Ухвала суду № 57753733, 04.04.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ В РОЗЯСНЕННІ СУДОВОГО РІШЕННЯ

04 квітня 2016 року (15 год. 40 хв.)Справа № 808/1026/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю: секретаря судового засідання Єрмолаєвої А.Д.,

представників:

від позивача: не прибув,

від відповідача 1: не прибув,

від відповідача 2: не прибув,

прокурора: не прибув,

третіх осіб: не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву

Бердянського управління державної казначейської служби України Запорізької області про розяснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, Бердянського управління державної казначейської служби України Запорізької області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовагрополюс», Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», за участю Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області, про визнання протиправними дій та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебувала вказана справа.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2015 по справі №808/1026/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову, прийняту Відділом державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області від 30.01.2015 ВП №46167969; визнано протиправною та скасовано постанову, прийняту Відділом державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області від 03.02.2015 №46167969; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого виконавчого збору у розмірі 31991,01 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за подачу позову майнового характеру у розмірі 1827,00 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2015 по справі №808/1026/15 набрала законної сили 17.11.2015.

На виконання постанови суду від 30.03.2015, судом 10.02.2016 видано два виконавчих по справі.

29 березня 2016 року Бердянське управління державної казначейської служби України Запорізької області в порядку статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі іменується КАС України), звернулось до суду із заявою про розяснення судового рішення резолютивної частини постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2015 у справі №808/1026/15 у частині того, чи за розумінням суду підлягає стягненню з державного бюджету 31991,01 грн. сплаченого саме виконавчого збору, чи сплачених виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що до Бердянського управління Державної казначейської служби України Запорізької області надійшла заява ОСОБА_1 про виконання судового рішення у справі № 808/1026/15. Згідно з виконавчим листом Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2016 № 808/1026/15, поданим стягувачем разом із заявою, необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого виконавчого збору у розмірі 31991,01 грн. Заявником направлений запит до органу державної виконавчої служби та отримано відповідь ВДВС Бердянського МУЮ Запорізької області, в якій зазначено, що зі сплачених ОСОБА_1 коштів у розмірі 31199,01 грн, виконавчий збір складає тільки 31841,01 грн., а 150,00 грн. складають витрати на проведення виконавчих дій, отже, з державного бюджету на користь ОСОБА_1А може бути стягнутий сплачений виконавчий збір саме у розмірі 31841,01грн., а не 31991,01 грн., як зазначено у рішенні суду та у виконавчому документі. А 150,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій не можуть бути стягнуті з державного бюджету. Посилаючись на пункт 19 Порядку № 845 та частину восьму статті 7 Бюджетного кодексу України, вказує, що управління може стягнути з державного бюджету 31841,01 грн. сплаченого та зарахованого до державного бюджету виконавчого збору, а не 31991,01 грн. Також зазначає, що судом, в ході розгляду справи, було зясовано, що за квитанцією від 05.02.2015 №11463397 (а.с.22) ОСОБА_1 сплатив 31991,01 грн. саме за виконавчий збір та витрати ВП №46167969, про що зазначено на сторінці 5 в абзаці З постанови суду від 30.03.2015, а в останньому абзаці на сторінці 4 постанови суд зазначив, що за постановою від 30.01.2015 ВП№46167969 стягується з боржника виконавчий збір у розмірі 31841,01 грн., а за постановою від 03.02.2015 ВП№46167969 стягується з боржника витрати на проведення виконавчих дій у сумі 150,00 грн., проте в резолютивній частині постанови суд постановив інше.

На підставі розпорядження керівника апарату Запорізького окружного адміністративного суду №57 від 29.03.2016, відповідно до частини другої статті 26 КАС України, додаткові матеріали справи (КДМ) №808/1026/15 призначено на повторний автоматичний розподіл, у звязку з знаходженням судді Чернової Ж.М. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За результатами повторного автоматичного розподілу додаткові матеріали справи (КДМ) №808/1026/15 передані на розгляд судді Лазаренку М.С

Ухвалою судді Лазаренка М.С. від 29.03.2016 заяву Бердянського управління Державної казначейської служби України Запорізької області про розяснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, Бердянського управління державної казначейської служби України Запорізької області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовагрополюс», Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», за участю Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області, про визнання протиправними дій та скасування постанови призначено до розгляду у судовому засіданні на 04 квітня 2016 року.

Заявник, сторони та треті особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули. Від заявника надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

За приписами частини першої та третьої статті 170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою розяснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Суд розглядає заяву про розяснення судового рішення протягом десяти днів із повідомленням заявника (особи, яка бере участь у справі, державного виконавця, які звернулися із заявою про розяснення судового рішення) та осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про розяснення рішення.

Відповідно до вимог частини шостої статті 12, статті 41 КАС України, у звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Проаналізувавши доводи заявника щодо необхідності розяснення судового рішення, суд, враховуючи матеріали даної адміністративної справи, зазначає наступне.

Незрозумілість судового рішення є оціночним поняттям. Зробити попередній висновок про незрозумілість судового рішення і поставити це питання перед судом можуть субєкти, яким частина перша статті 170 КАС України надала право звернутися за розясненням судового рішення. Таким чином, процесуальне право на розяснення судового рішення має чітко виражений спеціальний характер, тобто таке право має не будь-яка особа і обумовлюється статусом особи у процесі. Доцільність розяснення судового рішення приймається на розсуд суду, який повинен відштовхуватись від раціональних критеріїв.

Як зазначено у пункті 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» за правовою природою розяснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про розяснення є його складовою, тому заява про розяснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про розяснення якого ставиться питання. В ухвалі про розяснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Виходячи із системного тлумачення положень статті 170 КАС України, суд зазначає, що можливість розяснення судового рішення може мати місце, якщо без такого розяснення його неможливо виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Тому, механізм, визначений статтею 170 КАС України, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в апеляційному порядку.

В даному випадку, розглянувши заяву заявника з урахуванням наведених вище норм КАС України та вищезгаданої постанови ВАС України, суд не вбачає підстав для розяснення судового рішення, яке прийнято в межах заявлених позовних вимог та викладено чітко і зрозуміло. Зокрема, як зазначено вище, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого виконавчого збору у розмірі 31991,01 грн.

За приписами частини третьої статті 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що заявник не скористався правом, визначеним статтею 185 КАС України, та не оскаржував рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Проте, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2015 оскаржувалась Відділом державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області в апеляційному та касаційному порядках.

Так, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області залишено без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2015 без змін; ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області залишено без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 без змін.

Тобто, суди апеляційної та касаційної інстанцій в межах перегляду, перевірили законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, та дійшли висновку про відсутність підстав для скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що положеннями статті 170 КАС України не уповноважено суд розяснювати своє рішення в частині його виконання. Розділ V КАС України «Процесуальні питання, повязані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» також не містить норми, згідно якої суд розяснює судове рішення з приводу його виконання.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до частини пятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України, а згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Зазначені приписи знаходять своє відображення у статті 382 Кримінального кодексу України.

З огляду на приписи частини пятої статті 124 Конституції України та частини другої статті 14 КАС України, оскільки постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі №808/1026/15 набрала законної сили, вона є обовязковою до виконання Бердянським управлінням державної казначейської служби України Запорізької області.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розяснення судового рішення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 160, 165 та 170 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити Бердянському управлінню державної казначейської служби України Запорізької області у розясненні постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року по справі №808/1026/15.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко