Ухвала суду № 57755784, 17.05.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

Справа № 802/258/16-а

17 травня 2016 року

м. Вінниця

Суддя-доповідач Вінницького апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1, перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про стягнення невиплаченої вихідної допомоги,

В С Т А Н О В И В :

відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року адміністративний позов залишено без руху.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху в звязку з її невідповідністю вимогам ст. ст. 185-187 КАС України, а саме: не додано документу про сплату судового збору та запропоновано в десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали усунути недоліки поданої апеляційної скарги.

На виконання вищезазначеної ухвали позивачем до Вінницького апеляційного адміністративного суду було подано заяву (вх.№ 4723/16) про звільнення його від сплати судового збору. Дане клопотання мотивовано тим, що на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" він звільнений від сплати судового збору, оскільки вихідна допомога судді входить в структуру заробітної плати.

Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог статтей 185-187 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З даної норми вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.

На виконання вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції, апелянтом надано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Дане клопотання аргументовано тим, що на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України " Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки оспорювана вихідна допомога входить у структуру заробітної плати.

Ознайомившись з даним клопотанням, суд апеляційної інстанції вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, згідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач, у позовній заяві просить суд стягнути із відповідача на свою користь невиплачену вихідну допомогу при звільненні його із посади судді у звязку із виходом у відставку без сплати податку в сумі 434070 грн.

Визначаючись щодо того, чи охоплюється поняття «вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою» поняттям «заробітна плат», позов про стягнення якої не є обєктом справляння судового збору, необхідно враховувати наступне.

Правовідносини щодо оплати праці судді врегульовані ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (в редакції від 01.04.2014 року).

Частиною 2 ст. 133 Закону № 2453-VI передбачено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено структуру суддівської винагороди, що містить вичерпний перелік видів доплат до посадового окладу судді, однак вихідна допомога при виході суді у відставку у вказаному переліку відсутня. Тому є безпідставними твердження позивача щодо включення вихідної допомоги судді до структури його оплати праці.

Крім того, на відсутність підстав ототожнювати поняття «вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою» із поняттям «заробітна плата» (суддівська винагорода) вказує і аналіз правової природи вихідної допомоги судді у зв'язку із відставкою.

Так, поняття вихідної допомоги та підстави її виплати визначав Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону до 01.04.2014 року.

Частина 1 ст. 136 Закону (у вказаній вище редакції) передбачала, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Більш детально висвітлена правова природа вихідної допомоги судді у зв'язку із відставкою в рішенні Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп 2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII «Прикінцеві положення», абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У пункті. 3.2 вказаного Рішення, Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що «вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою» не охоплюється поняттям «заробітна плата судді» (суддівська винагорода) оскільки для вказаних виплат властиві окремі підстави та порядок їх проведення.

При цьому є необґрунтовані доводи позивача про те, що вихідна допомога судді є заохочувальною виплатою в розумінні Закону України «Про оплату праці», оскільки частиною 1 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Тому посилання позивача на Закон України «Про оплату праці» є безпідставні.

Враховуючи, що звільнення, відстрочення, розстрочення від сплати судового збору на певний строк є правом, а не обов'язком суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача.

Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у наступних розмірах.

З 1 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 19 вересня 2013 року № 590-VII, який визначає правові засади судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно розміри та ставки судового збору встановлюються згідно із статтею 4 Закону України "Про судовий збір" та розраховуються відповідно до встановленого розміру мінімальної заробітної плати, станом на 1 січня календарного року.

Згідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2016 року складає 1378 грн. 00 коп..

Пунктом 2 ч.3 ст. 4 даного Закону зазначено, що за подання до суду апеляційної інстанції скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами судовий збір становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

В порушення частини 6 статті 187 КАС України, в силу якої до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, апелянтом не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі.

Згідно з частиною третьою статті 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Оскільки вказані судом обставини щодо невідповідності апеляційної скарги вимогам статті 187 КАС України створюють перешкоди для відкриття апеляційного провадження, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням особі, яка подала апеляційну скаргу, строку для усунення виявлених недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 108, ст. 187, ч. 3 ст. 189 КАС України,

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про стягнення невиплаченої вихідної допомоги залишити без руху.

2. Запропонувати особі, яка подала апеляційну скаргу, десятиденний термін для усунення недоліків з моменту отримання даної ухвали.

3. Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційна скарга буде повернута особі, яка подала апеляційну скаргу.

4. Копію даної ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу, рекомендованим листом.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 212 КАС України.

Суддя-доповідачОСОБА_1