Ухвала суду № 57747983, 12.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11-кп/790/1024/16 Головуючий І-ої інстанції

Справа № 622/1394/14-к ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач: Ємець О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Ємця О.П.,

суддів Снігерьової Р.І., Шабельнікова С.К.,

при секретарі Боровській О.В.,

за участю: прокурора Кочетова В.Ю.,

представника потерпілої ОСОБА_2,

захисника адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_5 та захисника адвоката ОСОБА_6 на вирок Золочівського районного суду Харківської області від 27 листопада 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком

ОСОБА_4, 28.01.1994р.н., уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружений, працюючий в ФГ «Альфа» водієм, раніше не судимий, зареєстрований та проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, -

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та йому призначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято його під варту в залі суду.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 300000 гривень.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати на проведення судових експертиз.

Як встановив суд, 22 червня 2014 року біля 03:00 години ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21063 д.н. ф2311 ХА, чим порушив вимоги п.2.9 ПДР України, згідно з якими:

п.2.9. «водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного спяніння, або перебуваючи під впливом наркотичних, або токсичних речовин», рухався по автодорозі «Золочів-Олександрівка», яка знаходиться на території Золочівського району Харківської області, зі сторони смт Золочів у напрямку с.Олександрівка зі швидкістю біля 80 км/год.

Під час руху по вказаній автодорозі в районі 1км+830м, де ділянка має закруглення вправо по ходу руху автомобіля «ВАЗ 21063», ОСОБА_4 виїхав на смугу руху зустрічного напрямку, не переконавшись у безпеці своїх дій, створив небезпеку іншим учасникам руху, а саме велосипедистам ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які рухалися у зустрічному напрямку, чим грубо порушив вимоги п.10.1 ПДР України, де вказано:

п.10.1 «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

і скоїв зіткнення з вказаними велосипедистами, завдавши ОСОБА_8, 1955р.н., згідно з висновком судово-медичної експертизи №92-зл/14 від 15.07.2014р. тяжкі тілесні ушкодження у вигляді важкої травми голови, численні травми тулубу та кінцівок, які у своїй сукупності призвели до його смерті.

Порушення ПДР України ОСОБА_4 виразилося в тому, що він керуючи транспортним засобом у стані алкогольного спяніння, рухався по закругленій ділянці дороги в темну пору доби, не переконався у безпеці своїх дій та необґрунтовано виїхав на смугу руху зустрічного напрямку, де скоїв зіткнення з велосипедистами ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які рухалися у зустрічному напрямку по краю проїжджої частини, спричинивши велосипедисту ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до його смерті.

Порушення п.10.1 ПДР України водієм ОСОБА_4 відповідно до висновку авто-технічної експертизи №959 від 27.10.2014р. перебувають у прямому причинному звязку з подією та її наслідками.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 просить скасувати вирок у звязку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок мякості, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Як вказує потерпіла, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є тяжким, обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного спяніння, а тому призначене обвинуваченому покарання, на її думку, не відповідає вимогам ст.65 КК України.

В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_6 просить змінити вирок, призначивши ОСОБА_4 мінімальне покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, яке відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого. Захисник вказує на те, що в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину у інкримінованому злочині, не заперечував проти задоволення цивільного позову потерпілої, частково відшкодував матеріальні збитки в сумі 6000грн, а крім того зазначає, що ОСОБА_4 раніше не судимий, працює водієм та характеризується за місцем роботи позитивно, за місцем проживання, скарги щодо його поведінки не надходили, на спеціальних обліках не перебуває, щиро розкаявся у вчиненні злочину, активно сприяв його розкриттю.

В запереченні на апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 просить залишити подану нею апеляційну скаргу без задоволення, оскільки доводи, на які посилається потерпіла, на його думку, є необґрунтовані і не мають будь-яких конкретних підтверджень. Також ОСОБА_4 вказує, що суд, розглядаючи кримінальне провадження за правилами ч.3 ст.349 КПК України не дотримався вимог закону щодо процедури проведення судового розгляду у спрощеному порядку.

Заслухавши доповідь судді, представника потерпілої, який просив задовольнити апеляційну скаргу потерпілої та заперечував проти апеляційної скарги сторони захисту, обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого, застосувати положення ст.ст.66, 69, 75 КК України в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком, прокурора, який вважав вирок суду законним, а апеляційні скарги необґрунтованими, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого за обставин, викладених у вироку, та юридична кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, в частині допиту обвинуваченого та дослідження даних, що характеризують його особу.

При цьому суд першої інстанції, зясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками провадження змісту фактичних обставин справи, за відсутністю сумнівів у добровільності їх позиції, в тому числі і обвинуваченого, який повністю визнав себе винуватим у інкримінованому йому правопорушенні, розяснив всім учасникам судового провадження розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Будь-яких порушень при вирішенні судом першої інстанції цих питань колегією суддів при відтворенні звукозапису судового засідання не встановлено, а тому фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_4 в інкримінованому йому правопорушенні та юридична кваліфікація його дій, які не оспорювались в суді першої інстанції і відповідно докази щодо яких не досліджувались судом, не є предметом апеляційного розгляду відповідно до вимог ч.2 ст.394 КПК України. За встановлених у вироку обставин кримінального правопорушення, які обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував також і у суді апеляційної інстанції, юридична кваліфікація його дій за ч.2 ст.286 КК України не викликає сумнівів.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_4покарання відповідає вимогам ст.65 КК України. Судом врахованотяжкість злочину, дані про особу обвинуваченого, обтяжуючі та пом'якшуючі покарання обставини, конкретні обставини скоєння злочину.

Зокрема, судом враховано дані про особу винного, який раніше не судимий, працює водієм та характеризується за місцем роботи позитивно, за місцем проживання скарги щодо нього не надходили, на обліку у психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4, визнано його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування збитків.

Обставиною, яка обтяжує покарання, визнано вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

Врахувавши при призначенні покарання тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, думку потерпілої ОСОБА_9, обставини справи, суд обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, врахувавши обставини, на які є посилання в апеляційних скаргах.

На переконання колегії суддів, встановлені у даному кримінальному провадженні обставини, які помякшують покарання - щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування збитків, істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, який хоч і є необережним, однак відноситься до категорії тяжких. В результаті грубого порушення правил безпеки дорожнього руху обвинуваченим, який перебував у стані алкогольного спяніння, на місці пригоди загинув потерпілий ОСОБА_8, що свідчить про значний обсяг суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_4 діяння при керуванні транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки. Отже, підстав для помякшення призначеного покарання або застосування положень ст.69 КК України колегія суддів не вбачає.

Також не вбачає колегія суддів законних підстав і для звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його наслідки, позицію потерпілої, яка категорично наполягала на призначенні обвинуваченому покарання, яке належить відбувати реально, а тому поряд з викладеними конкретними обставинами справи позитивні дані про особу обвинуваченого та його намір на відшкодування збитків не є виключними обставинами, на підставі яких можливе застосування положень ст.75 КК України.

Таким чином, підстав вважати призначене ОСОБА_4 покарання явно несправедливим через його суворість, про що зазначає сторона захисту, не вбачається, як і не вбачається підстав для звільнення від його відбування з випробуванням.

Доводи, на які посилається потерпіла ОСОБА_5 в апеляційній скарзі тяжкість злочину та вчинення його у стані алкогольного спяніння, достатньо були враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання, а тому з урахуванням викладених вище обставин, які помякшують покарання та даних про особу ОСОБА_4, підстави для скасування вироку та ухвалення нового з призначенням більш суворого покарання відсутні.

Враховуючи, що у відношенні обвинуваченого був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк попереднього увязнення ОСОБА_4 підлягає зарахуванню у строк покарання у порядку ч.5 ст.72 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_5 та захисника адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Золочівського районного суду Харківської області від 27 листопада 2014 року у відношенні ОСОБА_4, без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_4, 28.01.1994р.н., строк попереднього увязнення в строк відбуття покарання, тобто з 27 листопада 2014 року по 12 травня 2016 року включно, із співвідношення 1 дню тримання під вартою відповідає 2 дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим, який тримається під вартою в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

_______ _______ _______

О.П. ОСОБА_10 ОСОБА_11 Шабельніков