Постанова № 57747304, 17.05.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3630/16-а

Провадження № 2-а/639/69/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С.М.,

при секретарі - Луценко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Іваницької А.О., начальника відділу Товмасян А.Е. про визнання виконавчих дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження незаконними, визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 у квітні 2016 року звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить суд визнати виконавчі дії державного виконавця служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Іваницької А.О. щодо закінчення виконавчого провадження ВП №47019521 від 22.12.2015 року неправомірними та незаконними, визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №47019521 від 22.12.2015 року державного виконавця Головного територіального управління юстиції у Харківській області Іваницької А.О., виконавчий лист повернути у відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області для подальшого виконання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що є стягувачем у виконавчому провадженні. 31.03.2016 року на особистому прийомі у державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Іваницької А.О. він отримав копію постанови про закінчення виконавчого провадження № 47019521 від 22.12.2015 року.

З постановою про закінчення виконавчого провадження позивач не погоджується, так як рішення суду в частині зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити йому перерахунок пенсії за вислугу років з 05 лютого 2014 року - не виконане, стягнення з боржника не проводилося, з часу відкриття виконавчого провадження ВП №47019521 - 26.03.2015 року він декілька раз особисто звертався до державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, де його повідомляли, що вживаються всі необхідні дії для виконання виконавчого провадження. Як зазначає позивач, він вважав, що виконавче провадження досі триває. Внаслідок бездіяльності та порушення чинного пенсійного законодавства відповідачами, не проведення ними своєчасно перерахунку розміру раніше призначеної пенсії, різниця в розмірі його грошового забезпечення складає 1097,54 грн. щомісяця. Отримавши постанову про закінчення виконавчого провадження, позивач 05.04.2016 року звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Товмасяна А.Е. із заявою про відновлення виконавчого провадження. Як зазначає позивач, 15.04.2016 року він отримав відповідь начальника відділу, відповідно до якої його повідомлено, що ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Вважає дії державного виконавця протиправними, жодних виконавчих дій щодо виконання судового рішення, що набрало законної сили та обов'язкове для всіх органів державної влади, державний виконавець не проводив.

Як зазначає позивач, до державного виконавця надійшов лист Харківського обласного військового комісаріату № ФХ-101550/353/ВС3 від 14.04.2015 року, яким повідомлено про виконання рішення суду шляхом направлення 10.04.2015 року до Головного управління ПФУ в Харківській області довідки про розмір посадового окладу ОСОБА_1 в розмірі 1460,00 грн. для перерахунку пенсії за вислугу років. Рішення суду в цій частині було виконано. По другому виконавчому листу було відкрито виконавче провадження ВП №14019521 від 26.03.2015 року. Однак стягнення з боржника не проводилося. Крім того, як зазначає позивач, державним виконавцем не досліджено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області ввело в оману державного виконавця та перерахувало пенсію не згідно довідки №ФХ101550 від 10 квітня 2015 року, складеної Міністерством оборони України Харківським обласним військовим комісаріатом, а на свій власний розсуд. На думку позивача, жодної з дій, передбачених пунктами 1,2,3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем проведені не були, рішення суду не виконане у повному обсязі. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, міг ініціювати проведення перевірки виконання виконавчого провадження за місцем знаходження юридичної особи - Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області. У даному випадку державний виконавець не вживав дій щодо виконання рішення та закінчив виконавче провадження через шість місяців після його відкриття, так і не виконавши рішення Жовтневого районного суду м. Харкова по справі №639/7883/14-а, постанова по якій набрала законної сили 10 лютого 2015 року. Позивач вважає, що постанова ВП 347019521 від 22.12.2015 року, винесена державним виконавцем державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Іваницькою А.О. з порушенням вимог ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий лист щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 05 лютого 2014 року, враховуючи наказ Міністра оборони України від 27 листопада 2013 року №814, виданий на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова, не виконаний в частині проведення боржником відповідних виплат стягувачу, та не прийнято достатньо заходів для його виконання, тому він звернувся до суду з даним позовом. Позивач подав до суду заяву, відповідно до якої просив розглянути справу у його відсутність, позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Належним чином повідомлений про час так місце розгляду справи відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 128 КАС України, справа була розглянута за відсутності позивача та відповідачів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судовим розглядом встановлено, що постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 грудня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії Головного управління пенсійного фонду України у Харківській області протиправними. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області відомості за формою, встановленою законодавством України, про зміну посадового окладу посади з якої звільнявся підполковник запасу ОСОБА_1 відповідно до наказу Міністра оборони України від 27 листопада 2013 року № 814 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України»,який встановлює посадовий оклад старшого викладача кафедри військового навчального закладу у розмірі 1460 грн. Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 05 лютого 2014 року, враховуючи наказ Міністра оборони України від 27 листопада 2013 року № 814 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України який встановлює посадовий оклад старшого викладача кафедри військового навчального закладу у розмірі 1460 грн. У задоволенні позовних вимог стосовно перерахунку пенсії з 01.01.2014 року відмовлено. Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволена частково. Постанова Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.12.2014 року скасована в частині відмови ОСОБА_1 в позові стосовно перерахунку пенсії з 01.01.2014 року по 04.02.2014 року та в цій частині прийнято нову ухвалу, якою позов ОСОБА_1 про перерахунок пенсії з 01.01.2014 року по 04.02.2014 року залишено без розгляду. В іншій частині постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.12.2014 року по справі №639/7883/14-а залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2015 року позивач отримав виконавчі листи, видані Жовтневим районним судом м. Харкова по адміністративній справі №639/7883/14-а за позовом ОСОБА_1 (а.с. 17,18).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.03.2015 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мороз О.І. відкрито виконавче провадження ВП №47019521 (а.с. 22).

Як вказую позивач, 31.03.2016 року на особистому прийомі у державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Іваницької А.О., він отримав копію постанови про закінчення виконавчого провадження № 47019521 від 22.12.2015 року.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Оскільки такої постанови позивач не отримав, він вважав, що виконавче провадження триває.

Після отримання постанови про закінчення виконавчого провадження, 05.04.2016 року позивач звернувся із заявою про відновлення виконавчого провадження до начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Товмасян А.Е., копія якої мається в матеріаліх справи (а.с. 26-29).

Як вбачається з відповіді начальника відділу від 14.04.2016 року №47019521/10/07.01/В-1, державним виконавцем відповідно до ст. ст.11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» 12.11.2015 року за невиконання у встановлений державним виконавцем строк виконавчого листа, була винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. Відповідно до зазначеної постанови боржнику встановлений новий термін виконання рішення суду - п'ятиденний строк з моменту отримання даної постанови. 22.12.2015 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі. Для розгляду питання про притягнення посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду відповідно до закону, 22.12.2015 року за вих. №47019521/109/07.01/В-1 до Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області направлено подання (повідомлення) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності. Керуючись с. 75, п.11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» 22.12.2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.

Нормою ч. 2 ст. 14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України. Відповідно до вимог ст. 259 КАС України, особа, на користь якої ухвалено судове рішення має правовий статус стягувача, а особа, проти якої винесено рішення, у тому числі і про стягнення коштів, має процесуальний правовий статус боржника. Згідно із вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи-сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;4)скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ,або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5)письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі,що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку,передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії(або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи),який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію"заборгованості,встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 цього Закону передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Надалі, у зв'язку з невиконанням рішення суду постановою державного виконавця від 22.12.2015 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №639/7883/15-а було закінчено. Копія постанови про закінчення виконавчого провадження та виконавчий лист направлено до суду ( справа №639/7883/14-а, а.с. 185-187).

Проте, суд не погоджується з діями державного виконавця та постановою про закінчення виконавчого провадження, з приводу чого зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (далі Положення), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

На підставі аналізу зазначених норм права вважає, що невиконання судового рішення Головним управлінням ПФУ в Харківській області в частині виплати грошових коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Судової палати у адміністративних справах Верховного Суду України від 24.03.2014 року у справі № 21-66а15, яка в силу ч.4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 244-2 КАС України є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Іваницької А.О. були незаконними та постанова про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2015 року винесена з порушенням вимог чинного законодавства, у звязку з чим підлягає скасуванню, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 6, 11, 12, 17-19, 71, 72, 122, 128, 130, 158 КАС України, ст.ст. 19 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 51, 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2, суд

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Іваницької А.О., начальника відділу Товмасян А.Е. про визнання виконавчих дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження незаконними, визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - задовольнити.

Визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Іваницької А.О.

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Іваницької А.О. від 22.12.2015 року ВП № 47019521 про закінчення виконавчого провадження.

Зобов"язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відновити виконавче провадження ВП № 47019521 з виконання виконавчого листа по справі №639/7883/14-а, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова 18 березня 2015 року.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.М.Гаврилюк