ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2016 року м.Житомир справа № 806/531/16
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Черняхович І.Е.,
секретар судового засідання Господарчук І.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу №11-0 від 02.03.2016 року, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання здійснити донарахування до заробітної плати,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 02.03.2016 № 11-0;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора - інспектора в Малинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області;
- стягнути з Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.03.2016 по день поновлення на роботі;
- зобов'язати Малинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області здійснити донарахування до заробітної плати, які б мали нараховуватись позивачу за ранг та стаж державної служби з 03.03.2016 по день поновлення на роботі.
В обґрунтування позову зазначає, що звільнення є незаконним, оскільки відповідно до норм законодавства про працю мав переважне право на залишення на посаді, однак йому не було запропоновано іншої роботи за наявності вакантних посад.
Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 працював в Малинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.
Відповідно до наказу ДФС України від 25.12.2015 № 996 "Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС" в Малинській ОДПІ із 01.02.2016 по 01.04.2016 проходить скорочення працівників у зв'язку із затвердженням чисельності працівників податкових органів ДФС.
Наказом в.о. начальника Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області № 11-о від 02.03.2016 ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області у зв'язку з реорганізацією та скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Позивач в судовому засіданні наголошував, що його звільнення повинне було бути узгоджене з профспілковою організацією, однак з невідомих йому причин, відповідачем не було повідомлено профспілковий орган про його звільнення, що є грубим порушенням норм законодавства.
Однак, згідно ст. 43 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Враховуючи те, що позивач є працівником органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, погодження його звільнення з профспілковим органом чинним законодавством України не передбачено, а тому доводи позивача на порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 22 Закону України "Про професійні спілки та гарантії їх соціального захисту", якою визначено необхідність завчасного повідомлення виборного органу профспілкової організації про звільнення працівників, є помилковим.
Згідно з частинами другою та третьою статті 36 КЗпП України, зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо).
Вказані норми КЗпП України кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України).
З матеріалів справи вбачається, що відбулись зміни в штатному розписі Малинської ОДПІ на 2016 рік. Так, із 01.01.2016 у відділі контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб визначено чотири посади головного державного ревізора - інспектора, а у відділі адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ визначено дві посади головного державного ревізора-інспектора, тоді як в штатному розписі, що вводиться в дію з 01.02.2016, відсутні назви вказаних відділів, натомість є відділ податків і зборів фізичних осіб, штатна чисельність посад головного державного ревізора-інспектора становить п'ять одиниць. Отже, скорочено одну штатну одиницю головного державного ревізора-інспектора.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи поперед жувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу. Дана правова позиція викладена в Постанові ВАСУ від 09 лютого 2016 року у справі №К/800/26422/14.
На запитання суду, чи було запропоновано ОСОБА_1 іншу вакантну посаду, оскільки, як вбачається з листа Малинської ОДПІ від 10.03.2016 № 976 (а.с. 31), станом на 01.02.2016 в штатному розписі всі посади були вакантними, представник відповідача відповів негативно: позивачу не було запропоновано жодної посади.
Суд неодноразово зобов'язував представника відповідача надати інформацію про те, які саме переваги в залишенні на роботі мали особи, яким було запропоновано вакантні посади в Малинській ОДПІ після внесення змін до штатного розпису, однак витребовуваної інформації відповідачем надано не було.
Статтею 42 КЗпП України визначено переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Зокрема, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Судом безспірно встановлено, що ОСОБА_1 має певні переваги при залишенні на роботі, а саме: стаж державної служби 21 рік 2 місяці 21 день, із липня 1995 року по листопад 2010 року та із липня 2012 по день звільнення працював в Малинській ОДПІ. Станом на 02.03.2016 мав 13 ранг державного службовця та спеціальне звання - інспектор податкової та митної справи І рангу. Окрім того, ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що підтверджується копіями свідоцтв про народження, що містяться в матеріалах справи (а.с. 24, 25).
Обґрунтовуючи правомірність винесення наказу № 11-о, яким ОСОБА_1 звільнено за скороченням штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України), представник відповідача зазначив, що позивач мав ряд стягнень, які було взято до уваги при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 Проте відповідачем в судове засідання не надано доказів відсутності аналогічних стягнень у інших працівників, яким було надано переважне право на залишення на роботі.
Одним із доводів в обґрунтування правомірності прийнятого рішення представник відповідача зазначив, що позивача було звільнено відповідно до його заяви від 01.03.2016 року.
Дійсно, в матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_1 від 01.03.2016, відповідно до якої позивач просить скоротити йому строк попередження про звільнення та звільнити у зв'язку з реорганізацією (а.с. 72). Проте суд вважає, що така заява не має юридичного значення для даної справи, оскільки позивача було звільнено не за власним бажанням відповідно до його заяви, а у зв'язку із реорганізацією та скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 60). Суд звертає увагу, що статтею 40 КЗпП України чітко визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Враховуючи, що за період із 01.02.2016 по 01.03.2016 ОСОБА_1 не було запропоновано жодної наявної вакантної посади, які він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто не було вжито заходів до переведення працівника за його згодою на іншу роботу, суд вбачає в діях відповідача порушення вимог КЗпП України при звільненні позивача за скороченням штату.
Суд також враховує приписи ч. 2. ст. 71 КАСУ, якою визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату.
Відтак, суд вважає порушеним право позивача на працю, яке підлягає відновленню шляхом поновлення на посаді, з якої його було незаконно звільнено із одночасним скасуванням наказу про звільнення з роботи № 11-о.
Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року. Вказаним Порядком визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
В силу вимог пункту 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Позивача звільнено 02.03.2016, відтак стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.03.2016 по день прийняття судом рішення у справі - 10.05.2016.
Виходячи з розміру середньоденної заробітної плати позивача, ОСОБА_1 підлягає до виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 7296,30 грн.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Малинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області здійснити донарахування до заробітної плати, які б мали нараховуватися ОСОБА_1 за ранг та стаж державної служби з 03.03.2016 до дня поновлення на роботі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України "Про державну службу", доплати за ранг та стаж державної служби (вислуга років), є складовими заробітної плати та невід'ємною частиною інших позовних вимог. Таке нарахування здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства і в даному випадку не потребує додаткового врегулювання.
Відповідно до вимог ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
З врахуванням встановлених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, наявних в матеріалах справи доказів, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 02.03.2016 № 11-0.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора - інспектора в Малинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.
Стягнути з Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.03.2016 по 10.05.2016 у сумі 7296,30 грн.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора - інспектора в Малинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, а також присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць - допустити до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя І.Е.Черняхович
Повний текст постанови виготовлено: 16 травня 2016 р.
Судове рішення № 57753623, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 10.05.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 806/531/16. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: