Постанова № 57755359, 11.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 876/10784/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання:Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року в адміністративній справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля» до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_2 «Поділля» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: - №0000572200 від 15.07.2015 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість, в частині за основним платежем на суму 22553 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11276,5 грн.; - №0000582207 від 15.07.2015 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 163919 грн..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року позов задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення рішення ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області: - форми "Р" № НОМЕР_1 від 15 липня 2015 року в частині нарахування основного платежу в розмірі 22553 грн. та 11273 грн. 50 коп. штрафних санкцій; - форми "С" № НОМЕР_2 від 15 липня 2015 року.

З цією постановою суду не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята із неповним зясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивачем не оподатковано надання безкоштовного харчування працівникам, у звязку з чим занижено податкове зобовязання у декларації з податку на додану вартість на суму 30540, 90 грн. за січень 2013 року грудень 2014 року. Крім того, в ході проведення перевірки було встановлено декілька випадків реалізації свиней ОСОБА_3 за цінами нижчими від цін реалізації іншим покупцям більше ніж 20 відсотків, а саме у травні 2013 року, у червні 2013 року, у серпні 2013 року. Також, під час перевірки виявлено, що протягом 2013-2014 років працівником ОСОБА_3 здійснювався продаж свиней на ринку без використання при здійсненні розрахункових операцій розрахункової книжки з подальшим оприбуткуванням готівкових коштів в касі товариства в кожному з випадків (кількість 392), які зазначені в акті перевірки у відповідності до розхідних накладних та прихідних касових ордерів. Даний факт підлягає відповідальності згідно п.3 ст.17 ЗУ «Про РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Зазначає також апелянт, що проведеною перевіркою авансових звітів про використання одержавної під звіт готівки на суму 30639 грн. для вирішення господарських питань, встановлено порушення відображення в облікових документах каси товариства, витраченої підзвітними особами готівки без подання ними підтверджуючого платіжного документа.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 16.09.2015 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та зявились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Так, судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що в період з 06.05.2015 р. по 18.06.2015 р. на підставі наказу начальника ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області від 22.04.2015р. №337, направлення від 06.05.2015р. №000159 та відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок на II квартал 2015 року відповідачем ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС в Тернопільській області проведена документальна планова виїзна перевірка позивача ОСОБА_2 «Поділля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р..

За наслідками перевірки складено Акт №130/2200/30891374 від 25.06.2015 року, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено, зокрема: - п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 37615,82 грн.; - п.50.1 ст.50 ПК України, а саме не нараховано суму штрафу в разі самостійного збільшення суми грошового зобовязання за червень 2014 року в розмірі 3% (14354 х 3%); - п.5, ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме невикористання при здійсненні розрахункових операцій на ринку розрахункової книжки в кількості 392 випадки; - п.2.11 глави 2, п.7.41 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, а саме працівниками Товариства подано авансові звіти на суму 30683 грн. в яких витрачання готівкових коштів в сумі 30683 грн. не підтверджена розрахунковим документом про сплату готівки в сумі 30683 грн. (а.с. 25-78).

На підставі вказаного вище Акта перевірки від 25.06.2015 року відповідачем винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення: - форми «Р» від 15.07.2015 року №0000572200 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з ПДВ на суму 57141,70 грн., в тому числі за основним платежем 37616 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 19525,70 грн.; - форми «С» від 15.07.2015 року №0000582207 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 163919 грн. (а.с. 17, 18).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000572200 від 15.07.2015 року про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ, в оскарженій частині за основним платежем на суму 22553 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11276,5 грн., з врахуванням наступного.

Із змісту Акту податкової перевірки від 25.06.2015 року та із матеріалів адміністративної справи видно, що визначена в ППР форми «Р» №0000572200 сума основного платежу 37616 грн. включає: 30540,90 грн. по операціях з постачання Товариством послуг з харчування своїм працівникам, 7074,92 грн. по операціях з реалізації Товариством свиней ОСОБА_3. Сума штрафних (фінансових) санкцій 19525,70 грн. включає: 15270,45 грн. по операціях з постачання Товариством послуг з харчування своїм працівникам, 3537,46 грн. по операціях з реалізації Товариством свиней ОСОБА_3, 717,70 грн. за самостійне збільшення грошового зобовязання в розмірі 3%.

Суд апеляційної інстанції враховує, що оскарженою постановою суду першої інстанції від 16.09.2015 року частково скасовано вказане вище ППР форми «Р» №0000572200 від 15.07.2015 року, а саме в частині основного платежу в розмірі 22553 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11273 грн. 50 коп., тобто по операціях з постачання Товариством послуг з харчування своїм працівникам та по операціях з реалізації Товариством свиней ОСОБА_3.

Судом першої інстанції вірно враховано, що Товариством протягом перевіреного період було списано на їдальню продуктів харчування на загальну суму 152704,52 грн., з них 77390,55 грн. власних продуктів харчування. Сума вартості безоплатно переданих покупних продуктів харчування, яка мала бути відображена в Податкових зобов'язаннях у загальній податковій декларації становить 75313,97 грн.. Тому, є безпідставними висновки ОСОБА_1 ОДПІ про збільшення Товариству суми грошового зобовязання на суму вартості усіх продуктів харчування, що використані при харчування своїх працівників. Отже, по цій господарській операції є протиправним ППР форми «Р» №0000572200 від 15.07.2015 року на суму основного платежу 15478 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій 7739 грн..

Судом першої інстанції також вірно враховано, що відповідно до ст.185.1 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.188.1.ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу).

Згідно п.189.1 ст.189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п.п.153.2.1. п.153.2 ст.153 ПК України, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Статтею 39 ПКУ встановлено методи визначення та порядок застосування звичайної ціни які діяли з 01.01.2013 року до 30.09.2013 року.

