Постанова № 57750303, 17.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 487/583/16-п 17.05.2016 17.05.2016 17.05.2016

Номер провадження: 33/784/83/16

.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/784/83/16 Головуюча у 1-й інстанції: Корнешова Т.В.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Апеляційний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Пустовара М.Л.,

при секретарі Чоботаренко Т.І.,

за участю особи, притягнутої до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1,

17 травня 2016 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2016 року, якою:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нова Одеса Миколаївської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 (за постановою суду зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2);

- визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням стягнення у виді 3400 грн. штрафу,

в с т а н о в и в:

Постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 21 січня 2016 року, близько 6 години, у м. Миколаєві, по вул. Індустріальна, 3а/1, здійснив в'їзд на ділянку дороги, перед якою встановлений знак 3.21 «В'їзд заборонено», при тому керував транспортним засобом «ВАЗ 217030», державний № НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляції захисник просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити.

Вважає, що інспектор поліції невірно кваліфікувала дії ОСОБА_1, оскільки згідно пояснень самого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, правопорушник відмовився від проходження тесту за допомогою технічного приладу «Драгер», але не відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння взагалі.

Крім того, зазначає, що вказані свідки безпосередньо не бачили, чи керував автомобілем ОСОБА_1 взагалі, а свідок ОСОБА_4 бачив цю особу, яку зупинили поліцейські, у приміщенні АЗС «WOG».

Зазначає, що у своїх поясненнях поліцейський ОСОБА_5 вказала, що ОСОБА_1 не був зупинений саме під час керування автомобілем, медичне обстеження пройшов за вимогою працівників поліції.

Вказує, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про ще і про інше порушення ПДР водієм ОСОБА_1, а саме вимоги дорожнього знаку «В'їзд заборонено», проте окремий адміністративний протокол відносно водія складено не було.

Крім того, ОСОБА_1 не повідомлявся належним чином про судові засідання в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляцію в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, відповідають фактично скоєному правопорушником та підтверджені доказами, дослідженим у судовому засіданні.

Так, із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серія АП1 № 128863, 23 січня 2016 року, близько 6 години, у м. Миколаєві, по вул. Індустріальна, 3а/1, водій ОСОБА_1 здійснив в'їзд на ділянку дороги, перед якою встановлений знак 3.21 «В'їзд заборонено», керуючи при цьому автомобілем «ВАЗ 217030» з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, шатка хода, не зв'язна мова), на місці зупинки у присутності двох понятих відмовився від проходження обстеження за допомогою технічного приладу «Драгер», після чого був доставлений до наркодиспансеру, де підтверджено його перебування у зазначеному стані (а.с.1).

Згідно із висновком лікаря-нарколога Миколаївського обласного наркологічного диспансеру № 52 від 23.01.2016 р., складеного о 9 год. 55 хв., водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с.3).

Огляд на стан сп'яніння проведено із дотриманням вимог ч.4 ст.266 КУпАП.

Крім того вина ОСОБА_1 підтверджена рапортами інспекторів поліції, а також поясненнями свідків ОСОБА_3 та інспектора поліції ОСОБА_5, наданих у судовому засіданні районного суду.

Належно зваживши на викладені докази, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку, що водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, тому його дії містять склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Своє рішення суд відповідно умотивував, навівши достатні доводи на його

обґрунтування.

З цим висновком суд апеляційної інстанції погоджується, підстав для скасування оскаржуваного рішення, про що просить апелянт, не вбачає.

Так, сам ОСОБА_1 у поясненнях в апеляційному суді не заперечував правильність висновку лікаря-нарколога щодо свого перебування у стані алкогольного сп'яніння під час медичного огляду у диспансері.

Посилання апелянта на те, що свідки не бачили як ОСОБА_1 керував автомобілем в стані сп'яніння є хибним, оскільки згідно рапортів інспекторів поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_8, ОСОБА_1 здійснив в'їзд на ділянку дороги, перед якою встановлено знак 3.21 «В'їзд заборонено», після чого вийшов з автомобіля та спрямував до крамниці, весь час знаходячись у полі зору інспекторів, одразу після повернення до свого автомобіля ОСОБА_1 відмовився надати документи на транспортний засіб, під час спілкування з ним інспектори поліції почули запах алкоголю з порожнини рота.

Це свідчить про те, що запах алкоголю виявлено через декілька хвилин після того, як водій ОСОБА_1 зупинив транспортний засіб, яким керував, отже під час керування він знаходився у стані сп'яніння.

Доводи ОСОБА_1 в апеляційному суді, що алкогольні напої він вжив тільки на території автозаправочної станції, куди пішов після зупинки свого автомобіля та вже не мав наміру до нього повертатись, спростовані також змістом письмових пояснень працівника цієї станції ОСОБА_9, з яких вбачається, що водій ОСОБА_1 лише купив цигарки, вийшов з приміщення та повернувся до свого автомобіля.

Відомостей про те, що водій на станції вживав будь-які напої, у тому числі спиртні, у поясненнях працівника АЗС відсутні (а.п.7).

Той факт, що відносно ОСОБА_1 адміністративного протоколу за іншим правопорушенням не складено, а саме за в'їзд на ділянку дороги, перед якою встановлений знак 3.21 «В'їзд заборонено», не впливає на притягнення його до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а також на доведеність обвинувачення за цим правопорушенням.

Доводи апелянта про неналежне повідомлення ОСОБА_1 щодо судового розгляду безпідставні, оскільки в матеріалах справи є копії відповідних повідомлень та розписки про направлення судових повісток.

Крім того, є декілька заяв ОСОБА_1 про відкладення розгляду, що свідчить про обізнаність його стосовно дати, часу та місця проведення судових засідань.

До того ж, за змістом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 приймав участь у судовому розгляді, давав пояснення щодо обставин справи, не заперечував свого перебування у стані алкогольного сп'яніння.

Твердження щодо невідповідності у часу складення протоколу про адміністративне правопорушення та проведення медичного обстеження є не суттєвими, оскільки у протоколі зазначено лише час, коли розпочато його складання, тобто з моменту виявлення правопорушення, а остаточно він був складений вже після отримання висновку лікаря-нарколога, яким підтверджено факт перебування у стані сп'яніння.

Відповідно до викладеного, всі доводи захисника є неприйнятними, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляцію захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя