Ухвала суду № 57755153, 16.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №823/206/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Монастирищенський машинобудівний завод» до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22 січня 2015 року №0000052200,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22 січня 2015 року №0000052200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року апеляційну скаргу задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано з ухваленням нової про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2016 року касаційну скаргу позивача задоволено, постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013; за наслідками перевірки складено акт від 06.01.2015 №2/23-24-22-009/00225289.

Актом перевірки встановлені порушення позивачем пунктів 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту у сумі 184655,00 грн, у тому числі за січень 2012 року на 63342,00 грн, лютий 2012 року - 34947,00 грн, липень 2012 року - 9147,00 грн, серпень 2012 року - 39222,00 грн, вересень 2012 року - 19831,00 грн, жовтень 2012 року - 17091,00 грн, листопад 2012 - 1075,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Торговий дім «Укрстальмаш», оскільки товарно - транспортні накладні, які на його думку є первинними документами, не містять обов'язку інформацію (марку автомобіля, номер та дата доручення, одиниця виміру, кількість, ціна та сума товару, який перевозиться). Також, контролюючий орган посилається на акт ДПІ в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 17.02.2013 №253/22-6/36368320 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Укрстальмаш» з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Феріт Д» за період з 01.02.2012 по 30.11.2012 та ТОВ «Ривс» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012», згідно якого контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою. На думку відповідача, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

22.01.2015 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000052200, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 229476,25 грн, у тому числі за основним платежем 183581,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 45895,25 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Торговий дім «Укрстальмаш», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Торговий дім «Укрстальмаш» (постачальник) у м. Дніпропетровську укладений договір поставки від 05 січня 2012 року №05/01, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти товар й сплатити його вартість на умовах цього договору. Предметом постачання є труба: ГОСТ 8734-75, ГОСТ 10704-91, ГОСТ - 8732-78, ГОСТ 10705-80, ГОСТ 3262-75 у кількості, асортименті і за ціною, що вказані у рахунках - фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Положеннями пункту 2 договору передбачено, що одиниця виміру товару є тони; підтвердження якості товару зі сторони постачальника є сертифікат якості заводу - виробника.

Пунктом 3 договору передбачені умови, строки поставки та порядок розрахунків. Так, поставка товару здійснюється на умовах: EXW - склад постачальника м. Дніпропетровськ або завод - виробник у відповідності з правилами «Інкотермс - 2010». За домовленістю сторін доставка товару може здійснюватися за рахунок постачальника і буде включена в ціну товару. Перехід права власності на товар, а також ризиків його втрати та пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати відвантаження. До відвантаженого товару додаються наступні документи: товарна накладна; рахунок - фактура; податкова накладна; сертифікат якості (покупцю надається засвідчена печаткою постачальника копія). Датою відвантаження товару вважається дата виписки товарної накладної.

Згідно пункту 5.1 договору приймання товару здійснюється представником покупця на складі постачальника по кількості - згідно показу вагів або по теоретичній вазі, на підставі сертифікату якості, та по якості - згідно сертифікату якості заводу виробника.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні на труби різних розмірів, податкові накладні; платіжні доручення.

Також, позивачем надані товарно - транспортні накладні та подорожні листи.

На вимогу колегії суддів, позивачем були надані пояснення з доказами щодо виконання умов сторонами договору, використання придбаних товарів у господарській діяльності та подальшої реалізації.

Так, основним видом діяльності позивача є виробництво парових котлів, крім котлів центрального опалення. Підприємство виготовляє цілу низку парових котлів на твердому, рідкому паливі, газу. В 2012 році було виготовлено 197 котлів різних модифікацій. Для виробництва котлів використовуються труби різних діаметрів. У зв'язку із наведеним позивач в 2012 році закупляв труби крім у ТОВ «Торговий дім «Укрстальмаш», у ТОВ «Матал Холдниг Трейд», ТОВ «Інтерпейн», СП ТОВ «Метал Холдинг» та інших. Всього за 2012 рік в бухгалтерському обліку на рахунку 201 «Сировина та матеріали» числилось серед інших матеріалів 120 найменувань труб різних діаметрів, що підтверджується оборотно - сальдовою відомістю. Придбані у контрагента труби були виготовлені на ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», на підтвердження чого надані сертифікати якості продукції. Також позивач зазначив, що у 2012 році ним продано власної готової продукції на 34289 тис. грн., в тому числі на експорт 13869 тис. грн на підтвердження чого надав договори, рахунки - фактури, сертифікати Черкаської торгово - промислової палати про походження товару на експорт. Щодо місця підписання договору позивачем вказано, що в м. Дніпропетровськ для підписання договору нікого не відряджали; умови договору узгоджували по телефону, а обмін підписаними договорами здійснили під час відрядження водія і експедитора за черговою партією труб.

Крім цього, в письмових пояснення позивачем зазначений порядок оприбуткування труб, використання труб у виробництві, списання тощо; наданий штатний розпис, згідно якого особи, які здійснювали постачання товару, - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з ним мали трудові відносини, та довіреності на вказаних осіб, які також відображенні в видаткових накладних; рахунки фактури на товар; роз'яснено порядок відвантаження труб, договір зберігання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до складу податкового кредиту, зокрема, виданих постачальником та виконавцем послуг видаткових та податкових накладних, актів приймання передачі товару або послуг та інші, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідно, висновки акту перевірки є необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення - рішення - протиправним.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 17.05.2016 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.