Рішення № 57748192, 17.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження : 22ц/790/2202/16 Головуючий 1-ї інстанції Грищенко І.О.

Справа № 2-638/1291/13 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Івах А.П., Бобровського В.В.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 спілки «Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2007 року ОСОБА_4 спілка «Україна» (далі Спілка) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що у грудні 2005 року між Спілкою та ОСОБА_5 укладено договір кредиту, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 15 229 грн. на строк до 30 грудня 2006 року зі сплатою 54 % річних за користування кредитом.

У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 28 лютого 2007 року виникла заборгованість в сумі 21093, 33 грн., з яких 15299 грн. заборгованість за кредитом та 5864,33 грн. заборгованість за несплаченими відсотками.

Також, Спілка просила стягнути з ОСОБА_5 на їх користь 30 грн. по сплаті суми за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 211 грн. судових витрат.

У червні та жовтні 2015 року представником Спілки ОСОБА_6 позов було уточнено відповідно стягнення з відповідача судових витрат, понесених на правову допомогу в сумі 4872 грн.

У жовтні 2006 року ОСОБА_5 померла і правонаступником став її син ОСОБА_1, відповідач по даній справі.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 спілки «Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 21093, 33 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 211 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4872 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права та неповноту встановлених обставин, які мають значення по даній справі.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку представника КС «Україна» в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідачів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

У відповідності до ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 Спілка «Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, яка на час звернення померла, унаслідок чого її правоздатність припинено.

Згідно загальних вимог про зобовязання обовязок боржника припиняється у звязку зі смертю.

Відносини між кредитором спадкодавця і спадкоємцем, який прийняв спадщину регулюються главою 87 книги 6 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Виходячи зі змісту вказаної норми закону, яка регулює відносини спадкоємця з кредитором спадкодавця, належним способом захисту порушеного права є звернення кредитора спадкодавця до суду з позовом до спадкоємця, який прийняв спадщину, про стягнення на майно, що було передано спадкоємцю в натурі й лише за умови, що спадкоємець відмовився від задоволення вимог банку шляхом сплати одноразового платежу.

Матеріали справи свідчать про те, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв тільки її син ОСОБА_2, за яким рішенням суду від 12.11.2013 року визнано право власності на спадкове майно (а.с.169-171).

Відповідач ОСОБА_1 спадщину після смерті матері не приймала.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовлено і фактично рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.

Що стосується рішення суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 то воно є незаконним з огляду на наступне.

Звернення до суду кредитора спадкодавця з позовом до спадкоємця про стягнення заборгованості за договором кредиту, на думку колегії суддів, не може вважатися належним способом захисту порушеного права кредитора, оскільки у звязку з тим, що відносини між кредитором ОСОБА_4 Спілкою «Україна» і боржником ОСОБА_5 припинилися у звязку зі смертю останньої, а син боржника ОСОБА_1 стороною кредитного договору не був, дані відносини не можуть регулюватися нормами закону, які передбачають загальні наслідки невиконання стороною договірних зобовязань, зокрема такі, як стягнення заборгованості за договором кредиту.

Виходячи з аналізу змісту норм ст.ст.1216, 1218, ч.2 ст.1220, ч.3 ст.1223 ЦК України, відповідно до яких з моменту смерті особи до спадкоємців переходять права та обовязки спадкодавця, які належали йому на час відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зобовязання правонаступників спадкодавця-боржника перед кредитором виникають з моменту смерті спадкодавця-боржника.

А тому у відповідності до ч.3 ст.1281 ЦК право вимоги до спадкоємця ОСОБА_1 у позивача виникло з дня відкриття спадщини, що повязано з датою смерті боржника, тобто починаючи з 10.10.2006 року. Річний строк для предявлення такої вимоги закінчився у банку 10.10.2007 року. А клопотання про залучення ОСОБА_1 як співвідповідача предявлено 15.06.2015 року (а.с.113).

Про смерть боржника ОСОБА_5 та наявність у неї спадкоємців позивачу ОСОБА_4 спілці було відомо ще у травні 2007 року, оскільки саме за заявою представника ОСОБА_4 спілки було залучено копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 та прохання залучити до участі у справі спадкоємця ОСОБА_1 (а.с.17).

Таким чином, ОСОБА_4 спілка «Україна», як кредитор спадкодавця ОСОБА_5, з врахуванням вимог ч.4 ст.1281 ЦК України позбавлена права вимоги до спадкоємця ОСОБА_1, який прийняв спадщину, наслідком чого є відмова у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на вказані норми закону уваги не звернув і не зясував, чи відповідає спосіб захисту порушеного права банку вимогам закону (ст.1282 ЦК України) та чи взагалі наділений позивач правом вимоги до спадкоємця з врахуванням строків, передбачених ст.1281 ЦК України.

З врахуванням того, що позивачем обрано спосіб захисту, що не відповідає вимогам закону (ст.1282 ЦК України), а також втрачено право вимоги до спадкоємця з врахуванням положень ч.ч.1, 3, 4 ст.1281 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що у позові ОСОБА_4 спілки «Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2015 року в частині задоволення позову до ОСОБА_2 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 спілки «Україна» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості відмовити.

В іншій частині рішення щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :