Ухвала суду № 57755128, 10.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 травня 2016 рокусправа № 804/14068/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 року у справі № 804/14068/15 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» до Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції ДФС у Дніпропетровській області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Алвікс», Приватне підприємство «Орім», товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство маркетингових досліджень» про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції ДФС у Дніпропетровській області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Алвікс», Приватне підприємство «Орім», товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство маркетингових досліджень» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001152202 та №0001162202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 року адміністративний позов було задоволено частково. Визнано частково протиправним та скасувано податкове повідомлення рішення прийняте Дніпродзержинською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровської області від 09.06.2015 року №0001152202 в частині суми основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 11338 грн. основного платежу та 5669 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано частково протиправним та скасувано податкове повідомлення рішення прийняте Дніпродзержинською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 09.06.2015 року №0001162202 в частині суми основного платежу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 101302 грн. основного платежу та 50651 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 року скасувати в часині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відповідності до ст.. 195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Оскільки Відповідачем не була належним чином оскаржена постанова суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в частині відмовлених позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги Позивача.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Дніпродзержинської ОДПІ було проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Хлібзавод №3» (код ЄДРПОУ 34984708) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, на підставі якої було складено акт №1088/13/04-03-2202-08/34984708.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку щодо порушення Позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п. 180.1 ст. 180, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 466 939 грн. у тому числі за : січень 2014 року 27 203 грн., лютий 2014 року 27 383 грн., березень 2014 року 26 928 грн., квітень 2014 року- 24 885 грн., травень 2014 року- 37 128 грн., червень 2014 року 1 587 грн., липень 2014 року 2 267 грн., серпень 2014 року 49 062 грн., вересень 2014 року 127 920 грн., жовтень 2014 року 49 503 грн., листопад 2014 року 43 683 грн., грудень 2014 року 49 390 грн.;

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, ТОВ "Хлібзавод №3" занижено податок на прибуток на загальну суму 511 342 грн. в тому числі за 2014 рік 511 342 грн.

- п. 176.2 ст. 176, п.п. 168.1.1-168.1.4 п. 168.1 ст. 168, ст. 18, п. 167.1 ст. 167, п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, п.п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, р.ІІ, р.ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ).

- ст. 1 Закону України від 23.09.94р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами та доповненнями).

- п. 2.3, п. 2.8 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (зі змінами та доповненнями).

На підставі зазначених висновків, 09.06.2015 року податковим органом були прийняті податкове повідомлення-рішення №0001152202, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 700408.50, у тому числі 466939.00 грн. основного платежу та 233469.50 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення рішення №0001162202, яким підприємству було збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 767013.00 грн., у тому числі 511342.00 грн. основного платежу, та 255671.00 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Хлібзавод №3» оскаржило їх до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, яка 18.08.2015 року прийняла рішення про залишення без змін податкових повідомлень-рішень Дніпродзержинської ОДПІ від 09.06.2015 року №0001152202 та №0001162202.

Вважаючи протиправним нарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було належним чином обґрунтовано факт реального здійснення господарських операцій з надання маркетингових послуг з контрагентами ТОВ «Алвікс», ПП «Орім» та ТОВ «Агентство маркетингових досліджень», а подані підприємством документи не розкривають змісту їх проведення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у звязку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у звязку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як свідчать матеріали справи, основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» за КВЕД зокрема є виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.

Так, з метою здійснення господарської діяльності, ТОВ «Хлібзавод №3» були укладені з ПП «Орім» договір на надання маркетингових послуг №27 від 01.09.2015 року, з ТОВ «Алвікс» договір про надання маркетингових послуг №79 від 01.08.2014 року та з ПП «Агенство маркетингових послуг» договір про надання маркетингових послуг №3 від 01.01.2014 року.

Відповідно до п.1 договору №27 від 01.09.2015 року, по дійсному договору Виконавець зобовязується надати Замовнику послуги, а Замовник зобовязується прийняти надані виконавцем послуги і оплатити їх на умовах та в порядку, визначеному дійсним договором.

Згідно з п.1 договору №79 від 01.08.2014 року, по дійсному договору Виконавець зобовязується надати Замовнику послуги, а Замовник зобовязується прийняти надані виконавцем послуги і оплатити їх на умовах та в порядку, визначеному дійсним договором.

У відповідності до п.1 договору №3 від 01.01.2014 року, по дійсному договору Виконавець зобовязується надати Замовнику послуги, а Замовник зобовязується прийняти надані виконавцем послуги і оплатити їх на умовах та в порядку, визначеному дійсним договором.

За результатом виконання вказаних договорів, Позивачем були сформовані валові витрати та податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши господарські відносини Позивача з вказаними контрагентами, погоджується з висновками податкового органу щодо непідтвердження факту реальності здійснення господарських операцій з огляду на наступні обставини.

Як свідчать встановлені обставини справи, предметом договірних відносин Позивача з ПП «Орім», ТОВ «Алвікс» та з ПП «Агенство маркетингових послуг» було надання маркетингових послуг.

На підтвердження виконання умов договору №27 від 01.09.2015 року та здійснення господарської операції з ПП Орім, Позивачем було надано до суду копії податкових накладних №507 від 31.10.2014 року, №1088 від 30.11.2014 року, №1861 від 31.12.2014 року, та акти здачі-прийняття робіт №002372 від 31.10.2014 року, від 30.11.2014 року, №008417 від 31.12.2014 року, .

В обґрунтування реальності здійснення господарської операції з ТОВ «Алвікс» та виконання умов договору №79 від 01.08.2014 року, Позивачем було надано до суду копії податкових накладних №79 від 31.08.2014 року, №17 від 30.09.2014 року та акти здачі-прийняття робіт №002079 від 31.08.2014 року, №003057 від 30.09.2014 року,

На підтвердження виконання умов договору №3 від 01.01.2014 року та здійснення господарської операції з ПП «Агенство маркетингових послуг», Позивачем було надано до суду копії податкових накладних № 114 від 31.01.2014 року, №185 від 25.02.2014 року, №253 від 28.02.2014 року, №401 від 27.03.2014 року, №494 від 31.03.2014 року, №639 від 30.04.201 року, №786 від 31.05.2015 року та акти здачі-прийняття робіт №001068 від 31.01.2014 року, №002069 від 28.02.2014 року, №004085 від 31.03.2014 року, №005179 від 30.04.2014 року, №006085 від 31.05.2014 року,

Також, в обґрунтування реальності здійснення господарської операції, Позивачем до суду були надані звіти по проведеним маркетинговим послугам.

Однак, дослідивши зміст наданих документів на підтвердження реальності здійснення господарської операції Позивача з ПП Орім, ТОВ «Алвікс» та з ПП «Агенство маркетингових послуг», суд апеляційної інстанції не визнає їх первинним та такими, що належним чином обґрунтовують реальність здійснення господарської операції з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

В свою чергу, документи бухгалтерського обліку мають силу первинних лише у разі, якщо фіксують господарську операцію, яку було реально здійснено, у тому числі в обсязі та субєктному складі осіб, обумовлених укладеним договором.

Як було встановлено судом, позивачем до суду були надані акти приймання здачі робіт (наданих послуг), що містять лише перелік назв послуг, що виконані на користь підприємства.

При цьому вказані акти не містять розгорнутої інформації щодо обсягу наданих послуг / виконаних робіт, не містять зазначення кількості осіб, задіяних при виконанні робіт, кількість годин, затрачених на їх виконання.

Крім того, вказані акти не містять посилань на реквізити виготовленої інформаційної та маркетингової продукції, крім назви кожного виду інформаційно довідкового, маркетингового та іншого обслуговування позивача.

Тобто, акти здачі-прийняття виконаних робіт, фактично неможливо повязати з діяльністю та потребами підприємства у відповідний період.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані акти здачі приймання робіт не є підтвердженням господарських операцій, оскільки з них неможливо встановити звязок із господарською діяльністю позивача, в тому числі із наявністю неупередженої необхідності в отриманні вказаних робіт/послуг.

При цьому, надані Позивачем звіти виконаних робіт також не дають можливості встановити реальність здійснення господарської операції, оскільки вони містять лише загальну інформацію по маркетинговим послугам без посилань на будь-яку документальні підтвердження, по яким визначалась динаміка продажу та без зазначення осіб, які здійснювали проведення дослідження.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток підпримств є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою робіт з надання маркетингових послуг, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання виконавцями конкретних видів робіт в розрізі їх обсягу та специфіки а також докази на підтвердження повязаності між собою первинних документів на підтвердження фактичного виконання договору та його виконавців із його уречевленим результатом документацією та керівництва з обслуговування та використання обєктів виробництва.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства та встановлених обставин справи, наданими позивачем документами не розкрито змісту господарської операції, не підтверджено доцільності та можливості використання придбаних послуг в господарській діяльності, що свідчить про відсутність у позивача законних підстав для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в рахунок господарських операцій із контрагентами ПП Орім, ТОВ «Алвікс» та з ПП «Агенство маркетингових послуг».

Доводи Позивача про те, що податкова накладна №1861 від 31.12.2014 року від ПП «Орім» на загальну суму 296340.00 грн., в т.ч. ПДВ 49390.00 грн. не була включена підприємством до податкового кредиту в 2014 році, у звязку з чим у податкового органу були відсутні підстави для донарахування вказаної суми у податковому повідомленні-рішенні №0001152202 від 09.06.2015 року, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки підприємством не було надано до суду доказів на підтвердження включення вказаної суми до податкового кредиту у 2015 році.

Натомість, як вбачається з акту перевірки податкового органу, сума ПДВ по вказаній податковій накладній у розмірі 49390.00 грн. була віднесена підприємством до податкового кредиту у грудні 2014 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 року у справі № 804/14068/15 залишити без змін

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко