Ухвала суду № 57755345, 12.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року Справа № 876/8705/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер» до Ківерцівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за апеляційною скаргою Ківерцівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер» (далі - ТОВ «Полімер») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ківерцівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ківерцівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20 березня 2015 року про застосування штрафу в сумі 1242,51 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 9 липня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ківерцівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області № НОМЕР_1 від 20 березня 2015 року.

Із таким судовим рішенням не погодилася Ківерцівська ОДПІ та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки від 17 березня 2015 року № 278/1502/32328478. Згідно цього акту перевіркою встановлено, що позивач порушив строк сплати податкового зобовязаня з податку на додану вартість в сумі 12425,10 грн., самостійно визначеного у податковій декларації № НОМЕР_2 від 16.01.2015 року. Так, граничним строком сплати цього зобовязання було 30.01.2015 року, тоді як платник податків його сплатив 04.02.2015 року, тобто із затримкою в 5 днів, а відтак зобовязаний нести відповідальність, передбачену статтею 126 Податкового кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17 березня 2015 року Ківерцівською ОДПІ було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Полімер». За результатами перевірки складено акт № 278/1502/32328478 від 17 березня 2015 року (а.с. 7).

Згідно цього акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «Полімер» п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 ПК України, оскільки платником податків несвоєчасно сплачено податок на додану вартість, визначений ним самостійно в податковій декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_2 від 16.01.2015 року. З цього акта слідує, що граничним строком сплати позивачем грошового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 12425,10 грн. є 30.01.2015 року, проте платник податків його сплатив 04.02.2015 року, тобто із затримкою в 5 днів, а відтак, зобовязаний нести відповідальність, передбачену статтею 126 Податкового кодексу України.

20 березня 2015 року Ківерцівська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 (а.с. 8), яким визначено ТОВ «Полімер» фінансову санкцію у розмірі 10% у сумі 1242,51 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів апеляційного суду погоджється з висновком суду першої інстанції про незаконність цього рішення з таких підстав.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 203.2 статті 203 ПК України встановлено, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ст. 126 ПК України).

Судом встановлено, що ТОВ «Полімер» подав Ківерцівській ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість № НОМЕР_2 від 16 січня 2015 року, граничним строком сплати податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 12425,10 грн. було 30 січня 2015 року, про що зазначено в акті перевірки від 17 березня 2015 року № 278/1502/32328478. Зарахування вказаної суми до Державного бюджету фактично відбулося 04 лютого 2015 року.

Відповідно п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з ст. 21 цього Закону, Ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; 6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання; 7) внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер (п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 цього Закону платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно із п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує.

Положенням п. 22.4 ст. 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Таким чином, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, зокрема з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, передбачено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня».

Якщо дата складання розрахункового документа (реєстру) збігається з датою його виконання (списання банком коштів за цим документом), то реквізит «Дата надходження» може не заповнюватися.

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту «Дата надходження», який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Полімер» до обслуговуючої філії банку АТ Банк ОСОБА_1 та кредит № 60 м. Луцьк було подано платіжне доручення № 30 від 30 січня 2015 року на суму 12429 грн. (а.с. 9). Відправлення вказаного платіжного доручення підтверджується копією роздруківки з програми ОСОБА_2 за 30.01.2015 року (а.с. 13). Це платіжне доручення було прийнято банком того ж дня, про що свідчить відповідний штамп. Проте, зазначений платіж не був списаний з рахунку платника та не був зарахований банком на рахунок одержувача коштів, яким був зазначений Держбюджет Ківерцівського району.

Копією банківської виписки за 30.01.2015 року (а.с. 12) підтверджено, що на початок проведення перерахунку на рахунку ТОВ «Полімер» в банку АТ «ОСОБА_1 та кредит» було 39700 грн., тобто достатньо для проведення вказаної операції, а на кінець дня на рахунках товариства перебували кошти в сумі 35079,87 грн.

Отже, переказ коштів не відбувся з вини банку, а не з вини платника.

04 лютого 2015 року позивачем було направлено на адресу податкового органу лист № 39 від 04.02.2015 року (а.с. 11), яким повідомлено, що 30 січня 2015 року ТОВ «Полімер» подало до банку АТ «ОСОБА_1 та кредит» в електронному вигляді платіжне доручення № 30 на часткову сплату податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 12429 грн., проте з вини банку платіж не був сплачений до 04.02.2015 року, хоча кошти з поточного рахунку товариства періодично то списувалися, то поверталися, тому підприємство змушене було відкликати вказаний платіж і здійснити його через інший банк саме 04.02.2015 року.

Враховуючи те, що платіжне доручення було одержано банком та прийнято до виконання, що підтверджено копією платіжного доручення з відміткою банку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не було допущено порушення вимог чинного законодавства щодо сплати податку у встановлений строк та в сумі, самостійно узгодженій у відповідній податковій звітності.

Пунктом 129.6 статті 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Отже, податковий орган зобовязаний був встановити, з чиєї вини відбулося невнесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або цільового фонду.

Враховуючи викладене, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Полімер» вжило всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення (вчасно подало платіжне доручення банку та забезпечило наявність коштів на власному рахунку для його виконання), відсутні підстави вважати, що саме з його вини не було сплачено податкове зобовязання у встановлений законом строк.

Податковий орган, як субєкт владних повноважень, на якого покладено обовязок доказування правомірності свого рішення, не надав жодного доказу на спростування висновків суду, що викладені в оскаржуваній постанові Львівського окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 липня 2015 року у справі № 803/1372/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

ОСОБА_3

Повний текст виготовлено 17 травня 2016 року.