Відповідно до п.39.1 ст. 39 ПК України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено ПКУ і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливо визначити звичайні ціни із застосуванням положень п.39.3-39.4 ст. 39 ПКУ.

Відповідачем ОСОБА_1 ОДПІ в ході проведення перевірки не було доведено, що ціни, визначені ОСОБА_2 «Поділля» при реалізації свиней живою вагою, не відповідають рівню звичайної ціни. При перевірці не враховано того, що ціни на свинину, які реалізовувалися Товариством на ринку, визначалися на кожну партію свиней. Визначення ціни на свинину проводилось на підставі наступної інформації: умови оплати (готівка, безготівковий розрахунок), обсяг партії проданих свиней, їх вгодованість, порода свиней, попит на свинину на ринку, про сезонний попит на товар на ринку, строки виконання зобов'язань покупцями. Під час проведення документальної планової виїзної перевірки не було враховано зазначеної інформації і вищевказаних фактичних обставин. Позиція контролюючого органу щодо невідповідності цін на свинину рівню звичайних цін не відповідає вимогам п.39.14 ст.39 ПК України, відповідно до якого обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. В ході проведення документальної планової виїзної перевірки контролюючий орган не використав для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку, а тому його висновки не можуть базуватися виключно на основі співставлення цін продажу свиней в межах одного періоду по одному підприємству.

Отже, судом першої інстанції зроблено вірні висновки про неправомірність збільшення Товариству суми грошового зобовязання з ПДВ у розмірі основному платежу 7075 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 3537,50 грн.. Тому по цій господарській операції є протиправним ППР форми «Р» №0000572200 від 15.07.2015 року на суму основного платежу 7075 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій 3537,50 грн..

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо протиправності і необхідності скасування ППР форми «Р» №0000572200 від 15.07.2015 року в частині нарахування 22553 грн. основного платежу та застосування 11273,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Однак, суд апеляційної інстанції частково погоджується із висновками суду першої інстанції щодо протиправності вцілому податкового повідомлення-рішення форми «С» від 15.07.2015 року №0000582207 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 163919 грн., з врахуванням наступного.

Із змісту Акту податкової перевірки від 25.06.2015 року та із матеріалів адміністративної справи видно, що визначена в ППР форми «С» №0000582207 сума штрафних (фінансових) санкцій 163919 грн. включає: 133280 грн. за порушення п.5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо невикористання при здійсненні розрахункових операційна ринку розрахункової книжки в кількості 392 випадки; та 30683 грн. за порушення п.2.11 глави 2, п.7.41 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, щодо підтвердження розрахунковим документом про сплату готівки в сумі 30683 грн..

Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до п. 2.11 глави 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно п.7.41. глави 7 цього Положення, під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Як видно з матеріалів справи, проведеною перевіркою авансових звітів про використання одержаної під звіт готівки для вирішення господарських питань контролюючим органом встановлено порушення Товариством порядку відображення в облікових документах каси товариства витраченої підзвітними особами готівки без подання ними підтверджуючого платіжного документа (розрахункового документа) (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем (підзвітною особою) готівкових коштів.

Під час здійснення документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_2 «Поділля» надано контролюючому органу накладні про отримання товару, які були долучені до авансових звітів про використання одержаної під звіт готівки для вирішення господарських питань. Вказані накладні про отримання товару засвідчують одночасно як факт передавання прав власності від продавця до покупця, так і факт проведення розрахунків за готівку, оскільки у змісті даних підтверджуючих документів наявний штамп «Оплачено готівкою» та підпис особи, що здійснювала розрахунки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо протиправності і необхідності скасування ППР форми «С» №0000582207 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 30683 грн..

Судом першої інстанції також вірно враховано, що відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За порушення цих вимог передбачено штрафні (фінансові) санкції на підставі п.3 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якого у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або незберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовується фінансова санкція у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За вчинення продовжуваного порушення, яке полягає у невикористанні при здійсненні розрахункових операцій на ринку розрахункової книжки в кількості 392 випадки, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, судом першої інстанції не враховано, що порушення позивачем правил здійснення та обліку розрахункових операцій носило продовжуваний характер, тому відповідач не пропустив встановленого статтею 250 ГК України, строку для застосування фінансових санкцій.

Тому, застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій до позивача за порушення вимог п.5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є правомірним лише в розмірі 340 грн..

Таким чином, є також протиправним і підлягає скасуванню ППР форми «С» №0000582207 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 132940 грн..

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи і постанова суду від 16.09.2015 р. винесена з частковим порушенням норм матеріального права, а тому оскаржену постанову суду першої інстанції слід скасувати частково, а саме, в частині визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" № НОМЕР_2 від 15 липня 2015 року, і в цій частині винести нову постанову про часткове задоволення відповідної позовної вимоги.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 року про відкриття апеляційного провадження було відстрочено апелянту ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 5359 грн. 20 коп.. Оскільки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОДПІ слід задоволити частково, тому, відповідно стягненню підлягає судовий збір у розмірі 5351 грн..

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області задоволити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року в адміністративній справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля» до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати частково, а саме, в частині визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" № НОМЕР_2 від 15 липня 2015 року про застосування штрафних санкцій на суму 163919 грн. і в цій частині прийняти нову постанову.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області форми «С» № НОМЕР_2 від 15.07.2015 року, в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 163579 грн..

У задоволенні решта позовної вимоги про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» № НОМЕР_2 від 15.07.2015 року відмовити.

В решта частині постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області на користь Державного бюджету України судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги, у розмірі 5351 грн., за реквізитами: одержувач - Державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ - 38007573, рахунок - 31219206781004, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО банку - 825014, призначення платежу - Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Львівський апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 34668371 (суду, де розглядається справа).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.05.2016 року.