Постанова № 57753820, 25.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2016 року м. Київ№810/6685/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Яготинської районної державної адміністрації Київської області , треті особи ОСОБА_2, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Жоравське», Управління Держгеокадастру у Яготинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Яготинської районної державної адміністрації Київської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Яготинської районної державної адміністрації при видачі Розпорядження №612 від 22.12.2008 та скасувати його;

- зобовязати відповідача провести необхідні дії по внесенню відповідних змін до звітів про наявність та розподіл земель.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано розпорядження Яготинської районної державної адміністрації Київської області № 612 від 22.12.2008 та зобов'язано Яготинську районну державну адміністрацію Київської області провести необхідні дії по внесенню відповідних змін до звітів про наявність та розподіл земель у зв'язку зі скасуванням розпорядження Яготинської районної державної адміністрації Київської області № 612 від 22.12.2008.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.07.2015 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В результаті автоматичного розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду 11.08.2015 справу передано для розгляду судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 адміністративну справу №810/6685/13-а прийнято до провадження суддею Кушновою А.О. та залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (далі третя особа-1), Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Жоравське» (далі третя особа-2) (т.1, а.с. 163-164).

Ухвалою суду від 01.03.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Держгеокадастру у Яготинському районі Київської області (далі третя особа-3) (т.3, а.с. 46-47).

У судовому засіданні 16.03.2016 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог (т.3, а.с. 57), з урахуванням якої позивач просить суд:

- визнати пункт 2 розпорядження Яготинської районної державної адміністрації №612 від 22.12.2008 «Про затвердження звіту про наявність земель та розподіл їх по власникам землі, землекористувачах, угіддях та видах економічної діяльності станом на 01.01.2009» протиправним, оскільки він порушує права власників землі сумісного використання сільськогосподарських підприємств та скасувати його;

- зобов'язати Яготинську районну державну адміністрацію направити відповідні подання по внесенню змін до звітів про наявність та розподіл земель, а саме відновлення попереднього стану (на 01.01.2009) землі сумісного використання сільськогосподарських підприємств.

Протокольною ухвалою суду від 16.03.2016 вказану заяву про уточнення позовних вимог було прийнято до розгляду судом.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що у 1995 році згідно рішення Жоравської сільської ради КСП «Жоравське» у колективну власність було передано земельну ділянку площею 1643,1 га та видано відповідний державний акт на право колективної власності.

Вказана земельна ділянка була розпайована колективу КСП «Жоравське», у результаті чого землі сільськогосподарського призначення площею 1313,0 га передані у приватну власність членам КСП «Жоравське», у тому числі ОСОБА_1, а 225,1 га сіножатей залишилось у спільній сумісній власності членів КСП.

Пізніше, розпорядженням Яготинської РДА земельну ділянку площею 225,1 га із земель сумісного використання СТОВ «Жоравське», яке є правонаступником КСП «Жоравське», було віднесено до земель запасу Жоравської сільської ради.

Позивач стверджує, що Яготинська РДА не мала правових підстав для вилучення у СТОВ «Жоравське» зазначеної земельної ділянки, а відповідне розпорядження було прийнято з перевищенням повноважень.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що Яготинська РДА правомірно віднесла до земель запасу землі спільного сумісного користування сільськогосподарських підприємств, оскільки ні ОСОБА_1, ні СТОВ «Жоравське», учасником якого є позивач, на мають права власності чи користування на земельну ділянку площею 225,1 га.

Представники третьої особи-1 та третьої особи-3 у судовому засіданні проти позову заперечили, зазначивши, що позивачем не надано доказів того, що спірна земельна ділянка знаходилась у власності чи користуванні ОСОБА_1 або СТОВ «Жоравське».

Представник третьої особи-2 підтримав позицію позивача та зазначив, що оскаржуване розпорядження є протиправним, оскільки спірна земельна ділянка не вилучалась у СТОВ «Жоравське» у порядку, встановленому статтею 140 Земельного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.03.2016 за письмовим клопотанням позивача на обговорення сторін поставлено питання про можливість продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача та представники третіх осіб проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Заслухавши думку осіб, що беруть участь у справі, враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третіх осіб, оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є одним з засновників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жоравське», яке було утворене рішенням загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Жоравське» від 25.02.2000 шляхом зміни організаційно-правової форми КСП «Жоравське» з повним правонаступництвом.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Жоравської сільської ради Яготинського району Київської області 3 сесії 22 скликання від 01.12.1995 КСП «Жоравське» передано у колективну власність 1643,1 га земель та надано у постійне користування 294,9 га земель (т.1, а.с. 48).

На підставі вказаного рішення Жоравською сільською радою Колективному сільськогосподарському підприємству «Жоравське» видано державний акт серії КВ від 26.12.1995 на право колективної власності на землі площею 1643,1 га в межах згідно з планом (т.2, а.с. 126-138).

Додатком 1 до вказаного державного акту було затверджено список членів КСП «Жоравське», які мають право на земельну частку (пай), всього 462 особи, у тому числі ОСОБА_1 (номер 419) (т.2, а.с. 128-136).

У 1996 році за результатами паювання земель, проведеного відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 №720/95, ОСОБА_1 отримала сертифікат серії КВ№0206783 на земельну частку (пай) площею 3,34 умовних кадастрових гектарів, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №419 від 26.12.1996 (т.2, а.с. 121).

На початку 2000 року Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук на замовлення Яготинського районного відділу земельних ресурсів розроблено Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Жоравське» Яготинського району Київської області (т.2, а.с. 35-47), яку схвалено рішенням загальних зборів КСП «Жоравське» (т.1, а.с. 37а).

За змістом пояснювальної записки до зазначеної схеми, згідно матеріалів технічної документації з паювання земель колективної власності КСП «Жоравське», затверджених розпорядженням Яготинської РДА від 20.12.1996 №517, площа земель колективної власності КСП «Жоравське» становить 1546,20 га, у тому числі сільськогосподарських угідь 1546,2 га, з них ріллі 1538,2 га, сіножатей 8,0 га. На земельну частку (пай) мали право 462 члени КСП.

Середній розмір земельної частки (паю) склав 3,34 га, вартість паю 12504,00 грн.

Згідно розпорядження Яготинської РДА від 11.02.1999 №54 «Про зміни в складі сільськогосподарських угідь району» в КСП «Жоравське» 217,1 га ріллі було переведено в сіножаті. Таким чином, площа сільськогосподарських угідь, що підлягає розпаюванню, становить 1546,2 га, з них рілля 1321,1 га, сіножаті 225,1 га.

При розробці Схеми були визначені земельні масиви, що діляться на земельні частки (паї) без обмежень у часі, а також земельні ділянки, що не підлягають поділу і будуть використовуватись сумісно (сіножаті), виходячи з екологічних умов та неможливості в результаті поділу їх на окремі дрібні земельні ділянки, механізованого обробітку ґрунту. У випадку виходу члена КСП із колективного господарства йому, по бажанню, може бути виділена відповідна площа сіножатей на суму різниці між вартістю, зазначеною у сертифікаті і вартістю, виділеної в натурі частки (паю).

Рішенням Жоравської сільської ради від 19.04.2000 затверджено Схему поділу земель колективної власності КСП «Жоравське» на земельні частки (паї), якою запроектовано: 1) організацію 470 земельних ділянок (паїв), загальною площею 1313,0 га; 2) земельні ділянки, що не підлягають поділу і повинні використовуватись сумісно, - загальною площею 225,1 га, з них сіножатей 225,1 га (т.1, а.с. 36).

Рішенням загальних зборів членів КСП «Жоравське» від 25.02.2000 ухвалено заснувати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Жоравське» шляхом зміни організаційно-правової форми КСП «Жоравське» з повним правонаступництвом та передачею усіх майнових прав та зобовязань, у тому числі прав на землю (т.2, а.с. 116).

Цим же рішенням ухвалено залишити у сумісному використанні власників паїв та СТОВ «Жоравське» земельну ділянку площею 225,1 га, згідно схеми розпаювання.

Відповідно до передавального акту від 28.02.2000 на підставі рішення загальних зборів від 25.02.2000 створеному у порядку правонаступництва шляхом зміни організаційно-правової форми СТОВ «Жоравське» від КСП «Жоравське» передано для продовження діяльності усі майнові права та обовязки, у тому числі пайовий фонд (т.2, а.с. 118).

18 вересня 2001 року ОСОБА_1 на підставі рішення Жоравської сільської ради від 30.03.2001 №133 (т.2, а.с. 122) отримала державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №059577 на земельну ділянку площею 2,67 га (т.1, а.с. 69).

Згідно з довідкою, виданою СТОВ «Жоравське» від 17.03.2014 №86, ОСОБА_1 була членом КСП «Жоравське» та отримала згідно рішення про розпаювання земельну частку (пай) у розмірі 3,15 га. На земельну ділянку площею 2,67 га виготовлено державний акт про право приватної власності, тоді як решта земельної частки площею 0,48 га згідно з рішенням загальних зборів СТОВ «Жоравське» використовується сумісно з іншими членами товариства (т.1, а.с. 68).

Таким чином, судом встановлено, що у 1995 році рішенням Жоравської сільської ради у колективну власність КСП «Жоравське» були передані земельні ділянки загальною площею 1643,1 га.

У 1996 році вказані землі були розпайовані між членами КСП «Жоравське» з видачею відповідних свідоцтв (сертифікатів) на земельну частку (пай) без визначення їх меж в натурі.

У 2000 році на підставі відповідних рішень КСП «Жоравське», Жоравської сільської ради та згідно Схеми поділу земельні ділянки, що належали КСП «Жоравське» на праві колективної власності, були розподілені між учасниками КСП «Жоравське» з визначенням їх меж в натурі. При цьому землі загальною площею 225,1 га, відповідно до зазначеної Схеми та рішення сільської ради, не підлягали поділу та залишались у спільному сумісному користуванні громадян (пайовиків) членів КСП «Жоравське».

У ході реорганізації КСП «Жоравське» у СТОВ «Жоравське» земельна ділянка площею 225,1 га, що належала членам КСП «Жоравське» на праві спільної сумісної власності увійшла до складу статутного фонду СТОВ «Жоравське».

У подальшому, оскаржуваним розпорядженням від 22.12.2008 №612 Яготинська районна державна адміністрація Київської області на підставі статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Земельного кодексу України та враховуючи подання Управління земельних ресурсів у Яготинському районі Київської області вирішила:

- погодитись із змінами, що сталися протягом 2008 року в розподілі земель по власниках землі, землекористувачах, угіддях та видах економічної діяльності на підставі складання відповідної технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на користування землею, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджених в установленому порядку;

- віднести землі сумісного використання сільськогосподарських підприємств до земель відповідних рад;

Цим же розпорядженням Яготинська РДА Київської області вирішила затвердити:

- звіт про наявність земель та розподіл їх по власниках землі, землекористувачах, угіддях та видах економічної діяльності (форма № 6-зем) станом на 01.01.2009, згідно з додатком;

- звіт про наявність осушених земель та розподіл їх по землекористувачах та угіддях (форма № 6б-зем) станом на 01.01.2009, згідно з додатком;

- звіт про наявність земель, що знаходяться у власності та користуванні фізичних та юридичних осіб (форма № 2-зем) станом на 01.01.2009, згідно з додатком.

Суд зазначає, що на підставі вказаного розпорядження земельну ділянку площею 225,1 га, що перебувала у спільному сумісному користуванні громадян (пайовиків) членів СТОВ «Жоравське» віднесено до земель запасу Жоравської сільської ради.

Не погоджуючись з таким розпорядженням, позивач звернулась до суду.

Щодо спірної земельної ділянки, її використання та статусу, суд зазначає про таке.

На момент оформлення права колективної власності КСП «Жоравське» на спірну земельну ділянку земельні відносини в Україні були врегульовані Земельним кодексом України від 18.12.1990 № 561-XII у редакції від 05.05.1993 (далі ЗК України 1990 року).

Відповідно до статті 3 ЗК України 1990 року власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Статтею 5 ЗК України 1990 року передбачено, що земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

Землі у колективну власність передаються безплатно.

Відповідно до статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян (стаття 23 ЗК України 1990 року).

Суд зазначає, що право колективної власності членів КСП «Жоравське» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1643,1 га, у тому числі сіножатей 225,1 га посвідчене державним актом серії КВ, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 26.12.1995 за №4-1 (т.2, а.с. 128-136).

Вказаний державний акт на право колективної власності на землю КСП «Жоравське» недійсним не визнаний та не скасований.

Отже, члени КСП «Жоравське» правомірно одержали у власність земельну ділянку площею 1643,1 га, у тому числі сіножатей 225,1 га.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі Указ №720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до пункту 2 Указу №720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) (абзац 3 пункту 1 Указу №720/95).

У відповідності до Указу №720/95 спільним наказом Української академії аграрних наук, Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 04.06.1996 №47/172/48 було затверджено Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій (далі Методичні рекомендації) (чинні в період з 04.06.1996 по 08.11.2005).

За змістом пунктів 1.3, 1.5 Методичних рекомендацій передача в натурі земельної частки (паю) громадянину здійснюється після складання «Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї)» (далі Схеми).

Схеми складаються за участю керівників і спеціалістів колективних сільськогосподарських підприємств (організацій), сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (далі - підприємств), затверджуються загальними зборами (зборами уповноважених) членів цих підприємств і організацій та погоджуються районними (міськими) державними адміністраціями (виконавчими комітетами міських Рад).

Відповідно до пункту 2.7 Методичних рекомендацій на Схемі виділяються земельні масиви, що можуть бути поділені на земельні частки (паї) без обмежень в часі, в тому числі ділянки першочергової приватизації, а також земельні масиви, які поділяються на земельні частки (паї) після закінчення певного технологічного сільськогосподарського циклу.

Крім того, визначаються:

- земельні ділянки, що поділяються одночасно без подрібнення в натурі на окремі паї (зрошувані угіддя, сади, виноградники, хмільники, ягідники тощо);

- земельні ділянки, що не підлягають поділу і повинні використовуватись сумісно (угіддя, законсервовані, виходячи з екологічних умов; невеликі площі сільськогосподарських угідь, в результаті поділу яких на окремі земельні ділянки стає неможливим механізований обробіток ґрунту).

Наведені положення Указу №720/95 та Методичних рекомендацій свідчать про те, що чинним на момент розпаювання земель КСП «Жоравське» законодавством було передбачено можливість залишення земельних ділянок, що перебували у колективній власності КСП у спільному сумісному користуванні відповідного КСП.

Щодо посилань відповідача та третьої особи-1 на припинення права власності на земельну ділянку площею 225,1 га, що засвідчене вказаним державним актом внаслідок припинення КСП «Жоравське» у звязку з перетворенням у СТОВ «Жоравське», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 28 ЗК України 1990 року право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; 3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6 - 8 статті 27 цього Кодексу.

Право власності на землю може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу.

Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.

За змістом пунктів 4, 6-8 статті 27 ЗК України 1990 року у взаємозвязку з пунктом 4 частини 1 статті 28 ЗК України 1990 року, право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється також у разі: 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб.

З аналізу вказаних положень слідує, що чинними на момент спірних правовідносин положеннями ЗК України 1990 року не було передбачено припинення права колективної власності на земельну ділянку у звязку з припиненням юридичної особи субєкта права колективної власності.

Суд зазначає, що загальні підстави та правові наслідки припинення юридичних осіб на момент спірних правовідносин було врегульовано Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963 № 1540-VI (далі - ЦК УРСР).

Відповідно до статті 37 ЦК УРСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.

Відповідно до частини 6 статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 № 2114-XII у редакції від 21.11.1996 (чинна на момент реорганізації) при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. Підприємство може на добровільних засадах за рішенням загальних зборів перетворюватися в самостійні кооперативи, що створюються із госпрозрахункових підрозділів підприємства або окремих груп працівників. Вони наділяються правами розпоряджання продукцією та доходами, відкриття рахунку в банківських установах. До них переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. Ці колективи можуть об'єднуватися в асоціації.

Тотожне за змістом правове регулювання правонаступництва внаслідок припинення колективного сільськогосподарського підприємства було передбачено Порядком оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України 14.03.2001 №63.

Так, пунктом 10 зазначеного Порядку встановлено, що при перетворенні КСП в інше підприємство, яке щойно виникло, переходять всі майнові права та обов'язки реорганізованого КСП.

Як було зазначено судом раніше, рішенням загальних зборів членів КСП «Жоравське» від 25.02.2000 ухвалено заснувати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Жоравське» шляхом зміни організаційно-правової форми КСП «Жоравське» з повним правонаступництвом та передачею усіх майнових прав та зобовязань, у тому числі прав на землю (т.2, а.с. 116).

Цим же рішенням ухвалено залишити у сумісному використанні власників паїв та СТОВ «Жоравське» земельну ділянку площею 225,1 га, згідно схеми розпаювання (т.2, а.с. 116, зворотний бік).

Відповідно до установчого договору про створення та діяльність СТОВ «Жоравське», який зареєстровано Яготинською РДА 27.02.2000 за №93, товариство створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства «Жоравське» (т.1, а.с. 180-226).

Статтею 5 Установчого договору передбачено, що СТОВ «Жоравське» набуває права власності на частину землі КСП «Жоравське», пропорційну кількості переданих учасниками товариства земельних часток (паїв).

Судом встановлено, що Установчий договір з внесенням відповідних земельних часток (паїв) до статутного фонду СТОВ «Жорваське» підписало 385 осіб членів КСП «Жоравське», у тому числі ОСОБА_1

Відповідно до передавального акту від 28.02.2000, складеного між КСП «Жоравське» та СТОВ «Жоравське», на підставі рішення загальних зборів від 25.02.2000 СТОВ «Жоравське», створеному у порядку правонаступництва шляхом зміни організаційно-правової форми, від КСП «Жоравське» передано для продовження діяльності усі майнові права та обовязки, у тому числі пайовий фонд (т.2, а.с. 118).

Рішенням загальних зборів КСП «Жоравське», оформленим протоколом від 25.02.2000 №2, було затверджено рентну плату за користування СТОВ «Жоравське» земельною ділянкою площею 225,1 га, що перебуває у спільній сумісній власності його учасників у розмірі 600 кг зерна при врожайності 30ц/га, 50 кг цукру при врожайності 250 ц/га цукрових буряків.

Рішенням загальних зборів учасників СТОВ «Жоравське», оформленим протоколом від 28.12.2006 №7, вирішено продовжити використання земельних ділянок, у тому числі паїв, сумісного та постійного користування для сільськогосподарського виробництва з виплатою орендної та рентної плати за фактичний розмір використання, податків до бюджету. (т.2, а.с. 117).

Таким чином, суд зазначає, що СТОВ «Жоравське» правомірно користується земельною ділянкою площею 225,1 га, що належить учасникам СТОВ «Жоравське» на праві спільного сумісного використання.

Надаючи правову оцінку розпорядженню Яготинської РДА від 22.12.2008 №612 «Про затвердження звіту про наявність земель та розподіл їх по власниках землі, землекористувачах, угіддях та видах економічної діяльності станом на 01.01.2009», суд виходив з таких міркувань.

25 жовтня 2001 року Верховною Радою України було прийнято нову редакцію Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2002, у звязку з чим Земельний кодекс України від 18.12.1990 № 561-XII втратив чинність.

Приписами Земельного кодексу України від 25.10.2001 не врегульовано питань права колективної власності на землю, як і не передбачено положень, які б припиняли право колективної власності на землю тих підприємств, які таке право отримали відповідно до вимог Земельного кодексу України від 18.12.1990.

Разом з цим, відповідно до пункту 7 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Земельний кодекс України від 18.12.1990 закріплював право колективної і приватної власності громадян на землю, зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6). Громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до двадцяти п'яти років) (стаття 7). Проте чіткого розмежування випадків, коли земельні ділянки можуть надаватися у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, а коли - в оренду, в цьому кодексі не здійснено.

Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключається як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з непереоформленням правового титулу.

Згідно зі статтею 22 Основного Закону України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя).

Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Конституція України (стаття 13) не виключає можливості для громадян користуватися землею на визначених у законі різних правових титулах, гарантуючи при цьому громадянам право власності на землю.

Україна як демократична і правова держава закріпила принцип поваги і непорушності прав та свобод людини, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі майнових прав (стаття 1, частина друга статті 3, статті 21, 22, 64 Конституції України)

Вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою визначено у статті 141 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції на момент винесення спірного розпорядження), у силу якої підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; в) конфіскації земельної ділянки; г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Як вбачається з розпорядження Яготинської РДА від 22.12.2008 №612 вилучення земель, що перебувають у сумісному використанні учасників СТОВ «Жоравське» не було повязане з підставами, визначеними у статті 141 Земельного кодексу України.

Відповідачем також не було доведено належними доказами існування обставин для примусового припинення права користування на земельну ділянку площею 225,1 га, що перебувала у спільному сумісному користуванні СТОВ «Жоравське», з підстав, визначених статтею 143 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК України перелік підстав для цього є вичерпним.

Оскільки наявними в справі письмовими доказами підтверджується факт того, що земельна ділянка, яка перебуває у спільному сумісному користуванні СТОВ «Жоравське», у тому числі ОСОБА_1, у встановленому законом порядку не вилучалась, і учасниками СТОВ «Жоравське» не було надано згоди на її вилучення та передачу до земель запасу, суд дійшов висновку про неправомірність віднесення до земель запасу Жоравської сільської ради земельної ділянки площею 225,1 га, що знаходиться у спільному сумісному користуванні СТОВ «Жоравське».

При цьому, визнаючи неправомірним віднесення земель спільного сумісного користування СТОВ «Жоравське» до земель запасу, суд також бере до уваги, що оскаржуване розпорядження було прийнято на підставі подання Управління земельних ресурсів у Яготинському районі Київської області від 19.12.2008 №08-6-06-742 (т.3, а.с. 65).

Поряд з цим, ні вказане подання, ні пояснювальна записка до нього (т.3, а.с. 99-108) не містять правових підстав, за яких землі спільного сумісного користування СТОВ «Жоравське» пропонувалось передати до земель запасу Жоравської сільської ради.

Суд також не бере до уваги Розпорядження Яготинської РДА від 24.07.2014 №156 про скасування розпорядження Яготинської РДА від 22.12.2008 №612, оскільки воно прийняте відповідачем з перевищенням повноважень та не породжує жодних юридичних наслідків.

Так, відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Про неможливість скасування місцевими державними адміністраціями власних розпоряджень наголосив також Верховний Суд України в постанові від 05.03.2012 по справі № 21-423а11.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування обраного позивачем способу захисту порушених прав шляхом визнання протиправним та скасування пункту 2 розпорядження Яготинської РДА від 22.12.2008 №612 «Про затвердження звіту про наявність земель та розподіл їх по власниках землі, землекористувачах, угіддях та видах економічної діяльності станом на 01.01.2009», суд зауважує наступне.

Пунктом 2 оскаржуваного розпорядження Яготинська РДА вирішила віднести землі сумісного використання сільськогосподарських підприємств Яготинського району до земель запасу відповідних рад.

Тобто, вказаний пункт розпорядження передбачає передачу усіх без виключення земельних ділянок, що перебувають у сумісному використанні сільськогосподарських підприємств Яготинського району Київської області до земель запасу. З даних звіту про наявність земель та розподіл їх по власниках землі, землекористувачах, угіддях та видах економічної діяльності, складеного за формою 6-зем, судом встановлено, що окрім СТОВ «Жоравське» в межах Яготинського району Київської області знаходяться земельні ділянки ще 30 сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 3 КАС України визначено, що адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 3 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, необхідними умовами для набуття особою права на судовий захист є: безпосередня участь цієї особи (позивача у справі) в переданих на вирішення до адміністративного суду публічно-правових відносинах; володіння позивачем у цих відносинах певним обсягом прав; здійснення неправомірного зазіхання державою на ці права позивача у спірних правовідносинах, внаслідок чого належні позивачеві права стають порушеними.

У будь-якому разі обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення має тягнути за собою відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

У випадку, якщо позивач не є безпосереднім учасником спірних правовідносин, а дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень в цих відносинах не здійснюють жодного управлінського впливу на позивача, фактично має місце позов, спрямований не на відновлення порушених прав, а на досягнення інших цілей, забезпечення яких не відповідає встановленим статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства.

Враховуючи, що права позивача порушені фактом віднесення земель сумісного використання СТОВ «Жоравське» до земель запасу Жоравської сільської ради, пункт 2 розпорядження Яготинської РДА Київської області від 22.12.2008 №622 є протиправним та підлягає скасуванню саме у відповідній частині.

З приводу вимог позивача про зобовязання Яготинської РДА направити відповідні подання по внесенню змін до звітів про наявність та розподіл земель, а саме відновлення попереднього стану (на 01.01.2009) землі сумісного використання сільськогосподарських підприємств, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про державний земельний кадастр» облік земель у Державному земельному кадастрі здійснюється за кількістю та якістю земель і земельних угідь.

Облік кількості земель та якості земельних угідь ведеться щодо власників і користувачів земельних ділянок.

Облік кількості земель відображає дані, що характеризують земельні ділянки за площею, складом земельних угідь відповідно до затвердженої класифікації, розподілом земель за власниками (користувачами).

Суд зазначає, що до 2015 року облік кількості та якості земель здійснювався на підставі державної статистичної звітності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 № 15 (чинний у період з 12.01.1993 по 01.01.2013) власники землі та землекористувачі щорічно не пізніше 15 січня подають територіальним органам Держкомзему за місцезнаходженням земельних ділянок звіти за станом на 1 січня про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.

Зміст звітних даних державного земельного кадастру та порядок їх подання визначаються у формах державної звітності. Звітні дані про кількість земель складаються щорічно, про якість земель - один раз у п'ять років.

Відповідно до зазначеного Порядку, наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 №377 було затверджено форму державної статистичної звітності №6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» (річна) та розроблено Інструкцію з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем).

За змістом зазначеної Інструкції у звітах вказують площі земель, що перебувають у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних та фізичних осіб, а також площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо - в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності.

Таким чином, обовязок щодо направлення відповідних відомостей про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у власності або користуванні до 2015 року покладався саме на власників та землекористувачів відповідних земельних ділянок.

Поряд з цим, суд зазначає, що з 01.01.2016 наказ Державного комітету статистики від 05.11.1998 №377 втратив свою чинність, а разом з ним і відповідні форми статистичної звітності №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем.

Нові форми звітності з кількісного обліку земель затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.12.2015 № 337, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №133/28263

Цим наказом було затверджено, зокрема, форму № 12-зем (річна) «Звіт про землі та земельні ділянки за власниками та користувачами, формами власності» та Інструкцію щодо її заповнення.

У звязку з прийняттям зазначеного наказу, затвердженням нових форм обліку земель, Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру доручено до 01.07.2016 забезпечити перенесення даних державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) до передбаченої цим наказом звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 11-зем, 12-зем, 15-зем, 16-зем) та забезпечити, починаючи з 01.07.2016, кількісний облік земель відповідно до затверджених цим наказом форм адміністративної звітності.

Відповідно до Інструкції із заповнення форми адміністративної звітності з кількісного обліку земель (форма № 12-зем (річна)) форма адміністративної звітності з кількісного обліку земель № 12-зем (річна) складається державними кадастровими реєстраторами територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру).

Складання адміністративної звітності з кількісного обліку земель здійснюється: на рівні районів, міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення шляхом узагальнення відомостей Державного земельного кадастру про землі та земельні ділянки в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; на рівні областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя шляхом узагальнення відомостей Державного земельного кадастру, зазначених у звітах, складених на рівні районів, міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; по Україні в цілому шляхом узагальнення відомостей Державного земельного кадастру, зазначених у звітах, складених на рівні областей, Автономної Республіки Крим та міст Києва та Севастополя, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Таким чином, складання нових форм звітності з кількісного обліку земель та внесення відповідних змін до них, у тому числі в частині зміни власника кожної окремої земельної ділянки, зміни розміру земельної ділянки, що перебуває у власності осіб, покладається на державних кадастрових реєстраторів територіальних органів Держгеокадастру та здійснюється останніми самостійно шляхом узагальнення відомостей Державного земельного кадастру.

За таких обставин, суд не знаходить правових підстав для задоволення вимог позивача в частині зобовязання Яготинської РДА направити подання по внесенню змін до звітів про наявність та розподіл земель.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч викладеним положенням відповідачем, як субєктом владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача про неправомірність віднесення земель сумісного використання СТОВ «Жоравське» до земель запасу, надано не було.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 34,41 грн. підлягають стягненню на її користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Яготинської РДА.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 розпорядження Яготинської районної державної адміністрації Київської області від 22.12.2008 №622 «Про затвердження звіту про наявність земель та розподіл їх по власниках землі, землекористувачах, угіддях та видах економічної діяльності станом на 01 січня 2009 року» в частині віднесення земель сумісного використання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жоравське» (ідентифікаційний код 03755696) площею 225,1 га до земель запасу Жоравської сільської ради Яготинського району Київської області.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути судовий збір у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 коп.) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса проживання: 07733, Київська область, Яготинський район, с. Жоравка, вул. Шевченка, буд. 40) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Яготинської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікаційний код 24213321, 07700, Київська область, м. Яготин, вул. Незалежності, буд. 110).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.