Ухвала суду № 57755375, 16.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2016р. Справа № 876/1571/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (позивача у справі): не зявився

відповідача у справі: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2016р. про залишення позовної заяви без розгляду у справі №813/6520/15

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області

про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2015р. позивач: ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області з позовом про скасування постанови державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 15.03.2013р. про стягнення виконавчого збору в розмірі 9167,17грн. по виконавчому провадженні №36907558.

Позовна заява мотивована тим, що позивач не отримував від державної виконавчої служби постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2013р., а державний виконавець вчиняв подальші дії у виконавчому провадженні не пересвідчившись у обізнаності позивача про наявність виконавчого провадження щодо нього. Відповідно, позивач, не знаючи про примусове стягнення з нього коштів за виконавчим листом, виданим Стрийським міськрайонним судом, не міг знати про стягнення з нього виконавчого збору, згідно з постановою державного виконавця від 15.03.2013р. Позивач вважає, що факт ненадсилання йому постанови про відкриття виконавчого провадження вказує на незаконність постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

У судовому засіданні 27.01.2016р. до початку розгляду справи по суті, судом задоволено клопотання позивача та винесено ухвалу про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Однак, під час судового розгляду на стадії дослідження доказів у справі судом першої інстанції, з власної ініціативи, поставлено на обговорення питання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Позивач та його представник проти залишення позовної заяви без розгляду заперечили, вказавши на те, що про текст постанови про стягнення з боржника виконавчого збору представнику позивача стало відомо лише 10.12.2015р. у день ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, після чого 21.12.2015р. оскаржено цю постанову до суду, а відтак, 10-денний строк звернення до суду, передбачений ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, не пропущено.

Представник відповідача у судовому засіданні клопотав про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в даній справі наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду. В своїй ухвалі від 27.01.2016р. суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач знав про наявність рішення про стягнення з нього виконавчого збору ще з постанови про звернення стягнення на доходи боржника від 22.10.2015р., тобто, задовго до моменту пред'явлення позову. Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що даний позов пред'явлено з порушенням визначеного частиною 2 ст.181 КАС України строку на звернення до адміністративного суду.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, апелянт (позивач у справі): ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй скарзі апелянт зазначає, що ознайомлення із постановою про звернення стягнення на доходи боржника не може вважатися ознайомленням із постановою про стягнення із боржника виконавчого збору. Апелянт зазначає, що ним і його представником вживались всі необхідні дії для ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, однак, з вини державного виконавця це зайняло багато часу. Позивач вважає, що лише момент ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, а зокрема ознайомлення із повним текстом постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, можна вважати моментом, коли він довідався про порушення його прав, свобод чи інтересів. Скаржник просить апеляційний суд ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В судове засідання сторони не зявились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, за правилами ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та поданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Відповідно до приписів п.9 ч.1 ст.155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби врегульовано ст.181 КАС України, згідно з ч.2 якої позовну заяву може бути подано до суду у 10-денний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Отже, дослідженню в даному провадженні повинен підлягати факт та момент, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Досліджуючи дані обставини колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Досліджуючи наявність в матеріалах справи доказів надсилання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.30-32), колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що даний факт не має жодного відношення до вирішення питання дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду, адже позивач звернувся з позовом про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.03.2013р., а не постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2013р. Питання надсилання чи ненадсилання позивачеві постанови про відкриття провадження стосується вирішення спору по суті і може за певних умов слугувати підставою для відмови у задоволенні позову.

Досліджуючи питання надсилання позивачу постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.03.2013р., колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що матеріали справи не містять належних доказів отримання ОСОБА_1 згадуваного документу ні засобами поштового зв'язку, ні нарочно.

Колегія суддів апеляційного суду також не погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що обізнаність позивача з текстом постанови про звернення стягнення на доходи боржника від 22.10.2015р., що її державний виконавець надіслав за місцем праці позивача, вказує на те, що позивач дізнався про порушення його прав.

Апеляційний суд вважає, що ознайомлення із текстом постанови про звернення стягнення на доходи боржника не можна ототожнювати з ознайомленням із текстом постанови про стягнення із боржника виконавчого збору, оскільки це різні документи та зміст відображуваної в них інформації дещо різниться.

Ознайомлення із постановою про звернення стягнення на доходи боржника не дає можливість встановити підстави виникнення боргу, мотивувальної частини рішення про стягнення з боржника виконавчого збору чи процедури його прийняття, а відтак, факт обізнаності про постанову про звернення стягнення на доходи боржника не можна вважати фактом того, що особа довідалась про порушення її прав як наслідок складення іншого документу: постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Постанова про звернення стягнення на доходи боржника містить лише реквізити оскаржуваної по даній справі постанови, а на думку колегії суддів апеляційного суду цього недостатньо, щоб особа могла прийти до висновку, що таким документом було порушено її права, свободи чи інтереси, оскільки у постанові про звернення стягнення на доходи боржника від 22.10.2015р. невірно вказано реквізити постанови про стягнення виконавчого збору, а саме: зазначено, що документ, виданий 15.03.2015р., натомість, оскаржуваний документ насправді виданий 15.03.2013р., що зайвий раз вказує на те, що за таких умов у позивача не було достатньо інформації, щоб довідатись про порушення його прав, свобод чи інтересів, адже такі розбіжності в реквізитах не дають можливість ідентифікувати документ із жодним із існуючих заборгованостей.

У зв'язку із наведеним, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що в даному випадку моментом, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів є момент ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, а за таких умов позовну заяву було подано з дотримання строків на звернення до адміністративного суду, що визначені частиною 2 ст.181 КАС України.

Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновку суду першої інстанції, а з матеріалів справи вбачається, що висновки суду першої інстанції про порушення позивачем строків на звернення до адміністративного суду є невірними.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2016р. про залишення позовної заяви без розгляду у справі №813/6520/15 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області про скасування постанови, - задоволити.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2016р. про залишення позовної заяви без розгляду у справі №813/6520/15, - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст рішення виготовлено 17.05.2016р.