ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 819/465/16
16 травня 2016 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючої судді Подлісної І.М.
при секретарі судового засідання Порплиці Т.В.
за участю:
представника відповідача Вигонної І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Тернопільської області про визнання дій в частині ненарахавуння та невиплати заробітної плати неправомірними, стягнення ненарахованої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 із адміністративним позовом до Прокуратури Тернопільської області про визнання дій в частині ненарахавуння та невиплати заробітної плати неправомірними, стягнення ненарахованої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач просить визнати протиправними дії прокуратури Тернопільської області та стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітній платі у розмірі 40 596,00 грн. (за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року). А за період з 02.07.2015 року по 13.12.2015 року включно відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру". Посадовий оклад позивача повинен був бути 12 180 грн. (з 01.07.2015 по 01.09.2015 рр.), а після зазначеної дати -13 780 грн (з 01.09.2015 по 31.12.2015 рр.)
Представник відповідача Прокуратури Тернопільської області Вигонна І.В. в судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю з мотивів, викладених у запереченні та просила відмовити в їх задоволенні.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи у його відсутності .
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про день та час слухання справи. Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи чи слухання справи за відсутності представників від третьої особи не поступило.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, вважає що в задоволенні даного позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Починаючи з 15.10.2012 р. ОСОБА_2 працював в органах прокуратури Тернопільської області.
Наказом прокурора Тернопільської області від 04 січня 2016 року №2-к ОСОБА_2. з 04 січня 2016 року звільнено з посади прокурора прокуратури Підгаєцького району та з органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів прокуратури Тернопільської області відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
З довідки про заробітну плату та інші доходи №51 від 28.03.2016 вбачається, що ОСОБА_2. з січня по грудень 2015 року нараховано заробітну плату у розмірі 65846,87 гривень, а з довідки №52 від 28.03.2016 - що позивачу за січень 2016 року нараховано заробітну плату в розмірі 13767,93 гривень.
Згідно п.1-1 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 (надалі - Закон України), який набрав чинності 15.07.2015, до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №763 "Про внесення змін до постанови КМ України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" встановлено, що видатки пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на 2015 рік для Генеральної прокуратури України.
Частиною 9 статті 81 Закону України передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч.1,2 ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.І ст.22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Статтею 89 Закону України передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.
Як вбачається зі змісту ст.90 Закону України, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до п.9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", норми і положення ч.2 ст.ЗЗ, ст.81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
Таким чином, Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», як спеціальний Закон, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, як таких, що фінансуються з державного бюджету, надає повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівникам органів прокуратури.
Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" ( із внесеними до неї змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №763 від 30.09.2015 року) затверджено схему посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатком 1-5, які і застосовуються прокуратурою Тернопільської області.
Пунктами 2, 6 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на отримання органів прокуратури.
Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Однак, Кабінетом Міністрів України цього зроблено не було. Разом з тим, реалізація положень Закону України "Про прокуратуру" є неможливою без внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" №505 від 31.05.2012 року та Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік". Однак, такі зміни з незалежних від прокуратури Тернопільської області причин протягом спірного періоду не були внесені.
Окрім того, відповідно до п.29 ст.116 Бюджетного кодексу України, здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, судом встановлено, що прокуратура Тернопільської області уповноважена здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці та не наділена правом самостійно, без правового врегулювання Кабінетом Міністрів України та фінансової можливості Державного бюджету України, здійснювати перерахунок заробітної плати позивача та виплачувати її у вищому розмірі.
На даний час виплата заробітної плати працівникам органів прокуратури здійснюється з урахуванням посадових окладів, встановлених вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України, а не ст.81 Закону України, в межах фонду заробітної плати.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2. щодо визнання протиправними дій прокуратури Тернопільської області, стягнення з прокуратури Тернопільської області заборгованості по заробітній платі в розмірі 40596,57 гривень до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст. 158-167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені позову ОСОБА_2 до Прокуратури Тернопільської області, третьої особи Головне управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про визнання дій в частині ненарахавуння та невиплати заробітної плати неправомірними, стягнення ненарахованої заробітної плати - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Подлісна І.М.
Судове рішення № 57754465, Тернопільський окружний адміністративний суд було прийнято 16.05.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 819/465/16. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: