Ухвала суду № 57754097, 18.05.2016, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справi

18 травня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/276/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі: Кравцовій Т.О.,

за участю представників

позивача: Пропльоткіної Н.В., дов. № 08-08-264/СД від 26.02.2016,

відповідача: Лех Й.І, дов. б/н від 13.08.2013

Чалої К.Є., дов. № 526 від 10.05.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до комунальної установи «Кремінське районне територіальне медичне об'єднання» про стягнення матеріального збитку в розмірі 4839,49 грн.,

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до комунальної установи «Кремінське районне територіальне медичне об'єднання» про стягнення матеріального збитку в розмірі 4839,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Луганським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - ЛОВ ФССзТВП) на підставі наказу від 20.05.2015 № 87-ос/СД у період з 27.05.2015 по 29.05.2015 проведено перевірку стану експертизи тимчасової непрацездатності комунальної установи «Кремінське районне територіальне медичне об'єднання» (далі - КУ «Кремінське РТМО»), під час проведення якої встановлено необґрунтовану видачу, продовження листків непрацездатності на 105 календарних днів, оплачених за рахунок коштів ФССзТВП. Неправомірними діями лікарів КУ «Кремінське РТМО», а саме необґрунтованою видачею та продовженням листків непрацездатності застрахованим особам, завдано бюджету ЛОВ ФССзТВП матеріальний збиток на суму 4839,49 грн. Про стягнення цієї суми просить ЛОВ ФССзТВП.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення проти позову (а.с. 38-45), у яких зазначили, що всі листки непрацездатності, вказані у претензії позивача, видано обґрунтовано за наявності на те медичних показань. Просили у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а провадження у справі підлягає закриттю з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на вищевикладене можна дійти висновку, що законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Частиною 3 статті 50 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом (ч. 3 ст. 50 КАС України).

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

У пункті 5 частини четвертої статті 50 КАС України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

Правовий аналіз п. 1-4 ч. 4 ст. 50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Разом з цим у позовній заяві позивач не вказав закон, у якому зазначено про можливість звернення суб'єкта владних повноважень з таким адміністративним позовом до юридичної особи, а перелічені у пунктах 1 - 4 цієї норми випадки, коли особа може бути відповідачем у адміністративній справі за позовом суб'єкта владних повноважень, до предмета спору у справі, що розглядається, не відносяться.

Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дійсно передбачено, що Фонд зобов'язаний стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку.

Однак, вказана норма не передбачає, що зазначені позови повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що звернення до суду передував досудовий порядок вирішення даного спору шляхом направлення позивачем до КУ «Кремінське РТМО» претензії про відшкодування збитків (а.с. 19).

У якості підстави для звернення до суду з позовом позивач зазначає наявність збитків та право їх стягнення, встановлено статтями 1166, 1172 Цивільного кодексу України.

Тобто, предметом даного позову є стягнення збитків (відшкодування шкоди), спричинених необґрунтованою, на думку позивача, видачею листків непрацездатності.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

У випадку, що розглядається, вимоги про стягнення матеріального збитку (шкоди) не пов'язані із вимогами про вирішення публічно-правового спору.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (стаття 2 ГК України).

Даний спір стосується відшкодування коштів, безпідставно сплачених Фондом на підставі необґрунтовано виданих листків непрацездатності.

Водночас за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав, а відтак, спір стосується захисту прав власності Фонду на вказані кошти.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено справи, підвідомчі господарським судам.

Оскільки спір, що виник між сторонами є не публічно-правовим, а приватно-правовим, з огляду на суб'єктний склад сторін у справі, а також на положення ст. 12 ГПК України, суд дійшов висновку, що даний спір має розглядатися місцевим господарським судом за правилами господарського судочинства.

Отже, для захисту своїх прав позивачу потрібно звернутися до місцевого господарського суду за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року (реєстраційний № рішення в ЄДРСР 52524037 та 52867865)

Керуючись ст.ст. 2, 3, 17, 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до комунальної установи «Кремінське районне територіальне медичне об'єднання» про стягнення матеріального збитку в розмірі 4839,49 грн.

Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом до місцевого господарського суду за правилами господарського судочинства.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому проваджені або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Т.В. Смішлива