Ухвала суду № 57755115, 16.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/22366/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача в реєстрації його права власності на нерухоме майно, визнаного судовим рішенням, та зобов'язати реєстраційну службу зареєструвати його право власності на 1/2 нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 62,2 кв.м. відповідно до рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25.03.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 лютого 2016 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позов.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25.03.2015р. у справі №755/1187/15-ц за позивачем ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 нежилого приміщення, загальною площею 62, 2 кв.м., АДРЕСА_1

В подальшому, ОСОБА_3 звернувся до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про державну реєстрацію свого права власності на вказане нежитлове приміщення, приклавши до заяви необхідний пакет документів.

Разом з тим, за результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів, державним реєстратором прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 16.07.2015р. №22919626 з посиланням на те, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна (в Державному реєстрі речових прав наявні заборона на нерухоме майно №9655073, арешт нерухомого майна №9655114).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв правомірно, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон №1952) (в редакції, що діяла станом на виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункт 1 частини 1 статті 4 Закону №1952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. (ч. 1 ст. 15 Закону №1952).

Відповідно ст. 24 Закону №1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України (ч. 13 статті 15 Закону № 1952).

Кабінет Міністрів України постановою від 17 жовтня 2013 року № 868 затвердив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (чинний на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку реєстрації).

Пунктом 15 Порядку реєстрації передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для такої відмови, що визначені Законом № 1952 (пункт 28 Порядку реєстрації).

Згідно пункту 94 Порядку під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння адміністративного збору та/або перенесення відомостей із зазначених реєстрів до Державного реєстру прав.

Державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про:

- державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав;

- обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно або іпотеки у Державному реєстрі прав;

- обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

- обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст, - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав..

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 19 травня 2015 року у справі № 21-121а15, наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з наявної у матеріалах справи інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, остання містить записи про заборону на нерухоме майно №9655073 від 25.03.2010р. та арешт нерухомого майна №9655114 від 02.08.2012р., які внесені до дня звернення позивача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1

Таким чином, враховуючи факт наявності у Державному реєстрі речових прав записів про обтяження вказаного нерухомого майна (заборона на нерухоме майно) №9655073 та про арешт нерухомого майна №9655114, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем правомірно відмовлено у здійсненні державної реєстрації права приватної власності позивача на нежитлове приміщення АДРЕСА_1

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 17 травня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.