 грн.

Враховуючи наведені вище доводи апеляційної скарги, відповідач по справі вважає, що позивачем не правомірно включено до складу задекларованих валових витрат за 2013 рік вартість не реалізованих ТМЦ, не пов'язаних з одержанням доходу впровадження виду економічної діяльності 73.20 - «Дослідження кон'юнктури ринку виявлення громадської думки» та за 2014 рік суми з оплати праці найманих осіб по виду економічної діяльності 73.20 - «Дослідження кон'юнктури ринку...» та на оплату послуг з оренди приміщень, які жодним чином не пов'язано із вдалим розміщення товарів у торговому залі, оригінальним оформленням прилавків та вітрин.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження обґрунтованості реальності понесених витрат, позивачем до суду першої інстанції було надано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь платника податку та сум утриманого з них податку, трудові договори між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, щодо підтвердження наявності у ФОП ОСОБА_3 найманих працівників, копії квитанцій по сплаті єдиного соціального внеску, а також надано реєстри виданих та отриманих податкових накладних, рахунки фактури щодо сплати комунальних послуг та оренди приміщення, акти здачі-приймання робіт (а.с. 74-253 т. 1 та а.с. 1-127 т. 2).

За висновком відповідача, позивач повинен був визначати чистий оподатковуваний дохід від надання в оренду майна та від надання маркетингових, інформаційних та ін. подібних послуг з урахуванням безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів витрат, а витрати, понесені на оплату комунальних послуг та заробітної плати, потрібно було визначити та задекларувати витратами, які безпосередньо пов'язані з доходом від реалізації товарів.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями п. п. 137.1, 137.4 ст. 137 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зазначає, що порядок заповнення Додатків до декларації про майновий стан і доходи передбачений Інструкцією щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженою Наказом Міністерства доходів і зборів України № 793 від 11.12.2013 р., якою передбачено, що у додатку 5 до декларації «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності»: 1) доходи, отримані від провадження кожного виду економічної діяльності, відображаються в окремому рядку розділу I із зазначенням у колонці 2 назви і коду виду економічної діяльності згідно з КВЕД, за здійснення якого одержано дохід; 2) у колонці 3 вказується сума одержаного доходу від провадження окремого виду економічної діяльності; 3) у колонках 4, 5 та 6 відображається сума документально підтверджених витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг). Значення колонок 4, 5 та 6 дорівнюють значенням відповідних граф Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці згідно з пунктом 177.10 статті 177 розділу IV Кодексу; 4) у колонці 7 відображається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується за такою формулою: колонка 3 - колонка 4 - колонка 5 - колонка 6.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинним законодавством не встановлено імперативної норми щодо відображення сум документально підтверджених витрат по здійсненню кожного виду економічної діяльності окремо та щодо визначення (розподілу) у відсотковому значенні таких витрат від суми доходу, одержаного по кожному такому виду діяльності окремо, що свідчить про безпідставність вищенаведених тверджень податкового органу. Натомість зазначено про відображення документально підтверджених витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності, згідно даних Книги обліку доходів і витрат. Крім того суд першої інстанції правомірно вказав на те, що нормами чинного податкового законодавства не передбачено обов'язку платника податків визначати розмір документально підтверджених витрат на оплату праці, комунальних послуг при здійсненні окремого виду господарської діяльності у відсотковому значенні таких витрат від суми доходу, одержаного по кожному виду господарської діяльності окремо.

Також колегія суддів зазначає, що підставою для зменшення платником податків об'єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) є будь-які витрати платника податку, визначені на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та здійснені для провадження господарської діяльності платника податку. В свою чергу, положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем в доводах апеляційної скарги факту того, що позивач надав до суду належні докази реальності понесених ним витрат у ході здійснення своєї господарської діяльності з метою отримання прибутку. При цьому самим відповідачем реальність відповідних витрат не ставилась під сумнів як під час проведення перевірки так і в ході судового розгляду справи.

Також колегія суддів зазначає, що в ч. 2 ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно ст. 9 цього Закону, якою визначений порядок обчислення і сплати єдиного внеску, платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно п. 177.5.3 ст. 177 ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати. Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Згідно п. 3 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат здійснюється у такому порядку: у графі 1 вказується дата заповнення, у графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться в грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання, у графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, тобто наростаючим підсумком, а відповідно до п. 5 цього Порядку дані Книги використовуються фізично особою-підприємцем для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік). При цьому необхідно зазначити, що форма податкової декларації затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України № 793 від 11.12.13 р. (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), в якій в розд. V розд. III декларації «Доходи, отримані фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності»: вказуються суми доходу, витрат та податку за себе для зазначених осіб за календарний рік.

Наведене свідчить про те, що сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок, в графі «усього» колонки 3 додатка 5 до Порядку № 454 має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою-підприємцем, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

На підставі наведених норм права та наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів зазначає, що позивачем ЄСВ нарахований та сплачений відповідно вимогам, встановленим Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки позивач правильно визначив суму доходу, на який нараховується єдиний внесок. При цьому, загальна сума річного доходу, визначена у податковій звітності, співпадає із загальними річними показниками Книги обліку доходів та витрат, а позивач у встановленому законом порядку та за встановленою формою і у передбачені строки надавав відповідачу звіти про суми нарахованого доходу та суми нарахованого єдиного внеску.

Також колегія суддів зазначає, що порядок нарахування і сплати фінансових санкцій з єдиного внеску визначений Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України № 455 від 09.09.13 р., зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 19.09.13 р. за № 1622/24154. В п. 7.1 цієї Інструкції передбачено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону, а згідно п. 7.12 Інструкції суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оскільки податковим органом застосування штрафних санкцій оформлено окремим рішенням, а не включено до вимоги про сплату недоїмки, це свідчить про порушення з боку відповідача вимог Інструкції № 455.

Таким чином колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність висновків контролюючого органу щодо завищення платником податків, витрат на вказану вище суму та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та сплату єдиного соціального внеску. В свою чергу, відповідач не навів жодних обставин та не надав жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства.

У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено факту порушення з боку позивача п. 177.4 ст. 177 ПК України, що полягало у заниженні податку на доходи фізичних осіб у періоді що перевірявся на суму 94897,77 грн., та відповідно не доведено факту порушення позивачем п. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в сумі 88817,37 грн.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2016р. по справі № 816/23/16 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2016р. по справі № 816/23/16 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2016р. по справі №816/23/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 16.05.2016 року.