Рішення № 57749797, 17.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/7570/15-ц 17.05.2016 17.05.2016 17.05.2016

Провадження №22-ц/784/1059/16

Суддя по 1 інстанції Гуденко О.А.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Рішення

Іменем України

17 травня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів Довжук Т.С., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,

за участю представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2015 року у справі

за позовом

ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_5 про визнання поруки припиненою,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі Банк) та ОСОБА_5 про визнання поруки припиненою.

В обґрунтування позову позивачка вказувала, що 12 березня 2008 року між нею та Банком укладено договір поруки на забезпечення кредитного зобовязання ОСОБА_5 за кредитним договором, укладеним ним 12 березня 2008 року з Банком на строк до 12 березня 2015 року.

Позивачка посилалась на те, що її порука припинена з підстав, передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки Банк пропустив шестимісячний строк предявлення вимоги до поручителя від дня настання строку виконання основного зобовязання.

Крім того, порука припинена із підстав, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки Банк без її згоди, збільшив процентну ставку за кредитним договором по простроченій заборгованості за користування кредитом з 13,40 % до 26,80 %, чим збільшив обсяг її відповідальності як поручителя.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що Банк не визнає її поруку припиненою та примусово виконує рішення Миколаївського районного суду від 18 травня 2011 року, яким стягнуто з неї та позичальника заборгованість за кредитним договором у солідарному порядку, просила про задоволення її позову.

Заперечуючи проти позову, представник Банку посилався на безпідставність позову.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано її поруку за договором поруки, укладеним 12 березня 2008 року з Банком, припиненою з 9 жовтня 2009 року. Стягнуто з Банку на користь ОСОБА_2 243,60 грн.

В апеляційній скарзі представник Банку, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, наявність іншого рішення, яке має преюдиційне значення для вирішення цього спору, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що право позивачки порушене і підлягає захисту в обраний нею спосіб.

Тому задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та визнаючи її поруку припиненою з 9 жовтня 2009 року за договором поруки, укладеним між нею та Банком 12 березня 2008 року на забезпечення кредитного зобовязання ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, Банк звертаючись до суду з позовом у 2010 році та предявляючи позовні вимоги до поручителя пропустив шестимісячний строк для предявлення такої вимоги.

Колегія не може погодитися з таким рішенням суду першої інстанції, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, оскільки судом порушено принцип обовязковості судових рішень, передбачений ст. 14 ЦПК України.

Так, за змістом частин 1, 3 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Обовязковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 березня 2008 року між позичальником ОСОБА_6 та акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит на споживчі цілі в сумі 186947 грн. під 13,4 % річних строком на строк до 12 березня 2015 року.

В забезпечення вказаного кредитного зобовязання 12 березня 2008 року між ОСОБА_2 та Банком укладено договір поруки, яким вона зобовязалася нести солідарну відповідальність з позичальником за всіма його зобовязаннями за кредитним договором, а також і договір іпотеки, посвідчений нотаріально в цей же день, згідно із яким вона передала в іпотеку Банку належний їй житловий будинок по вул. Степовій, 26 в с. Комсомольське Миколаївського району.

В звязку з неналежним виконанням позичальником кредитного зобовязання, 4 березня 2009 року Банк направив позичальнику, а також і ОСОБА_2, як поручителю та іпотекодержателю досудову вимогу від 27 лютого 2009 року про дострокове погашення усієї кредитної заборгованості, яка утворилася станом на 27 лютого 2009 року в сумі 176449,27 грн., протягом 31 дня з дати отримання вимоги.

Вказану досудову вимогу ОСОБА_2 отримала 7 березня 2009 року (а.с. 16-20).

Оскільки досудова вимога не була виконана, Банк у квітні 2010 року звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку достроково усієї кредитної заборгованості, яка утворилася станом на 11 грудня 2009 року в сумі 191267,31 грн.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30 грудня 2010 року, яка набрала законної сили 10 січня 2011 року, позовна заява Банку залишена без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, у звязку з повторною неявкою в судове засідання позивача ( справа № 2-04-404/2010).

Зазначена цивільна справа № 2-04-404/2010, витребувана апеляційним судом та оглянута в судовому засіданні. Саме в цій справі знаходяться копії досудових вимог, завірені представником позивача, висунуті Банком солідарним боржникам 27 лютого 2009 року, а також і розрахунки заборгованості станом на 11 грудня 2009 року, копії яких на а.с. 16-20 долучені позивачкою до її позовної заяви у справі, яка переглядається апеляційним судом.

Крім того, із матеріалів справи, яка переглядається апеляційним судом, вбачається, що рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18 травня 2011 року, яке набрало законної сили 30 травня 2011 року, задоволені позовні вимоги Банку та стягнуто на його користь на виконання вказаного кредитного зобовязання солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 191267,31 грн. заборгованості, яка утворилася станом на 11 грудня 2009 року (справа № 2-426/11) (а.с. 54-55).

Розглянута Миколаївським районним судом цивільна справа № 2-426/11 витребувана та оглянута в судовому засіданні апеляційним судом.

Із матеріалів розглянутої судом справи № 2-426/11 вбачається, що Банк повторно у березні 2011 року звернувся з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно кредитної заборгованості, яка утворилась у розмірі 191267,31 грн. станом на 11 грудня 2009 року.

У справі проведено одне судове засідання 18 травня 2011 року, в якому брали участь як ОСОБА_2, так і ОСОБА_6, визнаючи заявлені позовні вимоги.

Отже, розглянувши справу № 2-426/11, Миколаївський районний суд виходив з того, що порука ОСОБА_2 не припинена, тому стягнув з позичальника та поручителя ОСОБА_2 кредитну заборгованість солідарно.

Рішення суду сторонами, в тому числі і ОСОБА_2, не оскаржувалось та перебуває на примусовому виконанні у відділі ДВС Миколаївського РУЮ.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції не врахував зазначених обставин, аналізуючи зазначене судове рішення від 18 травня 2011 року, яке набрало законної сили та знаходиться на виконанні, фактично вступив в його перегляд, оскільки розглядаючи справу на підставі залучених копій документів із двох інших закінчених провадженням справ, дійшов протилежного висновку про те, що на час звернення Банку до суду з позовом, а також і прийняття судом рішення від 18 травня 2011 року порука ОСОБА_2 була припинена.

Тоді як зазначене рішення суду від 18 травня 2011 року, якому суд не надав належної оцінки, має преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки вирішуючи спір та посилаючись на вимоги ст. 554 ЦК України, суд виходив з того, що правовідносини щодо поруки між Банком та ОСОБА_2 не припинені.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно із ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними позовними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_5 про визнання поруки припиненою.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 267,96 грн. судових витрат, сплачених за подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: