Ухвала суду № 57752361, 12.05.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 653/3251/14-ц

Справа №22-ц/791/1237/2016 Головуючий в І інстанції: Крапівіна О.П.

Доповідач: Борко А.Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2016 року травня місяця 12 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

Головуючого Борка А.Л.

Суддів: Бездрабко В.О.

ОСОБА_1

Секретар Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 22 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди та зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Генічеської міської ради, третя особа: реєстраційна служба Генічеського районного управління юстиції у Херсонській області про скасування рішення сесії міської ради та визнання державного акту недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди, зазначаючи, що позивач є власником житлового будинку за адресою м.Генічеськ, вул. Петровського, буд. 63 та земельної ділянки на якій розташований цей будинок, а власником сусідньої земельної ділянки по вул. Петровського, буд. 61 є ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі рішення Генічеської міської ради № 1155 від 27.11.2009 року. Між земельними ділянками на яких розташовуються будинки по вул. Петровського, буд. 61 та буд. 63 був влаштований проїзд загального користування на підставі рішення виконкому Генічеської міської ради від 11.07.1956 року, проте від 10.12.2011 року відповідачі перекрили загальний проїзд, мотивуючи тим, що рішенням Генічеської міської ради № 1155 від 27.11.2009 року їм у власність передано земельну ділянку разом із проїздом загального користування. Однак, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року позов ОСОБА_4 задоволено, рішення Генічеської міської ради Херсонської області № 1155 від 27.11.2009 року скасовано в частині передачі у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0686 га за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул.Петровського, буд. 61. У звязку із наведеним, позивач просить визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0686 га за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Петровського, буд. 61, усунути перешкоди користування земельною ділянкою за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Петровського, буд. 63, зобовязати відповідачів звільнити земельну ділянку загального користування площею 26,3 кв.м. за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул.Петровського, буд. 61 шляхом знесення за рахунок відповідачів металевих воріт зі сторони південної межі земельної ділянки загального користування по вул. Петровського між будинками 61 та 63, а також просив стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно моральну шкоду у сумі 10000,00 грн., витрати на оплату послуг адвоката у сумі 4000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 243,60 грн.

У лютому 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_4, Генічеської міської ради, третя особа: реєстраційна служба Генічеського районного управління юстиції в Херсонській області про скасування рішення сесії міської ради та визнання державного акту недійсним, зазначаючи, що на підставі свідоцтва про право власності на майно від 09.01.2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками житлових будинків за адресою: Херсонська область, м.Генічеськ, вул. Петровського, буд. 61. На підставі договору дарування житловий будинок за адресою Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Петровського, буд. 63 ОСОБА_5 передала безоплатно у власність ОСОБА_4 У державному акті на право власності на земельну ділянку за вищевказаною адресою у таблиці довжини ліній зазначена довжина загального проходу 11,42 м (а.с. 42). У постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року визначено загальну площу проїзду (26,3 кв.м.). Унаслідок цього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Генічеської міської ради із заявою про визначення лінійних розмірів загального проїзду, проте Комісія виконавчого комітету Генічеської міської ради прийшла до висновку про неможливість встановлення точних лінійних розмірів загального проїзду по вул.Петровського між будинками 61 та 63, тому що довжина загального проїзду за визначенням вищевказаного рішення суду та у державному акті, виданого ОСОБА_5, не співпадають. У звязку із наведеним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0438 га, виданий ОСОБА_5 на підставі рішення Генічеської міської ради Херсонської області № 786 від 27.11.2008 року та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6522110100:01:024:0004.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 22 лютого 2016 року первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод користування земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди, судових витрат задоволено частково.

Усунено перешкоди користування земельною ділянкою за адресою м. Генічеськ, Херсонської області, вул. Петровського, буд. 63 площею 0,0438 га, кадастровий номер 6522110100:01:024:0004.

Зобовязано ОСОБА_2 і.н. НОМЕР_1 та ОСОБА_3 і.н. НОМЕР_2 звільнити земельну ділянку загального користування площею 26,3 кв. метри за адресою м. Генічеськ, Херсонської області, вул. Петровського, буд. 61 шляхом знесення за рахунок відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 воріт зі сторони південної межі земельної ділянки загального користування між будинками 61 та 63 по вул. Петровського, м. Генічеськ Херсонської області.

Стягнено солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНПП НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_4 (який проживає Росія, м. Санкт-Петербург, Тихорєцький проспект, буд. 11, корп., кв.63 ІНПП1665611733) витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4000 (чотири тисячі гривень) грн., вартість судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 5180,00 (пять тисяч сто вісімдесят гривень 00 копійок) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 (двісті сорок три гривні 60 копійок) грн., всього9423,60(девять тисяч чотириста двадцять три гривні 60 копійок)грн.

В решті позовувідмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Генічеська міська рада, третя особа реєстраційна служба Генічеського районного управління юстиції Херсонської області про скасування рішення сесії міської ради та визнання державного акту недійснимвідмовлено.

