Постанова № 57754693, 17.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 травня 2016 року письмове провадження № 826/4519/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві

2. Оболонського районного у м.Києві військового комісаріату

про визнання дій неправомірними,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києві з позовом до Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві (надалі - відповідач-1), Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату (надалі - Відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправними дій Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо примусового приводу позивача до Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату;

- визнати протиправними дії Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату щодо протиправного призову на військову службу ОСОБА_1

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 березня 2014 року близько 22-00 години до його помешкання за адресою: АДРЕСА_1 прибули працівники Оболонського районного управління міліції, які здійснили його примусовий привід до Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату, порушуючи конституційні права, зокрема права, що передбачені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Позивач зазначає, що жодного медичного огляду 22.03.2014 не проходив, при цьому рішенням медичної комісії при Оболонському районному у м. Києві військовому комісаріаті від 22.03.2014 його визнано придатним до військової служби і наказом військового комісара Оболонського району у м. Києві від 24.03.2014 № 12 ОП позивача зараховано до команди В2968 та в подальшому направлено для проходження військової служби до ВЧ А1232.

Вважає такі дії працівників відповідачів неправомірними.

Відповідачі позовні вимоги не визнають з підстав, зазначених у письмових запереченнях, згідно яких зазначають, що позивач у березні 2014 року добровільно прибув до Оболонського районного військового комісаріату та висловив бажання проходити військову службу.

Відповідач-1 стверджує, що в період часу з 01.01.2014 по 22.03.2014 листів з Оболонського районного у місті Києві військового комісаріату щодо допомоги у проведенні мобілізації, а також щодо примусового приводу ОСОБА_1 на адресу Оболонського районного управління не надходило.

Відповідач-1 зазначає, що за скаргою ОСОБА_1 11.02.2015 Оболонським районним управлінням за вказівкою Головного управління було призначено службове розслідування щодо можливих неправомірних дій працівників Оболонського районного управління з цього приводу, яким встановлено, що за відсутності надходження будь-яких листків до 22.03.2014 включно з районного військового комісаріату на адресу Оболонського районного управління, працівниками міліції районного управління допомоги у проведенні мобілізації на військову службу, а також виконання зобов'язань щодо проведення затримання і доставки до Оболонського у місті Києві військовогого комісаріату громадян, які ухиляються від виконання військового обов'язку не здійснювалось.

Позивач та його представник в судовому засіданні адміністративний позов підтримали, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як зазначає позивач в позовній заяві, 22.03.2014 об 22-00 годині за примусового приводу працівників міліції, які прибули до нього додому, та з погрозами обирати між примусовим приводом до військового комісаріату та між приведенням до райвідділу міліції з пред'явленням обвинувачення у ст.355 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1 прибув до Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату.

При цьому, згідно пояснень позивача, він не мав жодного бажання та фізичної можливості, із-за скрутного стану здоров'я, для добровільного звернення до військового комісаріату для проходження військової служби.

Як зазначає позивач, працівники Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві не дали йому взяти речі, медикаменти, а здійснили примусовий привід до Оболонського районного в м. Києві військового комісаріату в тих речах, в яких він знаходився. На всі його пояснення про стан здоров'я, про те, що він визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час працівники Оболонського РУ ГУ МВС не відреагували і примусово доставили його до Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату. Як зазначає позивач жодних прав йому не було роз'яснено.

30.01.2015 ОСОБА_1 звертався зі скаргами для оскарження неправомірних дій Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві та Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату.

За результатами проведених службових розслідувань факти можливої причетності працівників Оболонського районного управління до примусово приводу громадянина ОСОБА_1 до Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату підтверджені не були.

Такі дії працівників Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві та Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату позивач вважає неправомірними, і такими, що порушили його конституційні права, що і слугувала підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, з приводу неправомірних дій Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо примусового приводу позивача до Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату, судом встановлено наступне.

Згідно довідки № 52/4018 від 20.04.2015 Оболонського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, в період з 01.01.2014 по 22.03.2014 з Оболонського районного у місті Києві військового комісаріату листів щодо допомоги у проведенні мобілізації, а також щодо примусового приводу ОСОБА_1 на адресу Оболонського районного управління не надходило.

Крім цього, за скаргою ОСОБА_1 11.02.2015 Оболонським районним управлінням за вказівкою Головного управління було проведено службове розслідування щодо можливих неправомірних дій працівників Оболонського районного управління.

Згідно висновку службового розслідування від 02.03.2015 по повідомленню ОСОБА_1 з приводу можливих неправомірних дій працівників Оболонського районного управління встановлено, що за відсутності надходження будь-яких листів до 22.03.2014 включно з районного військового комісаріату на адресу Оболонського районного управління, працівниками міліції районного управління допомоги у проведенні мобілізації на військову службу, а також виконання зобов'язань щодо проведення затримання і доставки до Оболонського у місті Києві військового комісаріату громадян, які ухиляються від виконання військового обов'язку не здійснювалось.

Старшим інспектором відділу кадрового забезпечення Оболонського районного управління старшим лейтенантом міліції Шаловінською З.М. для отримання детальних пояснень по суті повідомлених позивачем обставин, протягом періоду з 06.02.2015 по 27.02.2015 було здійснено ряд телефонних дзвінків на мобільний номер НОМЕР_1 та стаціонарний номер 2724032 до гр. ОСОБА_1, однак на телефонні дзвінки ніхто не відповідав.

Також спільно з дільничним інспектором міліції відділу дільничних інспекторів міліції Оболонського районного управління юстиції, старшим лейтенантом міліції Нагорним О.Л. 14, 20 та 27 лютого 2015 року було здійснено візити за адресою мешкання заявника в квартиру АДРЕСА_1, однак двері ніхто не відчинив.

Також у висновку від 02.07.2015 зазначено про відсутність будь-яких документів, які б свідчили про необхідність прибуття ОСОБА_1 до Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату.

Листом № 2058 від 02.07.2015 військовий комісар Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату В.Б. Слєпко повідомив, що громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на військовому обліку в Оболонському районному у м. Києві військовому комісаріаті з 17.12.2001. Повістки за 2014-2015 роки не надсилалися. 23 березня 2014 року записався до Оболонського РВК, як доброволець. 24 березня 2014 року був направлений, для проходження військової служби до м. Біла Церква, Київської області.

Як зазначив позивач, автомобіль, яким його було транспортовано до Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату, був марки ВАЗ (якої саме моделі не знає, погано розбирається), білого кольору із усіма відповідними емблемами приналежності до міліції. Державний номерний знак не пам'ятає. Також в бесіді ОСОБА_1 повідомив що ні спеціальних звань працівників міліції, що прибули до його квартири 22.03.2014, ні інших даних не пам'ятає.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків по справі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, повідомили суду наступне.

Так, зокрема, свідок ОСОБА_5 повідомила, що в березні 2014 року з 20-00 по 22-00 години (точного часу не пам'ятає) до неї в квартиру подзвонили працівники міліції та цікавилися ОСОБА_1 Зазначила, що не пам'ятає, чи представилися представники міліції чи ні. Видимого примусу, зі слів свідка, не було.

Інші свідки, які, з їх слів, споглядали як ОСОБА_1 вивели з під'їзду, повідомили, що бачили як позивача посадили а автомобіль ВАЗ-2105 чи ВАЗ-2107 білого чи бежевого кольору. Форма одягу темно-синього кольору, були зі зброєю.

Суд відхиляє зазначені покази свідків, з огляду на положення ч.ч. 1, 4 ст.70, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи наступне.

Як зазначає представник відповідача-1, при перевірці автомобілів, які перебувають на балансі в Оболонському райуправлінні було встановлено, що за районним управлінні обліковується з 04.02.2014 один автомобіль ВАЗ - 2107 д.н. 09-01 білого кольору, який переданий на використання та закріплений за патрульно-постовою службою міліції для охорони громадського порядку в районі та швидкого реагування на повідомленнями громадян про скоєння будь-яких правопорушень.

Під час перевірки бортових журналів ( в яких фіксується маршрут всіх автопатрулей під час несення служби), з'ясовано, що 22.03.2014 даний автомобіль використовувався автопатрулем ППСМ № 536, з 18.35 год. до 03.55 годин. Однак, працівники о 22.00 год. на адресу по АДРЕСА_1 не виїжджали та примусовий привід ОСОБА_1 не здійснювали.

В той час на цій машині здійснювалась охорона громадського порядку за адресою Богатирській, 11-5 (промзона та магазин «Ашан» м. Петрівка Оболонського району). Також у відмітках про доставлення осіб відсутня будь-яка інформація, щодо доставлених в цей день громадян до відділів міліції або військкомату.

Оскільки позивачем до матеріалів справи не надано жодного належного доказу вчинення працівниками Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві протиправним дій щодо позивача в рамках спірних правовідносин, а судом наявності таких доказів, в розумінні Глави 6 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено, то суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату щодо протиправного призову на військову службу ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Як слідує з позовної заяви, ОСОБА_1 роз'яснював посадовим особам Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату, що з 1994 року він визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

З пояснень позивача вбачається, що протиправність дій відповідача 2 полягає в тому, що жодного медичного огляду 22.03.2014 стосовного нього не проводилось, при цьому рішенням медичної комісії при Оболонському районному в м. Києві військовому комісаріаті від 22.03.2014 р. його необґрунтовано визнано придатним до військової служби і наказом військового комісара Оболонського району у м. Києві військового комісаріату (по строковій частині) від 24.03.2014 року №12 ОП його зараховано до команди В2968, яку у подальшому направлено для проходження військової служби до військової частини А1232 (м. Біла Церква). (Факт не проведення медичного огляду підтверджує Центральне управління Військової служби правопорядку (по м.Києву і Київській обл.) Міністерства оборони України листом від 05.06.2014 №128/КД/1588).

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє зазначені доводи позивача, враховуючи наступне.

Згідно преамбули Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі Закон №2232-ХІІ) цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни, одним із видів якої є військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Статтею 39 Закону №2232-ХІІ встановлено, що призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізаційна підготовка це комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Згідно з частиною 4 статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу (крім тих, що проходять службу у військовому резерві) під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати (військовозобов'язаних Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України - Служба зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Резервістів на військову службу під час оголошення мобілізації призивають командири військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону № 3543-ХІІ України не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов'язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Відповідно до пункту 8 Положення про військові комісаріати, затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 року № 389 (далі - Положення) завданням військових комісаріатів є проведення призову громадян на військову службу у мирний і воєнний час, проведення добору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у доборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення заходів з підготовки та ведення територіальної оборони, інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що позивача визнано придатним до військової служби згідно довідки військово-лікарської комісії при Оболонському районному у м.Києві військовому комісаріаті від 21.03.2014 згідно наказу Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (а.с.141, Том 1).

Матеріали справи свідчать, що позивач 23.03.2015 добровільно з'явився до Оболонського районного у м.Києві військового комісаріату та особисто виявив бажання проходити військову службу, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні витягом з Журналу обліку військовозобов'язаних, які виявили бажання в добровільному порядку бути призваними до ЗСУ під час часткової мобілізації в добровільному порядку.

Дослідивши докази, які є у справі, суд вважає, що відповідачем-2 правомірно здійснено заходи по мобілізації позивача на військову службу, передбачені законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки позивачем надано згоду на проходження військової служби.

Суд також зазначає, що наказ військового комісара 24.03.2014м № 12 ОП про призов на військову службу та направлення до ВЧ А-1232 (команди В-2968) м.Біла Церква позивачем не оскаржений, а відтак дії відповідача, направлені на виконання заходів з мобілізації позивача до лав Збройних Сил України, вчинені на виконання такого наказу, є правомірними.

За таких обставин суд приходить до висновку що доводи позивача з приводу протиправності дій Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату щодо призову на військову службу ОСОБА_1 є необґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідачів, позивач суду не надав. Натомість доводами відповідачів підтверджена правомірність дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій