Ухвала суду № 57755608, 12.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 р.Справа № 818/52/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2016р. по справі № 818/52/16

за позовом Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради

до Державної фінансової інспекції в Сумській області треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" , Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" , Приватне ремонтно-будівельне підприємство "Рембуд"

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Департамент інфраструктури міста Сумської міської ради, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", Приватне ремонтно-будівельне підприємство "Рембуд", в якому просив визнати протиправною та скасувати пункти 1, 2, 4 вимоги від 25.12.2015 р. №18-06-14-14/7248.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2016р. по справі № 818/52/16 позов задоволено.

Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в ній.

Представники позивача та третіх осіб в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін та третіх осіб, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанцій встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Державною фінансовою інспекцією в Сумській області проведено ревізію використання коштів, передбачених Мінрегіону на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради (далі по тексу -Департамент) за період з 01.01.2014 по 31.08.2015 року.

Результати ревізії оформлені актом №06-08/10 від 20.11.2015року (а.с.41-57, т. 1).

На підставі висновків вказаного акту ревізії контролюючим органом складено та направлено на адресу Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради вимогу про усунення виявлених ревізією порушень №18-06-14-14/7248 від 25.12.2015 року (а.с.20-21, т.1).

З дослідженого акту ревізії слідує, що фактичною підставою для складення вимоги, слугувало відображене в акті ревізії судження контролюючого органу про те, що в ході проведення ревізії, шляхом проведення зустрічних звірок у надавачів послуг ТОВ "Сумитеплоенерго" та Дирекції "Котельня Північного промвузла" ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" встановлено, що в порушення п.6 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014р., внаслідок включення втрат теплової енергії (для населення) до розрахунку з різниці в тарифах за січень-березень 2013 року і за листопад-грудень 2012 року товариству "Сумитеплоенерго" та товариству "СНВО ім. М.В.Фрунзе" за січень 2014 року вищих за нормативні втрати передбачені рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради "Про погодження нормативних втрат теплової енергії у магістральних та розподільчих теплових мережах ТОВ "Сумитеплоенерго" від 02.03.2010року №129, "Про погодження нормативних втрат теплової енергії у магістральних мережах ТОВ "Сумитеплоенерго" від 03.09.2008року №441, "Про тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води Дирекції "Котельня Північного промвузла ПАТ "СМНВО ім.М.В.Фрунзе" для населення" від 28.12.2010року №831, Департаментом проведено перерахування коштів у вигляді субвенцій на погашення заборгованості з різниці в тарифах товариству "Сумитеплоенерго" на загальну суму 5531471,58грн., товариству ПАТ "СМНВО ім. М.В.Фрунзе" - 650842,50грн. Тобто, Департаментом проведено зайве перерахування коштів у вигляді субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Позивач оскаржив вказану вимогу в частині пунктів 1, 2 та 3.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірної вимоги на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом та метою діяльності підприємства згідно Статуту ТОВ "Сумитеплоенерго" та ліцензії з виробництва Серії АВ №147987, постачання Серії АД №041923, транспортування Серії АД №041922 теплової енергії, є, зокрема, виробництво і транспортування теплової енергії у вигляді гарячої води, купівля - продаж та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання населенню, а також одержання прибутку для задоволення економічних та соціальних інтересів.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради №129 від 02.03.2010 року "Про погодження нормативних втрат теплової енергії у магістральних та розподільчих теплових мережах ТОВ "Сумитеплоенерго" на підставі технічного звіту ДДП з пуску, налагодження, удосконалення технології та експлуатації електростанцій і мереж "ДОНОРГРЕС" погоджені нормативні втрати теплової енергії у магістральних та розподільчих теплових мережах при здійсненні діяльності ТОВ "Сумитеплоенерго" з транспортування теплової енергії в наступних розмірах: 2010 - 2011рр. 17,9%, 2011- 2012рр. 16,9%, 2012 - 2013рр - 15,9%.

Проте, відповідно до ст. 3 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" (набув чинності з 22.07.2010 р.), встановлення тарифів суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а саме: тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії віднесено до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Виходячи з наведеного, встановлені нормативи втрат не могли бути застосовані навіть при визначенні тарифів на теплову енергію починаючи з 22.07.2010р., оскільки тарифи на теплову енергію Сумська міська рада після 22.07.2010р. вже не встановлювала.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що Постановою НКРЕ від 14.12.2010 року за №1761 затверджені тарифи на теплову енергію для ТОВ "Сумитеплоенерго".

Відповідно до пункту 17 Загального положення про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 786 "Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві", Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації забезпечують методичне керівництво нормуванням у галузях (регіонах), здійснюють погодження методик нормування та норм витрат паливно-енергетичних ресурсів, розроблених для потреб підприємства, галузі, регіону.

Протягом 2012 року діяли норми втрат теплової енергії в тепломережах ТОВ "Сумитеплоенерго", погоджені заступником голови Сумської обласної адміністрації, в розмірі 25,4 %, що були визначені у відповідності до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 14.12.1993р. (КТМ 204 України 244-94) та на підставі вимог Технічного звіту "Львів "ДОНОРГРЕС". Також пунктом 10.7 технічного звіту визначено, що отримані нормовані значення теплових втрат мереж є підставою на строк до 5 років для нормування втрат або визначення собівартості виробленої теплової енергії.

Відповідно до Порядку надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України № 30 від 29.01.2014р. (далі - Порядок №30), субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування за рахунок джерел, визначених пунктами 14 - 17 статті 11 та пунктом 5 статті 12 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", згідно з розподілом.

Пунктом 3 Порядку № 30 визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

За приписами п.4 Порядку №30 обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається учасниками розрахунків як різниця між фактичними витратами на теплову енергію і виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання) та фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами з урахуванням перерахунків за низькоякісні та не в повному обсязі надані послуги з відрахуванням дотації місцевих бюджетів, отриманої надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах.

Пунктом 5 Порядку №30 встановлено, що обсяг заборгованості визначається надавачами послуг на підставі таких підтвердних документів: розрахунок фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії населенню, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою; копія рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії населенню; звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств, засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою, зокрема: з надання послуг з теплопостачання (за формою № 1С-теплопостачання); звіт про постачання теплової енергії (за формою № 1-теп (Наказ № 1-теп, 232), звітний кошторис витрат на виробництво теплової енергії (за формою № 23-енерго), довідка про корисний відпуск теплової енергії і розрахунки за неї (за формою № 32-енерго); звіт про виконання інвестиційної програми (за формою № 2-інвестиції (Наказ № 308)); довідка про повернення щомісяця основної суми кредиту та інших витрат, передбачених графіком повернення кредиту згідно з кредитним договором, кошти якого залучалися для виконання інвестиційних програм.

Відповідно до п.6 Порядку №30 обсяг заборгованості визначається надавачами послуг, як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, з урахуванням витрат, пов'язаних з провадженням інвестиційної діяльності, та відрахуванням проведених перерахунків за низькоякісні і надані не в повному обсязі послуги та трансфертів з державного та місцевих бюджетів, отриманих надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах, і фактично погашеної заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенції, отриманої за минулі роки.

Окрім того, статтею 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" визначено як умову застосування механізму погашення заборгованості, встановленого цим Законом, підтвердження учасниками розрахунків сум заборгованості в тій частині, яку передбачається погасити.

При цьому, зазначено, що у процесі підтвердження заборгованості учасниками розрахунків самостійно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, на підставі відповідних документів встановлюються та уточнюються суми дебіторської га кредиторської заборгованостей, що підлягають погашенню. За результатами встановлення та уточнення сум заборгованості складається акт про наявність та розмір заборгованості, яку передбачається погасити із застосуванням механізмів, визначених цим Законом.

Як слідує з протоколів засідання комісії, у відповідності до вказаних вимог Закону та нормативно-правових актів була створена територіальна комісія з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, яка на своїх засіданнях узгодила обсяг заборгованості з різниці в тарифах товариству "Сумитеплоенерго" товариству ПАТ "СМНВО ім.М.В.Фрунзе" (а.с.129-155, т.1).

На підставі рішень територіальної комісії укладені багатосторонні договори про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"), сторонами в яких є Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Департамент фінансів Сумської обласної державної адміністрації, Департамент фінансів, економіки та бюджетних відносин Сумської міської ради, Департамент інфраструктури міста Сумської міської ради, ТОВ "Сумитеплоенерго", ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе", НАК "Нафтогаз України" (а.с.59-78, т.1).

За умовами вказаних договорів учасники зобов'язані перерахувати конкретні суми бюджетних грошових коштів (узгоджений обсяг заборгованості з різниці в тарифах) з державного бюджету на рахунок НАК "Нафтогаз України".

Як слідує з матеріалів справи, на час проведення ревізії та пред'явлення вимоги рішення територіальної комісії про узгодження обсягу заборгованості у встановленому законом порядку не скасовані, а договори про організацію взаєморозрахунків не визнані нечинними.

З урахуванням наведених обставин та наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність посилань відповідача на рішення виконавчого комітету Сумської міської ради "Про погодження нормативних втрат теплової енергії у магістральних та розподільчих теплових мережах ТОВ "Сумитеплоенерго" від 02.03.2010року №129, "Про погодження нормативних втрат теплової енергії у магістральних мережах ТОВ "Сумитеплоенерго" від 03.09.2008року №441, "Про тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води Дирекції "Котельня Північного промвузла ПАТ "СМНВО ім. М.В.Фрунзе" для населення" від 28.12.2010року №831, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", встановлення тарифів суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а саме: тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії віднесено до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, яка своєю постановою від 14.12.2010 року за №1761 затвердила тарифи на теплову енергію для ТОВ "Сумитеплоенерго", а Сумська міська рада після 22.07.2010р. тарифи на теплоенергію вже не встановлювала.

Крім того, в п.6 Порядку №30 чітко визначено, що обсяг заборгованості визначається надавачами послуг, як різниця між фактичними (а не нормативними, як стверджує ДФІ у Сумській області) витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Слід також зауважити, що у січні 2014р. ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" надавало послуги з теплопостачання населенню за затвердженим відповідно до постанови НКРЕ №1762 від 14.12.2010р. тарифом на теплову енергію, що складав 232,38 грн. за 1 Ггкал (без ПДВ).

Згідно довідки зустрічної звірки щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради та ПАТ "Сумське НВО", складеної Державною фінансовою інспекцією у Сумській області 11.09.2015р. за №06-08/83-3 нормативні втрати теплової енергії за опалювальний період 2013-2014р.р. склали 17,3%.

Отже, фактичні середні нормативні втрати теплової енергії за опалювальний період 2013- 2014р.р. не перевищують нормативних.

Вихдячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що висновок ДФІ в Сумській області про завищення ПАТ "СМНВО ім.М.В.Фрунзе" нормативних втрат теплової енергії при розрахунку заборгованості з різниці в тарифах за січень 2014р. та порушення позивачем п.6 постанови КМУ №30 є безпідставним.

Окрім того, контролюючий орган у п.4 вимоги вказує, що Департамент інфраструктури міста Сумської міської ради порушив вимоги п.п.6.4.4.1 та 6.4.7 ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013, внаслідок включення приватним виробничо-комерційним підприємством "Рембуд" (надалі - ПВКП "Рембуд") в акти форми КБ-2в вартості матеріальних ресурсів, отримання яких не підтверджено первинними документами, що призвело до завищення вартості виконаних робіт по капітальному ремонту ліфта п.5 житлового будинку № 15 по пр. М.Лушпи па загальну суму з ПДВ 23881,81 грн., а саме кабель КПВЛ 18*1 в кількості 69,0 погонних метри на суму 10488,00 грн., кабель КПВЛ 6*1 в кількості 23,0 погонних метри на суму 1505,81 грн., черв'ячна пара в кількості 1 шт. на суму 17600,00 грн.

Щодо даного висновку колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту ревізії, первинних документів (видаткова накладна, довіреність на отримання матеріальних цінностей, акти приймання-передачі, тощо), що підтверджували б отримання в серпні 2015 року відповідних матеріалів кабель КПВЛ 18*1 в кількості 27,0 м.п на суму 6078,00 грн., кабель КПВЛ 6*1 в кількості 2,0 м.п. на загальну суму 203,81 грн., та черв'ячна пара в кількості 1 шт. на суму 17600,00 грн., до звірки не надано.

В той же час, відповідачем не враховано, що постачання вказаних деталей до ліфтів документально оформлено ПВКП "Рембуд" у вересні 2015 року, що підтверджується відповідними накладними за вересень 2015 року.

Фінансовою інспекцією ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надано жодного доказу того, що на час підписання акту форми КБ-2в, акту приймання виконаних робіт, вказані деталі не були встановлені на ліфти.

При цьому, згідно наявних у матеріалах справи доказів, в тому числі, документів технічного нагляду, зазначені деталі були встановлені, а самі ліфти працювали належним чином.

Таким чином, має місце порушення в бухгалтерському обліку ПВКП "Рембуд", а не завищення вартості виконаних робіт, які оплачені Департаментом, оскільки відповідачем не надано доказів завищення вартості виконаних робіт.

Доводи ДФІ в Сумській області, викладені у апеляційній скарзі, з приводу того, що вимога не може бути оскаржена в порядку адміністративного судочинства, оскільки нею зобов'язано позивача відшкодувати збитки, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.7 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, вимога органу державного фінансового контролю про усунення виявлених порушень законодавства є обов'язковою до виконання.

З оскаржуваної вимоги вбачається, що ДФІ в Сумській області зобов'язує позивача усунути виявлені порушення законодавства, у тому числі, відшкодувати збитки у встановленому законом порядку, розглянути питання про притягнення працівників Департаменту, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності, а у разі не усунення виявлених порушень, інспекція ініціює розгляд питання про відповідність керівника установи займаній посаді.

Доводи відповідача, з приводу того, що висновок суду першої інстанції по даній справі не відповідає висновку, викладеному у постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.05.2014р. по справі №21-89а14, на яку посилається Інспекція, як на підставу відмови у задоволенні позову, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 244 -2 КАС висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Проте, як слідує із постанови Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.05.2014р. по справі №21-89а14 предметом розгляду справи була самостійна вимога про відшкодування збитків, яка містила конкретні розміри, розрахованого відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, збитків.

Зокрема, в даній постанові зазначено, що колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача. У справі, яка розглядається Верховним Судом України, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення. Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в у вимозі, яка є предметом даного спору, контролюючий орган зобов'язує позивача усунути виявлені порушення законодавства, при цьому, питання щодо відшкодування збитків зазначено як таке, що структурно входить до зазначеної вимоги.

Розмір суми збитків контролюючим органом не розраховано та не вказано у вимозі, , як і не вказано на користь кого і з яких осіб збитки підлягають стягненню. Також вимагається розглянути питання про притягнення винних осіб до відповідальності, а в разі не усунення виявлених порушень, інспекція ініціює розгляд питання про відповідність керівника установи займаній посаді.

Виходячи з наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що вказана вимога є обов'язковою до виконання, а відтак породжує для позивача відповідні обов'язки.

Отже, оскарження вимоги ДФІ в Сумській області від 25.12.2015року не суперечить правовій позиції, висловленій у постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.05.2014р. по справі № 21-89а14.

Колегія суддів також окремо вважає за потрібне відзначити, що частиною 1ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Отже, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на гарантоване статтею 55 Конституції України право особи захищати свої права будь-яким, незабороненим законодавством способом, з урахуванням наявності у чинному законодавстві механізму стягнення надміру сплачених коштів з державного бюджету на підставі судового рішення та вимог статті 13 Конвенції щодо ефективності правового захисту суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги, визнавши протиправною вимогу та скасувавши її.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДФІ в Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності пунктів 1, 2, 4, вимоги державної фінансової інспекції в Сумській області від 25.12.2015 р. №18-06-14-14/7248.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2016р. по справі № 818/52/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 17.05.2016 р.