Стягнено солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНПП НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНПП НОМЕР_2) судовий збір на користь держави в розмірі 243,60 (двісті сорок три гривні 60 копійок)(код ЄДРПОУ 37934859, УК у Генічеському районі в Херсонській області, МФО 852010, р/р 31218206700112, код класифікації доходів бюджету22030001 одержувач УК у Генічеському районі)

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким у задоволені позову ОСОБА_4 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог первісного позову ОСОБА_4 та відмови у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до зазначеного вище висновку з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договорів дарування від 06.08.2009 року ОСОБА_4 є власником житлового будинку за адресою м. Генічеськ, вул.Петровського, 63 та земельної ділянки на якій розташовано цей будинок розміром 0,0438 га кадастровий номер 6522110100:01:024:0004.

Згідно витягу з рішення Генічеської міської ради від 27.11.2008 року, ОСОБА_5 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради, площею 0,0438 га за адресою м. Генічеськ, вул. Петровського, 63, вирішено передати безоплатно у власність земельні ділянки, зазначені у п.1 з видачею державних актів на право власності.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_5, яка на підставі рішення сесії Генічеської міської ради від 27.11.2008 року №786 є власником земельної ділянки площею 0,0438 га, що розташована по вул.Петровського, 63, м. Генічеськ, Херсонської області.

Відповідно до схеми встановлення меж конкретного користування на земельній ділянці по вул. Петровського в м. Генічеську від 06.07.1966 року площа земельної ділянки загального користування становить 26,3 м. Проїзд із західної сторони подовжений на 8,5 метри, зі східної сторони 9,0 метри, відповідно до акту обстеження від 25 липня 2008 року ширина проїду становить 3 метри.

Актом обстеження земельної ділянки по вул. Петровського, 61, 63 встановлено, що згідно рішення виконкому від 11 липня 1956 року земельної ділянки № 61 по вул.Петровського у м. Генічеську був виділений проїзд загального користування розміром 3х9 для користування житловим будинком № 63 та № 61. Встановлено, що у звязку з тим, що відсутня можливість організації проїзду до житлового будинку № 63 по вул.Петровського у м. Генічеську з цієї земельної ділянки користування раніше виділеним проходом та проїздом залишається без змін для будинків №61, 63 по вул. Петровського у м. Генічеськ.

Згідно рішення міської ради Херсонської області № 1155 від 17.11.2009 року, затверджено ОСОБА_2, ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0686 га за адресою м. Генічеськ, вул. Петровського, 61 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради, та передати вищезазначену земельну ділянку громадянам України ОСОБА_2, ОСОБА_3 безоплатно у власність з видачею державного акта.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 яка на підставі рішення сесії Генічеської міської ради від 27.11.2009 року №1155 є власником земельної ділянки площею 0,0686 га, яка розташована по вул.Петровського, 61, м. Генічеськ, Херсонської області.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року, вищевказане рішення Генічеської міської ради № 1155 було скасовано.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно відповіді Генічеської міської ради від 29.10.2014 року № 1002, за результатами розгляду питання про визначення лінійних розмірів загального проїзду по вул. Петровського між домоволодіннями 61 та 63 був здійснений виїзд на місцевість та складений відповідний акт щодо розгляду заяви, згідно якого встановлення лінійних розмірів загального проїзду неможливо через суперечність документів, рекомендовано звернутися до суду.

Згідно відповіді з відділу держземагенства у Генічеському районі Херсонської області від 03.04.2015 року №9-28-0.2-925/2-15технічна документація на земельну ділянку, яка розташована за адресою м. Генічеськ, вул. Петровського, 63, Херсонської області на імя ОСОБА_4, до Державного фонду документації із землеустрою не передавалась та згідно журналу обліку документації із землеустрою не обліковується.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 84 від 14.11.2015 року, фактичні лінійні заміри, площа та конфігурація існуючого проїзду спільного користування між домоволодіннями № 61 та № 63 по вул. Петровського, м. Генічеська, Херсонської області відповідають «Схемі встановлення меж конкретного користування на земельній ділянці №61 по вул. Петровского, м. Генічеська між співвласниками від 06.07.1966 року. Довжина існуючого проїзду менше лінійного розміру відрізка суміжної межі між ділянкою №63 та проїздом спільного користування на 3,52 м. Безперешкодний вихід з ділянки № 63 на вулицю Петровського в м. Генічеськ відповідно до вимог державних будівельних норм можливо лише через ділянку земельного користування.

Згідно п.п. г,е ч.1 ст.96 Земельного кодексу України одними із обовязків землекористувачів є: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (ч. 1, 2ст. 103 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи до уваги висновок будівельно-технічної експертизи, судом першої інстанції встановлено, що оскільки безперешкодний вихід з ділянки № 63 на вулицю Петровського в м. Генічеськ відповідно до вимог державних будівельних норм можливо лише через ділянку земельного користування, що і було встановлено в схемі встановлення меж конкретного користування на земельній ділянки від 06.07.1966 року, приймаючи факт, що відповідачі по первісному позову перекрили загальний проїзд, що приводить до значних незручностей позивача по первісному позову щодо користування належним йому житловим будинком та земельною ділянкою через незручний вхід до своєї власності зі сторони Петровського. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що вимога щодо усунення перешкод користування земельною ділянкою підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, судом першої інстанції на думку колегії суддів враховано вимоги ст.95 ЗК України про права землекористувачів, а також вимоги ст.152 ЗК України про способи захисту прав на земельну ділянку, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з порушенням права володіння земельною ділянкою та зобовязання відповідачів по первісному позову звільнити земельну ділянку загального користування шляхом знесення за свій рахунок воріт з південної межі земельної ділянки загального користування.

Крім того, статтею 126 ЗК України (в редакції до 05.03.2009 року) передбачається, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Редакцієюст.120 ЗКУкраїни ( яка діяла на момент спірних правовідносин ) передбачено до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ст.377 ЦКіст.120 ЗКв редакціїзакону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» від 5.11.2009 №1702-VІ).

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з підстав передбачених законом прийшов до висновку, що відповідач по зустрічному позову в установленому законом порядку набув право користування на земельну ділянку в тому обсязі, який належав попередньому власнику житлового будинку та користувачу земельної ділянки.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці обєкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч.1 ст.30 ЗК України (в редакції 1991 р.) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Як вбачається з п.7 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав. При розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Отже, колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції, що користування земельними ділянками, яке склалось між співвласниками будинків № 61 та № 63 по вул. Петровського, м. Генічеська, Херсонської області згідно схеми встановлення меж користування на земельній ділянці №81 ( пізніше 61) по вул. Петровского, м. Генічеська між співвласниками від 06.07.1966 року є обовязковим для інших власників житлових будинків у разі їх зміни.

Як вбачається з матеріалів справи, стосовно позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що ці вимоги судом першої інстанції з підстав передбачених законом частково задоволені виходячи з наступного.

Постановою Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розяснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Фізичні особи мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, що є важливою гарантією захисту. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач вимагає стягнути моральну шкоду з відповідачів, у розмірі 10000 гривень при цьому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано вважає, що позивачем не було надано достатніх доказів на підтвердження своїх вимог та відмовлено у задоволенні цих вимог.

Частинами 1, 2 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п.7 Постанови № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст.152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК). При розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наявність проходу загального користування підтверджується схемою встановлення меж конкретного користування від 06.07.1966 року на земельній ділянці № 61 (81) по вулиці Петровського в м. Генічеськ та планом меж земельної ділянки до державного акту на право власності.

Відповідно до положень Земельного кодексу України (ст.81) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодам; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі належної їм земельної частки (паю).

Отже порушені права землекористувачів повинні підлягати захисту способами, передбаченими ст.152 ЗК України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Таким чином, за змістом ст.152 ЗК України передбачено спосіб захисту саме шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Така вимога щодо захисту порушених прав власника на землю реалізується зацікавленою особою шляхом звернення до суду з вимогою визнання відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки недійсним, що також передбачено і ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно ст.116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку що позивачами за зустрічним позовом не доведено порушення їх прав щодо володіння, користування чи розпорядження належною їм земельною ділянкою, тобто про наявність підстав для визнання такого рішення та акту недійсним, оскільки відповідач набув право власності на земельну ділянку та житловий будинок у розмірахта на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням наведених норм, судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено підстав для визнання незаконним рішення Генічеської міської ради Херсонської області № 786 від 27.11.2008 року та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку пл.0,0438 га, та відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Генічеського районного суду від 09.02.2015 року клопотання позивачів по зустрічному позову задоволено та відстрочено сплату судового збору до розгляду справи по суті , тому з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно стягнути відстрочений судовий збір.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Генічеського районного суду м. Херсона від 22 лютого 2016 року задоволенню не підлягає.

Як вірно зазначено судом першої інстанції у своєму рішенні, ст.79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Виходячи із змісту ст.ст.56,84 ЦПК України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до ст.60 ЦПК Українинадано, розрахунок вартості послуг адвоката ОСОБА_7, який згідно договору про надання правових послуг є представником послуг. Вказаний розрахунок містить дані про кількість годин, які останній затратив на підготовку позову, розгляд матеріалів справи та участь в судових засіданнях.

Відповідно дост.13 Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік»мінімальна заробітна плата на 2014 рік та 40% за годину роботи адвоката становлять відповідно 1218,00 та 487,20 гривень

Отже, відповідно до ст.ст.79, 81, 88 ЦПК України суд першої інстанції з підстав передбачених законом прийшов до висновку, що з відповідачів по первісному позову підлягають стягненню на користь позивача сплачені ним при зверненні до суду та документально підтверджені судові витрати, які складаються із сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору - в розмірі 243,60 гривень, витрат на правову допомогу у розмірі 4000 гривень, що відповідає граничному розміру компенсації і встановленоЗаконом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»та витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 5180,00, а всього у загальному розмірі - 9423,6 грн.

Керуючись вимогами ст.ст.88, 303, 307, 308 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Рустемівни- відхилити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 22 лютого 2016 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий А.Л. Борко

Судді: В.О. Бездрабко

ОСОБА_1